21 квітня 2015 рокусправа № 804/14240/13-а
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю
суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.
за участю секретаря судового засідання: Новошицька О.О.
за участю представників:
позивача: - не з'явився
відповідача: - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську
апеляційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 травня 2014 року
у справі № 804/14240/13-а
за позовом приватного підприємства «ПРСэМУ-98»
до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області
про скасування податкового повідомлення-рішення,-
Приватне підприємство «ПРСМУ-98» звернулося до суду з позовом до Західно-Донбаська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення 17.05.2013 № 0000282250, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість 37581 грн., штрафні санкції - 9395,25 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані помилковістю висновків податкового органу про непідтвердження факту здійснення позивачем господарських операцій з придбання товару від ТОВ «Лігран», а відтак і визначення угод нереальними. Первинні документи з придбання товарів від ТОВ «Лігран» відповідають нормам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», з огляду на те, що вони містять відомості про господарську операцію та підтверджують факт її здійснення відповідно до укладеного договору.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 травня 2014 року адміністративний позов задоволено. Суд першої інстанції встановив, що висновки відповідача про порушення позивачем положень Податкового кодексу України є безпідставними, не підтвердженими фактичними обставинами справи. Під час судового розгляду справи судом досліджено подану позивачем первинну документацію підприємства, встановленощо належним чином складеними первинними документами підтверджується укладення та виконання договору позивача з його контрагентом.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем до перевірки не надано жодного документу, який свідчив про якість товару, його походження, дотримання технічних умов, як передбачено договором та нормативними документами, також не надано жодного документу, який би підтверджував передачу товару від покупця до продавця, відсутні довіреності на отримання товару, товарно-транспортні накладні, сертифікати якості, технічні паспорти, картки складського обліку.
Представники сторін у судове засідання не з'явились, про час і місце судового засідання сторони повідомлені судом належним чином.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення, внаслідок наступного.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем Західно-Донбаською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку приватного підприємства «ПРМУ-98» з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні податку на додану вартість, податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Лігран», код 34656476 за період з 01.01.2010 по 31.01.2013, за результатами якої складено акт №2/22/5-35684530 від 28.03.2013.
Перевіркою встановлено порушення позивачем п.198.1, 198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, а саме: занижено податок на додану вартість у сумі 37581 грн., в тому числі: за травень 2012 року - на суму ПДВ 33408 грн., за червень 2012 року на суму 4173 грн.
Даний висновок податкового органу зроблений з огляду на обставини, викладені у акті перевірки ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 28.12.2012 № 7250/224/34656476 про результати перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ «Лігран» з контрагентами.
Також відповідачем зазначено, що позивачем до перевірки не надано жодного документу, який свідчив про якість товару, його походження, дотримання технічних умов, як передбачено договором та нормативними документами, також не надано жодного документу, який би підтверджував передачу товару від покупця до продавця, відсутні довіреності на отримання товару, товарно-транспортні накладні, сертифікати якості, технічні паспорти, картки складського обліку.
На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000282250 від 17.05.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 46976,25 грн., в тому числі за основним платежем - 37581 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 9395,25 грн.
З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про помилковість висновків податкового органу.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Відповідно до п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.
Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України).
Згідно з п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації
Отже з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Господарською операцією, згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондується з нормами Податкового кодексу України.
З матеріалів справи вбачається, що 29.05.2012 між позивачем (Покупець) та ТОВ «Лігран» (Продавець) укладений договір купівлі - продажу №290512, за умовами якого Продавець постачає, а Покупець приймає та оплачує ГШО (надалі - товар), кількість партій, ціна, кількісні характеристики та інші умови поставки якої погоджуються в Додатках, що невід'ємними частинами цього договору. Ціна на товар погоджується сторонами в додатках, а розрахунки здійснюються в українській гривні шляхом перерахування Покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця (п.4.1, 4.2 договору).
На підтвердження фактичного виконання договору позивачем подані наступні документи: рахунок-фактура №СФ-0000002 від 30.05.2012, видаткова накладна №РН-0000002 від 30.05.2012, податкові накладні №1275 від 30.05.2012 на загальну суму 200455,23 грн., в т. ч. ПДВ 33407,54 грн. та №813 від 15.06.2012 на загальну суму 25039,00 грн., в т. ч. ПДВ 4173,00 грн., витяг з реєстру податкових накладних №14154956 за червень 2012 року, довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей №1 від 29.05.2012, товарно-транспортна накладна від 30.05.2012, банківські виписки за 11.06.2012 та 18.06.2012.
Виходячи із змісту вказаних вище документів в їх сукупності, вбачається, що вони містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що підтверджують здійснення відповідних господарських операцій з поставки товару, фактичний рух активів та зміни у власному капіталі позивача.
Податкові накладні, на підставі якої позивачем суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту, складені вказаним контрагентом у відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України, відповідає положенням Наказу Міністерства фінансів України «Про порядок заповнення податкової накладної» від 01.11.2011 № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за № 1333/20071.
Використання позивачем придбаного у ТОВ «Лігран» товару у власній господарській діяльності відповідачем не заперечувалось, наявними в матеріалах справи доказами не спростовано.
Отже з огляду на надані позивачем докази, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що укладений з ТОВ «Лігран» правочин мав на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлений ним. Сторонами господарських відносин дотримані вимоги чинного законодавства України у спосіб передбачений законом, що в свою чергу підтверджує здійснення господарських операції та правомірно сформований податковий кредит.
Стосовно посилань податкового органу на ненадання позивачем до документів, які б свідчили про якість товару, його походження, дотримання технічних умов, як передбачено договором та нормативними документами, а також документів, які б підтверджували передачу товару від покупця до продавця, довіреностей на отримання товару, товарно-транспортних накладних, сертифікатів якості, технічних паспортів, карток складського обліку, слід зазначити, що сама собою наявність або відсутність окремих документів не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платників податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.
З цього приводу судом першої інстанції також правильно зазначено, що законодавством про бухгалтерський та податковий облік не передбачено, що сертифікат, паспорт якості (відповідності) є обов'язковими первинними документами, що підтверджують здійснення між суб'єктами господарювання операцій з поставки товару. Перелічені документи не відносяться до тих, які є підставою для формування валових витрат та податкового кредиту, а тому їх ненадання позивачем для проведення перевірки не є підставою для висновку податкового органу про нереальність здійснених господарських операцій.
Стосовно встановленої відповідачем відсутності факту передачі товарів від постачальника до покупця апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Подорожній лист - первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство.
Згідно із п. п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.
В той же час, вказані Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.
З цих підстав також є твердження відповідача, що відсутність вказаних вище документів є свідченням відсутності факту поставки товару.
Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, колегія суддів доходить висновку, що позивачем надано всі необхідні документи, які підтверджують отримання позивачем товару від ТОВ «Лігран» та його використання в господарській діяльності позивача, що є належним підтвердженням реальності проведених позивачем господарських операцій та формування податкового кредиту за операціями з вказаним контрагентом.
На момент укладення та виконання означеного вище договору, контрагент позивача ТОВ «Лігран» мав зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, був зареєстрований як платник податку на додану вартість.
Законодавчо встановлені вимоги, необхідні для чинності правочину (ст.203 ЦК України), позивачем та його контрагентом дотримані. Крім того, господарські зобов'язання з поставки товару не містять ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися відповідними правочинами). Також зазначений вище договір, укладений позивачем, не містить умов та ознак, які б свідчили про його суперечність інтересам держави та суспільства, або порушував публічний порядок.
Належні докази на підтвердження доводів щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій з поставки товару відповідачем не зазначені, суду не подані. Жодний документ, який в установленому порядку встановлював би відповідні факти та був обов'язковим для застосування на всій території України, в матеріалах справи відсутній.
Стосовно посилань податкового органу на акт перевірки ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 28.12.2012 року №7250/224/34656476 про результати перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ «Лігран» з контрагентами, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до пункту 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації №984 від 22.12.2010, результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка. Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
Згідно з п.6 Порядку №984 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Отже, податковий орган може встановити наявність або відсутність порушень платником податків вимог податкового, валютного та іншого законодавства виключно за наслідками дослідження первинних документів такого платника податків, а відтак посилання податкового органу на акт перевірки іншого платника податків, яким встановлено порушення податкового законодавства, а також іншу інформацію щодо контрагента позивача, що не має правових наслідків, не може вважатись доказом у розумінні ст.69 КАС України.
Виявлені податковим органом та зафіксовані у відповідному акті перевірки обставини щодо контрагента позивача не є беззаперечними доказами порушення податкового законодавства як позивачем, так і його контрагентом.
Відповідачем в ході проведення перевірки позивача не наведені та не встановлені докази, які б свідчили про невідповідність господарських операцій з поставки товару меті та задачам діяльності платників податків, збитковості таких операції чи інші обставини, які окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність здійснених операцій, відсутність факту поставки, а також про те, що реалізацію вказаних операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).
Позиція податкового органу, яка базується на виявлених податковим органом порушеннях, допущених при здійсненні господарської діяльності контрагентом позивача, суперечить вимогам чинного законодавства.
Із змісту вищенаведених правових норм вбачається, що Податковий кодекс України не ставить право позивача на формування витрат та податкового кредиту в залежність від декларування постачальниками, в тому числі і по ланцюгу постачання, своїх податкових зобов'язань та/або від сплати ними сум податку до бюджету.
До того ж, ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.
Також колегія суддів зазначає, що чинним законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на відображення відповідних сум в податковому обліку.
Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України»).
Крім того, податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з вищевказаним підприємством було одержання позивачем податкової вигоди.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено суду наявності законних підстав для збільшення оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість.
Наведене свідчить про обґрунтованість задоволення судом першої інстанції позовних вимог щодо скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку, застосував до правовідносин, як виникли між сторонами по справі норми права, які регулюють саме ці правовідносини, прийняв законне та обґрунтоване рішення про часткове задоволення позову.
Передбачені ст.202 КАС України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.
Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 травня 2014 року у справі № 804/14240/13-а залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: І.Ю. Добродняк
Суддя: Н.А. Бишевська
Суддя: Я.В. Семененко