"21" квітня 2015 р. м. Київ К/800/11657/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Білуги С.В.
суддів Заїки М.М.
Ліпського Д.В.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Полонської районної ради Хмельницької області про скасування рішень, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,-
встановила:
У січні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Полонської районної ради Хмельницької області про скасування рішень, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Постановою Полонського районного суду Хмельницької області від 28 травня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2009 року, в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 вересня 2012 року рішення судів скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постановою Полонського районного суду Хмельницької області від 03 грудня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення від 30 грудня 2008 року №1 двадцять сьомої (позачергової сесії) Полонської районної ради Хмельницької області п'ятого скликання про звільнення голови районної ради. Прийнято вважати звільненим ОСОБА_2 з посади голови Полонської районної ради на підставі частини 2 статті 55 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» у зв'язку із закінчення повноважень Полонської районної ради п'ятого скликання. Зобов'язано Полонську районну раду внести зміни до формулювання звільнення ОСОБА_2 шляхом внесення запису в трудову книжку про звільнення з посади голови Полонської районної ради у зв'язку з припиненням повноважень Полонської районної ради п'ятого скликання з 02 грудня 2010 року на підставі частини 2 статті 55 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Стягнуто з Полонської районної ради на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 221866,05грн., компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 27400 грн., матеріальну допомогу на оздоровлення в сумі 18420,48 грн., матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових проблем в розмірі 18420,48 грн. та компенсацію на відшкодування моральної шкоди в сумі 800грн. всього 286907,01 грн. В решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2013 року скасовано постанову Полонського районного суду Хмельницької області від 03 грудня 2012 року в частині стягнення з Полонської районної ради на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 221866,05грн., компенсації за невикористану відпустку в розмірі 27400 грн., матеріальної допомоги на оздоровлення в сумі 18420,48 грн., матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових проблем в розмірі 18420,48 грн. та компенсації на відшкодування моральної шкоди в сумі 800грн. та прийнято в цій частині нове рішення про стягнення з Полонської районної ради Хиельницької області на корсить ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 30.12.2008 по 02.12.2010 з урахуванням пенсії по інвалідності з 05.01.2009. В решті постанову Полонського районного суду Хмельницької області від 03 грудня 2012 року залишено без змін.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції ОСОБА_2 подав касаційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2013 року в частині скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2 у 2006 році був обраний депутатом Полонської районної ради п'ятого скликання, а рішенням першої сесії Полонської районної ради п'ятого скликання від 03.05.2006 року №1 був обраний головою цієї ж ради.
Рішенням 27 (позачергової) сесії Полонського районної ради п'ятого скликання 30 грудня 2008 року №1 позивач був звільнений з посади голови Полонської районної ради у зв'язку з достроковим припинення повноважень, однак за дострокове звільнення позивача проголосувало 29 депутатів, тобто менше як дві третини від загального складу депутатів-45, оскільки депутат ОСОБА_3 не мав права брати участь у голосуванні при вирішенні питання про звільнення позивача з посади голови районної ради, а його голос при вирішення цього питання був вирішальним, тому наслідки цього рішення є нікчемним, у тому числі і статус депутата районної ради ОСОБА_3
Колегія суддів погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині протиправності та незаконності звільнення позивача з займаної посади голови Полонської районної ради Хмельницької області. Водночас, колегія суддів погоджується і з висновками судів щодо відсутності законних підстав для поновлення позивача на посаді голови Полонської районної ради Хмельницької області, оскільки повноваження Полонської районної ради Хмельницької області п'ятого скликання, депутатом якої був позивач були припиненні 02 грудня 2010 року. Зазначене сторонами у справі не оскаржується.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції посилався на відсутність підстав у суду першої інстанції на стягнення з відповідача на користь ОСОБА_2 конкретної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації за невикористану відпустку, матеріальної допомоги тощо.
Проте, колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до частини другої статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Середній заробіток працівника згідно з частиною першою статті 27 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР визначається за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.
Із пункту 5 зазначеного Порядку вбачається, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.
Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).
З огляду на зміст наведених норм матеріального права суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 14 січня 2014 року №21-395а13.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог щодо безоплатного забезпечення вугілля на побутові потреби.
Таким чином рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до закону і скасоване помилково, а тому касаційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду апеляційної інстанції скасуванню, а рішення суду першої інстанції залишенню в силі.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2013 року скасувати.
Постанову Полонського районного суду Хмельницької області від 03 грудня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Полонської районної ради Хмельницької області про скасування рішень, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - залишити в силі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Білуга
Судді М.М. Заїка
Д.В. Ліпський