Україна
04 серпня 2009 р. справа № 2а-10404/09/0570
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Кошкош О.О.
при секретарі
за участю
представника позивача Чевичелової О.А.
представника відповідача Долгих Н.Д.
Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» звернулося до суду з позовом до Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області про визнання недійсним рішення.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на той факт, що відповідачем проведена перевірка позивача за період з 01.04.2008 по 08.05.2009 року, за результатами якої складений акт від 08.05.2009 № 282, яким встановлено порушення, а саме: завищення норм споживання питної води, що призвело до завищення розміру місячної плати за надані послуги у період з 01.04.2008 по 01.01.2009; застосування тарифів з порушенням запроваджених методів регулювання при визначені вартості послуг з надання технічних умов (застосування непередбачених націнок). На підставі вищезазначеного акту відповідачем прийнято рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 12.05.2009 № 134 на суму 9303,33 грн.
Позивач вважає, що зазначене рішення прийняте з порушенням норм чинного законодавства України, оскільки рішенням Виконавчого комітету Дебальцівської міської ради від 20.12.2000 № 501 «Про затвердження лімітів водовикористання на 2001 рік норм використання питної води на 2001-2005 рр. і норм накопичення твердих побутових відходів на 2001-2005» стверджено норми споживання питної води. Дію вищевказаного рішення було пролонговано на 2008 та на 2009 роки, про що свідчить рішення Виконавчого комітету Дебальцівської міської ради від 31.03.2009 № 131.
Відповідно до додатка № 2 до рішення Виконавчого комітету Дебальцівської міської ради від 20.12.2000 № 501 норма споживання питної води на 1 мешканця житлового будинку квартирного типу з водопостачанням та каналізацією без ванни на добу складає 120 літрів; норма споживання питної води на 1 мешканця з вуличної водорозбірної колонки на лобу складає 50.6 літрів; норма споживання питної води на 1 мешканця житлового будинку з внутрішнім водопроводом без каналізації та ванни на добу складає 120 літрів.
Позивач не погоджується з розрахунками відповідача та зазначає, що в 2008 році норма споживання питної води розраховувалась з урахуванням високосного року, а саме: 365 днів + 365 днів + 365 днів + 366 днів = 1461 день / 4 роки / 12 місяців = 30,4375 - кількість днів у місяці. Отже: 180 л/д * 30.4375 днів / 1000 = 5,4788 м3 * 4.26 грн./м3 (вода та стічні води) = 23,34 грн. :20 л/д * 30.4375 днів / 1000 = 3,6525 м3 * 2,40 грн./м3 (вода) = 8,77 грн. 50,6 л/д * 30,4375 днів / 1000 = 1,5401 м3 * 2,40 грн./м3 (вода) = 3,70 грн. Таким чином, розрахунок суми зайво отриманої виручки за період з 01.04.2008 по 01.01.2009 є невірним.
Крім того, позивач не є органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, а є підприємством комунальної форми власності, яке надає послуги з централізованого питного водопостачання та водовідведення фізичним та юридичним особам Донецької області. Отже, при оподаткуванні податком на додану вартість позивач правомірно керувався п. 3.1.1. ст. З Закону України „Про податок на додану вартість", яким передбачено, що поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операцій з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користуванні у користування лізингоотримувача (орендарю).
Просив визнати недійсним рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області про застосування економічних санкцій за порушення держаної дисципліни цін від 12.05.2009 № 134.
В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, надала пояснення аналогічні викладеним в позові.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволені позову.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до ст. 13 Закону України «Про ціни та ціноутворення» державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. При цьому контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції. Контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено Урядом України.
Таким урядовим органом контролю є Державна інспекція з контролю за цінами, яка діє у складі Мінекономіки і підпорядковується йому (п.п. 1, 2 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 року № 1819).
У відповідності до п. 11 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 року № 1819, Державна інспекція з контролю за цінами має територіальні органи - державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які становлять єдину систему органів державного контролю за цінами і мають права, передбачені пунктами 5, 6 цього Положення. Керівники територіальних органів призначаються на посаду та звільняються з посади Міністром економіки.
Таким чином, відповідач - Державна інспекція з контролю за цінами в Донецькій області є суб'єктом владних повноважень, який у даних правовідносинах здійснює повноваження з контролю за цінами, наданими їй вищенаведеними нормативно-правовими актами.
Державною інспекцією з контролю за цінами в Донецькій області проведена перевірка Дебальцевського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», за результатами якої складений акт від 08.05.2009 року № 282, яким встановлено порушення, а саме завищення норм споживання питної води, що призвело до завищення розміру місячної сплати за надані послуги, нарахування ПДВ при розрахунку вартості технічних умов, чим були порушені вимоги рішення Дебальцівської міської ради від 20.12.2000 № 501 «Про затвердження лімітів водовикористання на 2001 рік, норм використання питної води на 2001-2005 роки, норм накопичення твердих побутових відходів на 2001-2005 роки», від 17.09.2008 року №374 «Про продовження терміну дії рішення виконкому міської ради від 04.07.2007 року №273 «Про продовження терміну дії рішення виконкому міської ради від 21.09.2006 року №383 «Про продовження терміну дії та внесення змін до рішення виконкому міської ради від 21.12.2005 року №510 «Про внесення змін та доповнень в додаток 2 до рішення виконкому міської ради від 20.12.2000 року №501», Закону України «Про податок на додану вартість».
За матеріалами проведеної перевірки прийнято рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 12.05.2009 року № 134, яке направлено відповідачу рекомендованим листом для виконання в 10-денний термін шляхом самостійного перерахування суми застосованих економічних санкцій у розмірі 9303,33 грн.
Позивач оскаржує зазначене рішення в повному обсязі, посилаючись на помилковість висновків відповідача щодо встановлених перевіркою порушень та, як слідство, протиправність застосування економічних санкцій у розмірі 9303,33 грн.
Суд вважає таке твердження позивача обґрунтованим з огляду на наступне.
Як зазначалось, перевіркою встановлено включення у вартість послуг з водопостачання, тарифи на які регулюються, фактично наданих послуг не в повному обсязі, а саме завищення норм споживання питної води, що призвело до завищення розміру місячної плати за надані послуги у період з 01.04.2008 по 01.01.2009 року.
Суд не погоджується з такими висновками відповідача з огляду на наступне.
Рішенням Виконавчого комітету Дебальцівської міської ради від 20.12.2000 № 501 «Про затвердження лімітів водовикористання на 2001 рік, норм використання питної води на 2001-2005 роки, норм накопичення твердих побутових відходів на 2001-2005 роки» затверджено норми споживання питної води.
Відповідно до додатка № 2 до рішення Виконавчого комітету Дебальцівської міської ради від 20.12.2000 № 501 норма споживання питної води на 1 мешканця житлового будинку квартирного типу з водопостачанням та каналізацією без ванни на добу складає 120 літрів, норма споживання питної води на 1 мешканця з вуличної водорозбірної колонки на лобу складає 50.6 літрів, норма споживання питної води на 1 мешканця житлового будинку з внутрішнім водопроводом без каналізації та ванни на добу складає 120 літрів.
Як вбачається з акту перевірки від 08.05.2009 року № 282, відповідач розрахував споживання питної води наступним чином, а саме:
норма споживання 5,475 м3 в місяць (180л х 365 днів в році: 1000 літрів : 12 місяців), тариф 4,26 грн./м3 складається із водопостачання 2,40 грн/м3 та водовідведення 1,86 грн/м3 (рішення Донецької обласної ради від 25.01.2008 №5/14-431 «Про затвердження тарифів на послуги водопостачання та водовідведення, що надаються комунальним підприємством «Компанія «Вода Донбасу»), нарахована плата у жовтні 2008 р. 23,34 грн. (5,479 м3 х 4,26 грн.), необхідно 23,32 грн. (5,475 м3 х 4,26 грн.), різниця складає 0,02 грн. на 1 мешканця на місяць. Нарахована за 9 місяців 2008 р. - 210,06 грн. (23,34 грн. х 9), необхідно 209,88 грн. (23,32 грн. х 9), різниця складає 0,18 грн.
На підставі наведеного розрахунку відповідач дійшов до висновку, що сума зайво отриманої виручки складає 848,07 грн.
Разом з тим, в даному випадку споживання питної води розраховувалась без урахування того факту, що 2008 рік підпадає під високосний, а тому треба виходити із розрахунку за 366 днів, а не за 365 днів, як зроблено відповідачем.
З наведеного виходить, що висновок відповідача про завищення норм споживання питної води та, як слідство, завищення місячної плати за послуги, є необґрунтованим, оскільки відповідачем не враховані всі обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Крім того, перевіркою встановлено застосування тарифів з порушенням запроваджених методів регулювання при визначені вартості послуг з надання технічних умов, а саме застосування непередбачених націнок.
Суд не погоджується з такими висновками відповідача з огляду на наступне.
Згідно з п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.
Відповідно до п. 1.4 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також поставка будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг.
Відповідач наполягає на тому, що позивачем при розрахунку вартості послуг було враховано 20% податок на додану вартість, що є порушенням п. 3.2.6. Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого, не є об'єктом оподаткування операції з оплати вартості державних платних послуг, які надаються фізичним або юридичним особам органами виконавчої влади і місцевого самоврядування та обов'язковість отримання (поставки) яких встановлюється законодавством, включаючи плату за реєстрацію, отримання ліцензії (дозволу), сертифікатів у вигляді зборів, державного мита тощо.
Тобто, право на користування даною пільгою виникає лише при одночасному виконанні вимог, а саме:
- послуги повинні відповідати визначенню державних;
- їх надання повинно бути на платній основі;
- послуги повинні надаватися фізичним або юридичним особам;
- послуги повинні надаватися виключно органами виконавчої влади і місцевого самоврядування;
- відповідно до законодавства отримання таких послуг є обов'язковим.
Відповідно до ст.5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.
Відповідно до ст.118 Конституції України, виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації.
Як вбачається з матеріалів справи, Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» внесене до ЄДРПОУ як юридична особа, створене відповідно до рішення Донецької обласної ради від 28.12.2004 року № 4-24-557 із змінами, внесеними рішенням від 23.03.2007 року № 5/8-181, шляхом перетворення Державного виробничого підприємства по зовнішньому централізованому водопостачанню «Укрпромводчормет», діє на підставі Статуту.
Враховуючи зазначене, оскільки Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» не є органом виконавчої влади чи місцевого самоврядування, норми пп. 3.2.6 ст. 3 зазначеного Закону застосовуватися не можуть, а розмір вартості послуг повинен визначатися з урахуванням суми ПДВ.
З наведеного виходить, що безпідставність висновків щодо встановлених перевіркою порушень обумовлює безпідставність винесення рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 12.05.2009 року № 134.
Відповідно п. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення діяв необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на це, суд вважає, що відповідач не виконав вимог, встановлених ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в частині доказування та обґрунтування правомірності прийнятих рішень та вчинених дій, а тому вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.94 КАСУ якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позов Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» до Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області про визнання недійсним рішення - задовольнити повністю.
Визнати недійсним рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін № 134 від 12.05.2009 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» судовий збір у сумі 3 (три) грн. 40 коп.
У судовому засіданні 04 серпня 2009 року проголошена вступна та резолютивна частина постанови. Постанова виготовлена в повному обсязі 09 серпня 2009 року.
Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсяі до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.
Суддя Кошкош О.О.