Справа № 22-а-16620/08 Головуючий у 1-й інстанції: Євсіков О.О.
Суддя-доповідач: Романчук О.М.
(вступна та резолютивна частини)
21 липня 2009 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого: Романчук О.М.,
Суддів: Умнової О.В.,
Шостака О.О.,
при секретарі: Шевчук К.В.,
розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Центральної енергетичної митниці України на постанову Господарського суду м. Києва від 27 липня 2006 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Альфа-Нафта» до Центральної енергетичної митниці України, Управління Державного казначейства у м. Києві про визнання нечинним талону відмови, митної оцінки, стягнення 10160,20 гривень надмірно сплачених митних платежів, -
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 157, 160, 198, 200, 203, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Центральної енергетичної митниці України задовольнити частково.
Постанову Господарського суду м. Києва від 27 липня 2006 року у частині позовних вимог до Центральної енергетичної митниці України визнати нечинною, а провадження у справі закрити.
Постанову Господарського суду м. Києва від 27 липня 2006 року у частині позовних вимог до Управління Державного казначейства у м. Києві залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий-суддя:
Судді:
Справа № 22-а-16620/08 Головуючий у 1-й інстанції: Євсіков О.О.
Суддя-доповідач: Романчук О.М.
21 липня 2009 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого: Романчук О.М.,
Суддів: Умнової О.В.,
Шостака О.О.,
при секретарі: Шевчук К.В.,
розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Центральної енергетичної митниці України на постанову Господарського суду м. Києва від 27 липня 2006 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Альфа-Нафта» до Центральної енергетичної митниці України, Управління Державного казначейства у м. Києві про визнання нечинним талону відмови, митної оцінки, стягнення 10160,20 гривень надмірно сплачених митних платежів, -
ТОВ «НК Альфа-Нафта» звернулися до суду із позовом до Центральної енергетичної митниці України, Управління Державного казначейства у м. Києві про визнання нечинним талону відмови № 30/2-6 від 26.07.2005 року, митної оцінки товару № 17/637 від 26.07.2005 року, № 17/638 від 26.07.2005 року, стягнення 10160,20 гривень надмірно сплачених митних платежів
Постановою Господарського суду м. Києва від 27 липня 2006 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач по справі - Центральна енергетична митниця України, подали апеляційну скаргу, в якій просили скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою залишити без задоволення позовні вимоги ТОВ «НК Альфа-Нафта».
Суд, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 26 липня 2005 року до Центральної енергетичної митниці були надані для митного оформлення вантажні митні декларації від 26.07.2005 року № 124000009/5/110154 та № 124000009/5/110155 на нафту сиру, придбану позивачем - ТОВ «НК Альфа-Нафта» у ТОВ «Імпекс-Ойл» за контрактом від 28.12.2004 року № 057-N/2005. Вартість нафти сирої у ВМД від 26.07.2005 року № 124000009/5/110154 та № 124000009/5/110155 була визначена згідно з ціною, передбаченою доповненням № 42 від 11.07.2005 року та доповненням № 43 від 11.07.2005 року до Контракту № № 057-N/2005 від 28.12.2004, укладеного між ТОВ «НК Альфа-Нафта» та ТОВ «Імпекс-Ойл» (Російська Федерація), і склала 325 доларів США за одну тону на умовах поставки DDU ЛВДС «Броди». В підтвердження достовірності заявленої митної вартості до ВМД було надано контракт № № 057-N/2005 від 28.12.2004, додаткові угоди до контракту, доповнення № 42 та № 43 до контракту, інвойси № 109-07/05-А та № 110-07/05-А, маршрутні доручення № 958/33 та № 962/33, вантажні митні декларації (експортні) № 10006005/130705/0100838 та № 10006005/13075/0100839 та інше.
Відділом контролю митної вартості та номенклатури Центральної енергетичної митниці за вих. № 17/637 від 26.07.2005 року було визначено митну оцінку товару за ВМД № 124000009/5/110154 у сумі 1191295,00 гривень замість зазначеної у декларації суми 1148875,00 гривень та за вих. № 17/638 від 26.07.2005 за ВМД № 124000009/5/110155 у сумі 221240,50 гривень замість зазначеної у декларації в сумі 213362,50 гривень. В зазначених оцінках вказано на те, що застосування першого методу визначення митної вартості за ВМД неможливо, оскільки враховуючи наявну додаткову інформацію стосовно відпускних цін на нафту сиру російського виробництва, виникають сумніви щодо достовірності заявлених відомостей.
26 липня 2005 року на підставі зазначених оцінок посадовою особою митного органу відмовлено в оформлені вантажних митних декларацій від 26.07.2005 року № № 124000009/5/110154 та № 124000009/5/110155 про що складено талон відмови № 30/2-6 з посиланням на те, що вказані в ВМД не можуть бути оформлені у зв'язку з коригуванням митної вартості ВКМВН ЦЕМ згідно зі ст. ст. 259-273 Митного Кодексу України та п. П. 12, 19 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.08.2003 року № 1375. При митній оцінці був використаний другий метод (щодо ціни угоди на ідентичні товари) та зазначено ціну до 337 доларів США за тону, що за офіційним курсом НБУ складало 1701,85 грн./т.
На підставі визначеної митницею митної вартості Позивачем було заповнено нові ВМД від 27.07.2005 року № 124000009/5/110156 та № 124000009/5/110157 за якими збільшено митну вартість нафти на загальну суму 50298.00 гривень.
Відповідно до ст. 262 МК України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.
Відповідно до ст. 266 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4); на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6).
Основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються.
Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Таким чином, для того, щоб застосувати інший не основний метод визначення митної вартості товару, необхідно те, щоб було неможливо визначити митну вартість товару за основним методом.
Відповідно до ст. 267 МК України митною вартістю за основним методом є ціна угоди, фактично сплачена, чи ціна, яка підлягає сплаті, але не менше ніж мінімальна митна вартість, якщо вона встановлена Кабінетом Міністрів України у випадках, передбачених законодавством. За товари, які імпортуються за призначенням в Україну, на момент перетинання ними митного кордону України.
Згідно з контрактом № 057-N/2005 та доповненнями № 42 та № 43 ціною угоди для визначення митної вартості нафти є ціна в 325 доларів США за тону, яка передбачена на умовах DDU ЛВДС «Броди» і яка була фактично сплачена позивачем ТОВ «Імпекс-Ойл» згідно з платіжним дорученням від 18.07.2005 року № 88 в іноземній валюті.
Центральною енергетичною митницею України визначено митну вартість нафти сирої на підставі довідкових цін на нафту сиру, що містяться у ціновій базі даних Держмитслужби та Держзовнішінформу, а саме на рівні 337-364 доларів США за тону.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.08.2003 року № 1375 затверджено Порядок декларування митної вартості товарів, що переміщується через митний кордон України (далі -Порядок).
Даним Порядком передбачено перелік документів та відомостей, які декларант подає для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів.
Згідно п. 17 зазначеного Порядку достовірність відомостей, зазначених у декларації митної вартості, може бути встановлена шляхом проведення митними органами на підприємствах перевірки щодо відповідності документів на товари і транспортні засоби, поданих для підтвердження митної вартості товарів, даним бухгалтерського обліку та іншій документації підприємства.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, подібні заходи Центральною енергетичною митницею України не вживалися.
Пунктом 18 Порядку передбачено, що лише у разі, коли декларант не може документально підтвердити заявлену ним митну вартість товарів або коли виникають обгрунтовані сумніви щодо достовірності поданих декларантом відомостей, митний орган може вимагати подання декларації митної вартості та самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються, послідовно застосовуючи методи, передбачені МК України.
У силу вимог ч.2 ст. 71 КАС України, відповідачем не було доведено обгрунтованості сумнівів щодо недостовірності вказаної позивачем вартості товару, що декларується, а тому застосування ним іншого методу визначення митної вартості товарів є неправомірним.
Відповідачу були надані всі документи, які підтверджують, що саме ціна в 325 доларів США за тону є ціною для визначення митної вартості товару, імпортованого з РФ.
Враховуючи вищевикладене, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права у цій частині.
Разом із тим, колегія суддів вважає за необхідне закрити провадження у справі у відповідності до вимог ст. 203 КАС України, відповідно до якої постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу. Якщо судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення, а обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі, виникли після його ухвалення, суд апеляційної інстанції визнає таке рішення нечинним і закриває провадження у справі.
Як вбачається з метеріалів справи, наказом Держмитслужби України від 25.06.2005 року № 586 «Про ліквідацію Центральної енергетичної митниці» з 01.09.2005 року Центральну енергетичну митницю ліквідовано.
Правонаступників Центральної енергетичної митниці у системі митних огранів немає.
Відповідно до листа Головного управління статистики у м. Києві від 21.09.2006 року № 1094 Центральна енергетична митниця виключена з Єдиного державного реєстру на підставі реєстраційної картки № 7, виданої 19.09.2006 року Подільською РДА.
У відповідності до ч.5 ст. 111 ЦК України, юридична особа є ліквідованою з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Таким чином, у частині позовних вимог до Центральної енергетичної митниці постанову суду необхідно визнати нечинною, а провадження у справі закрити.
З приводу позовних вимог до Відповідача 2 , то колегія суддів зазначає слідуюче.
У відповідності до п.2.2 Наказ у Державної митної служби України, Міністерства фінансів України «Про затвердження Інструкції про порядок здійснення розрахунків з Державним бюджетом України за митом, податком на додану вартість, акцизним збором та іншими платежами, доходами і зборами» від 30 червня 2000 року N 368/149, сума надмірно стягнутого мита підлягає поверненню власникові товарів та інших предметів на його вимогу протягом одного року з моменту митного оформлення. Суми надміру стягнених податку на додану вартість, акцизного збору та інших платежів і зборів підлягають поверненню власникові відповідно до чинного законодавства на його вимогу протягом трьох років з моменту митного оформлення. Повернення здійснюється митними органами за рахунок поточних платежів, які належать перерахуванню до державного бюджету, шляхом зменшення належних перерахувань до державного бюджету за відповідними кодами бюджетної класифікації на суму коштів, потрібних для повернення.
Суми мита, податку на додану вартість, акцизного збору та інших платежів і зборів, щодо яких винесено рішення суду про повернення, повертаються Державним казначейством за умови подання власником копії рішення судового органу, а також підтвердження митним органом перерахування цих коштів до державного бюджету.
Оскільки, Позивачем було надмірно сплачено сума мита до Державного бюджету України, то колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог у цій частині, а тому рішення суду першої інстанції у цій частині необхідно залишити без змін.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 157, 160, 198, 200, 203, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Центральної енергетичної митниці України задовольнити частково.
Постанову Господарського суду м. Києва від 27 липня 2006 року у частині позовних вимог до Центральної енергетичної митниці України визнати нечинною, а провадження у справі закрити.
Постанову Господарського суду м. Києва від 27 липня 2006 року у частині позовних вимог до Управління Державного казначейства у м. Києві залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий-суддя:
Судді:
Повний текст виготовлено: 24 липня 2009 року.