Справа: № 357/3300/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Жаріков О.В. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.
Іменем України
12 травня 2015 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Степанюка А.Г.,
суддів - Бабенка К.А., Шурка О.І.,
при секретарі - Ліневській В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у м. Біла Церква Київської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
У березні 2015 року ОСОБА_2 (далі - Позивач, ОСОБА_2) звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області (далі - Відповідач, Управління) про:
- визнання протиправною бездіяльності Управління щодо нездійснення нарахування та виплати з 01.01.2014 року державної пенсії у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- визнання протиправною відмови Управління;
- зобов'язання Відповідача провести з 01.01.2014 року перерахунок та виплату пенсії по третій групі інвалідності, встановивши її у розмірі шість мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законодавством України на відповідний період, відповідно до ч. 4 ст. 54, ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов'язання Відповідача провести з 01.01.2014 року перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, встановивши її у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законодавством України за відповідний період, відповідно до ст. 50, ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10.03.2015 року позовну заяву за період з 01.01.2014 року по 30.06.2014 року залишено без розгляду.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу в частині залишення без розгляду позовної заяви та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. При цьому звертає увагу на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.
Сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду справи в судове засідання не з'явились, а тому справа розглядалась за наявними у ній матеріалами у порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивач просив визнати протиправною бездіяльність Відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати державної та додаткової пенсії відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.01.2014 року.
Виходячи з комплексного аналізу приписів ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон) та ст. ст. 1, 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» випливає, що державна та додаткова пенсія має щомісячний характер та повинні бути виплачені не пізніше 25 числа місяця, за який виплачуються вказані види пенсії.
За таких обставин, Позивач повинен був дізнатися про виплату йому пенсії у менших розмірах, ніж передбачено приписами ст. ст. 50, 54 Закону не пізніше 26 числа місяця, за який виплачується пенсія, тобто одразу після отримання відповідних виплат.
Отже, про виплату державної та додаткової пенсії у менших розмірах, ніж передбачено Законом, Позивач повинен був дізнатися 26.01.2014 року.
Згідно ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Враховуючи те, що ОСОБА_2 звернувся з позовом до суду лише 31.12.2014 року, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги щодо виплати державної та додаткової пенсії підлягають залишенню без розгляду за період з 01.01.2014 року по 01.07.2014 року.
Поряд з іншим, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи Апелянта про необхідність застосування до даних правовідносин положень підпункту «і» пункту «а» ч. 1 ст. VI Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду від 21.05.1963 року, приписами якої встановлено тридцятирічний строк позовної давності для відшкодування шкоди, спричиненої смертю або тілесним ушкодженням, оскільки допомога, визначена положеннями ст. ст. 50, 54 Закону, має характер соціальної виплати, що здійснюється на постійній основі особам різних категорій, які зазнали різного роду впливу наслідків Чорнобильської катастрофи та не відноситься до сфери правового регулювання відповідної норми Конвенції.
Крім того, судова колегія критично оцінює доводи Апелянта про відсутність повідомлення у засобах масової інформації щодо особливостей застосування Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» щодо осіб, які отримують пенсію відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону, у період з 01.01.2014 року, оскільки даний Закон було опубліковано 21.01.2014 року в офіційних виданнях «Голос України», «Урядовий кур'єр», а також 31.01.2014 року в «Офіційному віснику України».
Відповідно до ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
За таких обставин, судова колегія дійшла висновку про необґрунтованість вимог Апелянта та вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 99-100, 160, 167, 195, 197, 199, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у м. Біла Церква Київської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.
Головуючий суддя А.Г. Степанюк
Судді К.А. Бабенко
О.І. Шурко
Головуючий суддя Степанюк А.Г.
Судді: Бабенко К.А
Шурко О.І.