донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
10.08.2009 р. справа №28/51
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
Стойка О.В.
суддів
Діброви Г.І. , Шевкової Т.А.
За участю представників сторін
Від позивача
Від відповідача
розглянувши апеляційну скаргу
Деревянко А.І., за довіреністю
не з»явився
Товариства з обмеженою відповідальністю “Медфармсервіс плюс”, м. Донецьк
на рішення господарського суду
Донецької області
від
25.05.09 р.
у справі
28/51 (суддя Курило Г.Є.)
за позовом
Приватного підприємства “СЕБ-Фармація”, м.Київ
до
Товариства з обмеженою відповідальністю “Медфармсервіс плюс”, м. Донецьк
про
стягнення 4 964,03 грн.
У січні 2009 року до господарського суду звернулось Приватне підприємство “СЕБ-Фармація”, м.Київ (позивач) із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Медфармсервіс плюс”, м. Донецьк (відповідач) про стягнення 4964 грн. 03 коп., у тому числі: основного боргу в сумі 4617 грн. 32 коп., інфляційних в сумі 191 грн. 91 коп. та пені в розмірі 154 грн. 80 коп.
В процесі розгляду справи позивач збільшив свої позовні вимоги, просив стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 4617 грн. 32 коп., інфляцих в розмірі 301 грн. 25 коп., пені в розмірі 368 грн. 12 коп., збитків в розмірі 477 грн. 16 коп.
Рішенням господарського суду Донецької області від 25.05.09р. року позовні вимоги позивача задоволено частково, з відповідача стягнуто заборгованість в сумі 4617 грн. 32 коп., пені в сумі 368 грн. 12 коп., інфляційні витрати в сумі 301 грн. 25 коп., в задоволенні решти позовних вимог відмовлено в зв'язку з недоведеністю.
Відповідач, не погодившись із рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду скасувати.
В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на те, що судом неповно з'ясовані обставини, які мають значення для вирішення справи та порушені норми процесуального права.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про поважність причин свого нез'явлення суд не повідомив, через що судова колегія вважає за можливе розглянути справу у його відсутності на підставі наявних матеріалів.
Представник позивача вважає рішення законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами був укладений договір №211/08 від 02.10.2008р. (далі-Договір), відповідно до якого позивач зобов'язався поставити лікарські засоби (далі - товар), зареєстровані в Україні, а відповідач прийняти їх і оплатити в термін, зазначений у накладній. Кожна накладна є невід'ємною частиною даного договору.
Пункт 3.1. Договору передбачає, що позивач передає товар відповідачу за цінами, передбаченими в накладних.
Відповідно до п. 4.2 Договору замовлення на придбання партії товару, може бути оформлене шляхом надіслання позивачу відповідних листів або заявки, зробленої по телефону в усній формі.
На виконання умов Договору позивачем на адресу відповідача був поставлений товар на загальну суму 6617 грн. 32 коп., за видатковою накладною №53459 від 08.12.08р. та за видатковою накладною №53746.
Факт отримання відповідачем вказаного товару підтверджується печаткою та підписом уповноважених представників відповідача на зазначених видаткових накладних, які діяли на підставі довіреностей на отримання ТМЦ № 94 від 09.12.2008р., № 99 від 16.12.2008р.
Відповідно до вимог Договору сторонами встановлена оплата із відстрочкою платежу 30 календарних днів із дня фактичної поставки.
Відповідно до п.1 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідачем обов'язки щодо оплати отриманого товару виконані частково та відповідно до витягу з банківського рахунку від 04.02.2009р відповідачем здійснено оплату на суму 2000,00грн. Тобто заборгованість за договором № 211/08 від 02.10.2008р. на суму 4617 грн. 32 коп. залишилась несплаченою.
За приписом ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Дослідивши матеріали справи судова колегія вважає законними та обґрунтованими висновок суду першої інстанції про стягнення суми боргу у розмірі 4 617,32 грн. за поставлений товар, а висновок господарського суду про стягнення спірної суми -вірним.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності проведення між сторонами розгорнутої звірки розрахунків судом до уваги не приймаються, оскільки сума боргу підтверджена іншими належними доказами (первинними бухгалтерським документами), що є в матеріалах справи. Крім того, відповідач сам мав змогу скласти такий акт звірки з урахуванням даних власного бухгалтерського обліку та направити його редакцію позивачу для узгодження.
Відповідно до п.7.1. Договору (протокол розбіжностей) відповідач у випадку несвоєчасної оплати отриманого товару повинен сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки, пеню. Розмір пені обчислюються від суми простроченого платежу і становить подвійну облікову ставку НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня, за кожен день прострочки.
Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 368 грн. 12 коп. за період з 08.01.2009р. по 30.04.2009 р., а також інфляційні витрати в сумі 301 грн. 25 коп. за період з січня 2009р. по березень 2009р.
Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частини другої ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже висновок суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 368,12 грн. та інфляційних витрат у сумі 301,25 грн. є вірним.
Крім того, позивач просив стягнути з відповідача суму збитків у розмірі 477, 16 грн. 16 коп., що складаються з відрядних витрат, а саме суми проїзду та добових.
Згідно з приписами ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Відповідно ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
В матеріалах справи відсутні докази прямого взаємозв'язку між порушенням відповідачем зобов'язання та понесенням позивачем збитків, отже висновок суду першої інстанції щодо недоведеності вимог в цій частині є вірним.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 25.05.09 року у справі №28/51 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, через що рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті держмита за подання апеляційної скарги покладаютья на відповідача по справі.
Керуючись ст.ст. 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Медфармсервіс плюс”, м. Донецьк залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 25.05.09 року у справі №28/51 -без змін.
Головуючий О.В. Стойка
Судді: Г.І. Діброва
Т.А. Шевкова
Надруковано: 5 прим.
1. позивачу
2. відповідачу
3 у справу
4 ДАГС