21.04.2015 року м. Київ К/9991/42013/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Білуги С.В.
суддів Заїки М.М.
Ліпського Д.В.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 29 грудня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах та Лубенському районі Полтавської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії,
встановила:
У червні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах та Лубенському районі Полтавської області та з урахуванням уточнених позовних вимог просив зарахувати в стаж роботи на посаді судді половини строку навчання за денною формою у вищому навчальному закладі та період проходження військової служби та зобов'язання здійснити перерахунок довічного грошового утримання в розмірі 90% не заробітної плати, а грошового утримання працюючого судді.
Постановою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 29 грудня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2012 року, позовні вимоги ОСОБА_2 було задоволено частково. Визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах та Лубенському районі Полтавської області щодо не врахування ОСОБА_2 в стаж роботи на посаді судді для визначення розміру довічного грошового утримання судді у відставці час проходження військової служби та половину часу навчання в Харківському юридичному інституті. Зобов'язано відповідача провести ОСОБА_2 перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням військової служби в розмірі 2 роки 11 місяців та 12 днів, половину часу навчання за денною формою навчання у вищому юридичному навчальному закладі в розмірі 1 рік 9 місяців 13 днів, починаючи з 14.03.2011. В решті позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про повне задоволення позовних вимог.
Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, ОСОБА_2 працював суддею Лубенського міськрайонного суду Полтавської області та наказом №№7/ос від 15.03.2011 був звільнений з посади з 14.03.2011 у зв'язку з поданням заяви про відставку.
З 14 березня 2011 року позивач знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Лубнах та Лубенському районі Полтавської області і одержує довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 4623 грн., яке було розраховане з розміру заробітної плати в сумі 5254 грн. на підставі довідки ТУ ДСА України в Полтавській області. При цьому нарахування довічного грошового утримання УПФ України в м. Лубни та Лубенському районі провадилось без врахування військової служби та навчання в Харківському юридичному інституті.
Не погоджуючись з розміром щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_2 звернувся до суду.
Відповідно до частини 1 статті 138 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» (в редакції чинній на момент звільнення позивача з займаної посади та на момент звернення останньої із заявою про призначення їй довічного щомісячного грошового утримання) судді, який вийшов у відставку, при досягненні пенсійного віку виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу» або, за його вибором, щомісячне довічне грошове утримання.
Частиною 3 вищевказаної статті передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2008 № 54 було 5 доповнено постанову Кабінету Міністрів України № 865 від 03.09.2005 року «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» абзацом другим пункту 3-1, згідно якого до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Колегія суддів зазначає, що законодавством, чинним на момент виникнення спірних правовідносин, було передбачено можливість включення до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Зазначена позиція також висловлено у роз'ясненні Конституційного Суду України у Рішенні N 8-рп/2005.
Судами встановлено, що ОСОБА_2 має стаж військової служби 2 роки 11 місяців 12 днів та навчання у вищому юридичному навчальному закладі 3 роки 65 місяців 26 днів.
Конституційний Суд України п. 3.2 своїм рішенням від 14.12.2011 №18-рп/2011 по справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо офіційного тлумачення поняття «щомісячне довічне грошове утримання», що міститься у підпункті «є» підпункту 165.1.1 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України зазначив: «Аналіз наведених положень Кодексу, Закону та зазначеної позиції Конституційного Суду України дає підстави для висновку, що правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання працюючого судді є однаковою, а самі ці поняття - однорідними та взаємопов'язаними». Як слідує із п. 3.3 наведеного Рішення, «поняття «щомісячне довічне грошове утримання" означає неоподатковану грошову виплату як судді, який, маючи право на відставку продовжує працювати на посаді судді і одержує її з Державного бюджету України у вигляді щомісячного грошового утримання, так і судді у відставці, який одержує її з Пенсійного фонду.
З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку та обчислення розміру довічного грошового утримання судді у відставці слід враховувати половину часу навчання позивача за денною формою навчання у вищому навчальному закладі в період з та період проходження військової служби.
Відповідно до Постанови правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 №3-1 «Про затвердження Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України», яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 року за №200/14891 (пункт 2.1.), до заяви про призначення щомісячного довічного утримання судді у відставці додаються такі документи, зокрема: довідка про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Таким чином, у судді, який вийшов у відставку, виникає право на отримання довічного грошового утримання, яке призначається із його заробітної плати на відповідній посаді.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для проведення ОСОБА_2 перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру усього грошового утримання працюючого на відповідній посаді судді на день відставки.
Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими і підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 29 грудня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах та Лубенському районі Полтавської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Білуга
Судді М.М. Заїка
Д.В. Ліпський