8 травня 2015 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
судді-доповідача Терлецького О.О.,
суддів: Кривенди О.В.,
Панталієнка П.В., -
розглянувши заяву Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - Фонд) про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 26 березня 2015 року в адміністративній справі за позовом Фонду до публічного акціонерного товариства «Арселор Міттал Кривий Ріг» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,
27 квітня 2015 року до Верховного Суду України надійшла заява Фонду про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 26 березня 2015 року, якою постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2013 року залишено без змін.
На підтвердження наведених у заяві доводів заявник надав копії рішень Вищого адміністративного суду України від 6 листопада 2012 року та 8 серпня 2014 року (справи №№ К/9991/39879/12, К/9991/78422/11 відповідно), які, на його думку, підтверджують неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм статті 18 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-VII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та статті 20 Закону України від 1 березня 1991 року «Про зайнятість населення».
Колегія суддів не може взяти до уваги рішення Вищого адміністративного суду України (справа № К/9991/78422/11), яке надане позивачем як приклад неоднакового правозастосування, оскільки воно не є остаточним у справі, так як, суд касаційний інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.
В той же час, зі змісту рішення, про перегляд якого подано заяву, та рішення (справа № К/9991/39879/12), яке надане для порівняння, не вбачається неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, оскільки постановлені вони за різних фактичних, встановлених судами у цих справах, обставин.
Крім цього, Верховний Суд України вирішував питання про усунення розбіжностей у застосуванні наведених норм права та у постанові від 20 червня 2011 року (справа № 21-60а11) він зазначив, що обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування. У зв'язку з тим, що Підприємством вжито усіх залежних від нього заходів щодо утворення робочих місць для працевлаштування інвалідів, на нього не може бути покладена відповідальність за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, відсутність у населеному пункті за місцем знаходження Підприємства інвалідів, які бажають працевлаштуватись.
Цьому правовому висновку рішення у справі, що розглядається, відповідає.
На підставі зазначеного вище, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності допуску цієї справи до провадження Верховного Суду України.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України,
Відмовити у допуску справи за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до публічного акціонерного товариства «Арселор Міттал Кривий Ріг» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені до провадження Верховного Суду України для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 26 березня 2015 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.О. Терлецький
Судді: О.В. Кривенда
П.В. Панталієнко