донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
10.08.2009 р. справа №24/63пд
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
Стойка О.В.
суддів
Діброви Г.І. , Шевкової Т.А.
Представники сторін:
від позивача:
Краснов В.М., за довіреністю
від відповідача:
Немсадзе І.О., за довіреністю
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Закритого акціонерного товариства “Макіївкокс”, м. Макіївка Донецької області
на рішення господарського суду
Донецької області
від
01.06.2009 року
у справі
№ 24/63пд (суддя Ломовцева Н.В.)
за позовом
Закритого акціонерного товариства “Макіївкокс”, м. Макіївка Донецької області
до
Відкритого акціонерного товариства “Єнакіївський котельно-механічний завод”, м. Єнакієве Донецької області
про
визнання недійсними додатку № 22 від 06.06.2008р. та додатку № 24 до договору № 365 від 17.10.2003р.
У березні 2009 року до господарського суду звернулось Закрите акціонерне товариство “Макіївкокс”, м. Макіївка Донецької області (позивач) із позовом до Відкритого акціонерного товариства “Єнакіївський котельно-механічний завод”, м. Єнакієве Донецької області (відповідач) про визнання недійсними додатку № 22 від 06.06.2008р. та додатку № 24 до договору № 365 від 17.10.2003р.
Рішенням господарського суду Донецької області від 01.06.09 р. у задоволенні позовних вимог позивача відмовлено у зв'язку з недоведеністю.
Позивач, не погодившись із рішенням господарського суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.
Позивач в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги.
Відповідач вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю “Макіївкокс”, правонаступником якого є позивач, та відповідачем було укладено договір № 365 від 17.10.03р. (далі-Договір), відповідно до п.1.1 якого відповідач зобов'язується передати, а позивач прийняти та оплатити товар, номенклатура, кількість, ціни, строки та умови, поставки якого узгоджуються сторонами в додаткових угодах та додатках, які є невід'ємною частиною даного договору.
В договорі сторонами визначено порядок оплати отриманого товару, його прийняття та умови щодо якості.
Умовами п. 8.1. Договору № 365 від 17.10.2003р. договір вступає в силу з дати його підписання і діє до 31.12.2004р., а по фінансовим зобов'язанням - до повного його виконання.
Предметом позову є вимоги позивача про визнання двох останніх додатків №22, 24 до Договору недійсними на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України, який мотивує свою правову позицію тим, що їх укладено за межами дії Договору та вони не містять посилання на продовження дії Договору після 31.12.04 р.
Крім того, позивач посилається на те, що спірні додатки до Договору укладені з порушенням вимог діючого законодавства, а саме - обов'язковістю візування на підприємстві позивача всіх договорів, додаткових угод та додатків до договорів відповідно до “Порядку роботи з договорами на ЗАТ “Макіївкокс”.
Відповідач вважає, що додатки до Договору відповідають вимогам діючого законодавства, оскільки були добровільно укладені повноважними представниками сторін та не є єдиними, що укладені в період з 31.12.004 р. і до теперішнього часу.
Відповідно до ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України та 638 Цивільного кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Згідно ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України, ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладанні договору з урахуванням вимог цих кодексів, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до приписів 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Вимоги п.п. 1.1, 4.1 Договору передбачають обов'язкову наявність додаткових угод та додатків до Договору, зокрема щодо найменування, кількості та ціни(вартості) товару, строків та умов поставки, що є невід'ємними умовами Договору. При цьому строк та період укладення сторонами таких угод умовами Договору не обмежений.
Встановлено, що в період з моменту укладення Договору по теперішній час між сторонами було підписано декілька Додатків та Додаткових Угод щодо поставки за Договором №365 від 17.10.03 р., зокрема: від 01.11.2003 року -щодо найменування та реквізитів позивача; від 17.10.2003 року, від 23.10.2003 року, від 18.12.2003 року, від 03.03.2004 року, від 15.04.2004 року, від 15.03.2005 року, від 08.10.2007 року, від 09.10.2007 року, від 02.11.2007 року, від 08.01.2008 року, від 24.01.2008 року, від 12.02.2008 року, від 20.02.2008 року, від 17.04.2008 року, від 03.06.2008 року, від 06.06.2008 року -щодо найменування, кількості та ціни товару, строку, умов поставки та оплати, гарантійного строку експлуатації.
Всі існуючі додатки підписані з посиланням на спірний Договір, з умовою про незмінність основного договору в необумовленій в додатках частині, містять вказання на конкретні строки виконання зобов'язань, що складають предмет Договору.
Сторони підтвердили виконання цих додаткових угод.
Згідно з вимогами ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконувати обов'язки відповідно до умов Договору.
Отже діями по підписанню додаткових угод та їх виконанню на протязі спірного періоду, змістом зазначених Додатків та Додаткових угод, сторони фактично продовжили строк дії Договору, скориставшись своїм правом, що передбачено ч. 4 ст. 179 ГК України, ст.ст. 6, 627 ,ч.1 ст.651 ЦК України. Відсутність при цьому вказання на новий строк дії Договору при встановлених обставинах, не має правового значення для його виконання з урахуванням змісту підписаних Угод. Сторони не позбавлені права укласти угоду з цього приводу або взагалі відмовитись від продовження правовідносин щодо поставки товару в межах цього Договору.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності на спірних додатках до Договору схвальних резолюцій посадових осіб позивача, які мають бути узгоджені відповідно до “Порядку роботи з договорами на ЗАТ “Макіївкокс””, затвердженого наказом позивача від 01.09.2003р., судовою колегією не приймаються, оскільки це є внутрішнім документом позивача та його юрисдикція на відповідача не розповсюджується.
За таких підстав висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог є законним та обґрунтованим.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 01.06.09 року по справі №24/63пд ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.
Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на позивача.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Макіївкокс”, м. Макіївка Донецької області залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 01.06.09 року по справі №24/63пд залишити без змін.
Головуючий О.В. Стойка
Судді: Г.І. Діброва
Т.А. Шевкова
Надруковано: 5 прим.
1. позивачу
2. відповідачу
3 у справу
4 ДАГС