донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
10.08.2009 р. справа №19/102пн
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
суддів
при секретарі Жильцовій О.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Іванченко А.І., довіреність № 311-08/09 від 10.08.2009 р., юрисконсульт ПП "Синапс"; Ніколенко В.В., посвідчення № 01-04/05 від 10.10.2005 р., директор відділу маркетингу ПП "Синапс"
від відповідача: не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Синапс", м. Донецьк
на рішення господарського суду Донецької області від 02.06.2009 р.
у справі № 19/102пн (суддя Дучал Н.М.)
за позовом -Приватного підприємства "Синапс", м. Донецьк
до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційний банк "Арма" м. Київ, в особі Донецької філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційний банк "Арма", м. Донецьк
про стягнення 2 322 грн. 96 коп. штрафних санкцій за невиконання умов договору та 28 500 грн. немайнової шкоди, -
Рішенням господарського суду Донецької області від 2 червня 2009 року у справі № 19/102пн відмовлено приватному підприємству “Синапс”, м. Донецьк у задоволенні позову до ТОВ Комерційного банку “АРМА”, м. Київ в особі Донецької філії ТОВ КБ “АРМА”, м. Донецьк про стягнення з відповідача штрафних санкцій за невиконання умов договору у розмірі 2 322 грн. 96 коп. та немайнової шкоди, нанесеної ПП “Синапс” у розмірі 28 500 грн. Припинено провадження у справі в частині зобов'язання відповідача здійснити переказ грошових коштів з рахунку позивача -ПП „Синапс” відповідно до платіжних доручень № 368 від 16.01.2009 р., № 373 від 19.01.2009 р., № 380-383 від 20.01.2009 р., № 389, 391, 392 від 30.01.09 р., в зв'язку з відмовою від цієї частини позову.
Рішення господарського суду мотивоване тим, що наполягаючи на стягненні пені, позивачем не надано до матеріалів справи достатніх доказів, які б належним чином підтверджували наявність у нього права нарахування пені в заявлених розмірах та за заявлені періоди, що визначені в розрахунку. Розрахунок пені складений позивачем виходячи (як зазначено в розрахунку) з суми боргу. Якщо цією сумою вважається непроведений відповідачем платіж, то позивачем не вказані реквізити платіжних документів, по яких перераховувалися зазначені суми. Суд не має права самостійно співставляти суму, з якої позивачем розраховується пеня з розрахунковим документом, в якому можливо міститься така ж сума. Копії трьох платіжних доручень №№ 391, 389, 392 мають відмітку банку про проведення платежу. Вимоги позивача про стягнення з відповідача немайнової шкоди, оскільки позивач не надав доказів, які б безпосередньо підтверджували факт погіршення його ділової репутації, ступень такого погіршення, а також докази на підтвердження того, що саме вказана відповідачем сума (28 500,00 грн.) необхідна для відновлення ділової репутації, погіршеної внаслідок неправомірних дій відповідача, також ані договором банківського рахунку № 3.1 -БР/29 від 06.06.2007 р., ані законодавством, що регулює правовідносини сторін, не передбачено можливості відшкодування моральної шкоди у випадку порушення банком своїх зобов'язань за договором господарський суд визнав такими, що не підлягають задоволенню.
Позивач до прийняття рішення звернувся до господарського суду із заявою про відмову від позовних вимог про зобов'язання ТОВ КБ “Арма” здійснити переказ грошових вимог з його рахунку відповідно до платіжних доручень № 368 від 16.01.2009р., № 373 від 19.01.2009р., № 380-383 від 20.01.2009р., № 389, 391, 392 від 30.01.2009р. Тому на підставі ст.80 п.4 ГПК України господарський суд, оскільки таке звернення не порушує прав сторони, припинив провадження у справі.
Оскаржуючи рішення суду, приватне підприємство “Синапс”, м. Донецьк просить його скасувати як прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
При цьому посилається на те, що положення ст. 85 Закону України "Про банки та банківську діяльність", якою заборонено протягом дії мораторію стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України; крім того, протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), обмежує дії саме виконавчої служби Міністерства юстиції України, а не судовий орган. Пеня за невиконання умов договору була нарахована позивачем за період, що передував введенню мораторію, тому повинна бути стягнута з відповідача.
Відповідач у відзиві на позовну заяву визнав позов в частині стягнення штрафних санкцій, проте, в порушення ч. 5 ст. 78 ГПК України господарським судом позов у відповідній частині не задоволено.
Крім того, судом першої інстанції не прийнято до уваги та не надано належної оцінки листам від контрагентів позивача, які на його думку, підтверджують погіршення стосунків з контрагентами, втрату довіри та нанесення шкоди діловій репутації позивача, що є порушенням ст. 43 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника скаржника, судова колегія встановила.
Приватне підприємство “Синапс”, м. Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до ТОВ Комерційного банку “АРМА”, м. Київ в особі Донецької філії ТОВ КБ “АРМА”, м. Донецьк про зобов'язання відповідача здійснити переказ грошових коштів з рахунку позивача відповідно до платіжних доручень № 368 від 16.01.2009 р., № 373 від 19.01.2009 р., № 380, 381, 382, 383 від 20.01.2009 р., № 389, 391, 392 від 30.01.2009 р.; стягнення штрафних санкцій за невиконання умов договору у розмірі 11 737,41 грн.; стягнення немайнової шкоди, нанесеної позивачу у розмірі 20 000,00 грн. 12 травня 2009 року до матеріалів справи надійшла заява про зменшення позовних вимог від 08.05.2009 р. (за підписом “представник відповідача І.Шлімілі”), в якій позивач просив вважати відкликаними позовні вимоги щодо ухвалення рішення, яким зобов'язати ТОВ КБ „АРМА” здійснити переказ грошових коштів з рахунку позивача -ПП „Синапс” відповідно до платіжних доручень № 368 від 16.01.2009 р., № 373 від 19.01.2009 р. № 380 - 383 від 20.01.2009 р., № 389, 391, 392 від 30.01.2009 р. Також, позивач просив стягнути з ТОВ КБ „АРМА” штрафні санкції за невиконання умов договору у розмірі 2 322,96 грн.; стягнути з ТОВ КБ „АРМА” немайнову шкоду, нанесену ПП „Синапс” у розмірі 28 500,00 грн.
19.05.2009 р. до матеріалів справи надійшла заява про зменшення позовних вимог від 11.05.2009 р., якою позивач просить суд позовні вимоги щодо ухвалення рішення, яким зобов'язати ТОВ КБ „АРМА” здійснити переказ грошових коштів з рахунку позивача -ПП „Синапс” відповідно до платіжних доручень № 368 від 16.01.2009 р, № 373 від 19.01.2009р., № 380-383 від 20.01.2009р., № 389, 391, 392 від 30.01.09 р. до уваги не брати, так як позивач від них відмовляється. Стягнути з ТОВ КБ „АРМА” штрафні санкції за невиконання умов договору у розмірі 2 322,96 грн.; стягнути з ТОВ КБ „АРМА” немайнову шкоду, нанесену ПП „Синапс” у розмірі 28 500,00 грн.
Право на звернення з такою вимогою встановлено ст. 22 Господарського кодексу України.
Між ТОВ "Комерційний банк "Арма" м. Київ, в особі Донецької філії ТОВ "Комерційний банк "Арма" та Приватним підприємством "Синапс" укладений договір банківського рахунку № 3.1-БР/29 від 06.06.2007 р. про відкриття та ведення рахунків у національній та іноземних валютах суб'єктам господарювання (надалі - договір), за умовами якого відповідач взяв на себе зобов'язання приймати і зараховувати на рахунок, відкритий позивачу, грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження позивача про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком, а позивач взяв на себе зобов'язання здійснювати плату за обслуговування рахунку згідно з Тарифами Донецької філії ТОВ КБ „АРМА”.
Відповідно до умов цього договору, розрахункові документи приймаються до виконання Донецькою філією ТОВ КБ „АРМА” протягом десяти календарних днів з дати їх виписки, при цьому день оформлення розрахункового документу не враховується. Операції за розрахунковими документами у гривні, які надійшли від ПП "Синапс" протягом операційного часу, повинні здійснюватись Донецькою філією ТОВ КБ „АРМА” в день надходження документів. Операції за розрахунковими документами у гривні, які надійшли після операційного часу, Донецька філія ТОВ КБ „АРМА” повинна виконати не пізніше наступного робочого дня.
Згідно п. 3.2 договору, Клієнт має право, зокрема, самостійно розпоряджатися коштами на своєму рахунку з дотриманням вимог чинного законодавства України, за винятком примусового списання коштів та випадків накладення арешту, або тимчасового призупинення операцій по рахунку, що здійснюється уповноваженими на це органами (п. 3.2.1); вимагати своєчасного і повного здійснення розрахунків за його платіжними документами та надання інших, обумовлених цим Договором, послуг (п. 3.2.2).
Банк зобов'язався своєчасно здійснювати розрахункові операції Клієнта згідно з вимогами чинного законодавства України та юридичних актів Національного Банку України (п. 3.3.1); забезпечувати збереження ввірених йому коштів Клієнта. Здійснювати списання коштів з рахунку Клієнта тільки за його дорученням, крім випадків, передбачених чинним законодавством України та цим Договором (п. 3.3.2); за розпорядженням Клієнта видати або перерахувати з його рахунку кошти в день надходження до Банку відповідного розрахункового документа, за умови його подання в операційний час (п. 3.3.4).
Відповідно до п. 6.1 договору, за несвоєчасне (пізніше наступного робочого дня після отримання платіжного документа) списання з вини Банку коштів з рахунку Клієнта, а також за несвоєчасне зарахування суми, яку належить зарахувати на рахунок Клієнта, Банк сплачує Клієнту пеню в розмірі 0,1 процента від відповідної суми за кожний день прострочення, але не більше 10 процентів від суми переказу.
В доповнення до договору банківського рахунку № 3.1.-БР/29 на здійснення розрахунково-касового обслуговування від 06.06.2007 р., з метою оперативного ведення Клієнтом своїх рахунків у Банку та обміном технологічною та іншою інформацією укладений договір № 3.1.-КБ/14 про банківське обслуговування з використанням програмно-технічного комплексу „Клієнт - Банк” від 18.06.2007 р. (надалі - договір про банківське обслуговування), згідно п. 1.1 якого Клієнт доручає, а Банк бере на себе зобов'язання здійснювати дистанційне обслуговування з використанням програмно - технічного комплексу "Клієнт - Банк" (далі - ПТК КБ).
Відповідно до п. 3.1.2 договору про банківське обслуговування, Банк зобов'язався проводити списання коштів з рахунку Клієнту в день надходження електронних розрахункових документів за умови їх надходження до Банку каналами телекомунікації в операційний час, якщо інше не передбачено додатковою угодою.
З матеріалів справи вбачається, що довідкою № 1103/3/3 від 11.03.2009 р. Донецька філія ТОВ КБ „АРМА” повідомила, що у ПП „Синапс” м. Донецьк станом на 11.03.2009 р. залишок грошових коштів на рахунку № 26006027, що відкритий ПП „Синапс” складає 113 054,29 грн. Проте, в порушення умов договору ТОВ КБ “АРМА”, перерахування коштів позивача на рахунки контрагентів, державних фондів, установи держказначейства не здійснювало і повертало у зв'язку з відсутністю у нього коштів на кореспондентському рахунку (а.с. 62-64).
На підставі ст.ст. 75, 85 Закону України “Про банки та банківську діяльність” Національним банком України прийнято постанову № 230 від 16.04.2009 р., якою з 17.04.2009 р. строком на 1 рік призначено в ТОВ Комерційний банк „АРМА” тимчасову адміністрацію.
З метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану Банку введений мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців - з 17.04.2009 р. до 16.10.2009 р.
Згідно приписів ст. 58 Закону України “Про банки та банківську діяльність” банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.
Відповідно до ст. 85 Закону України “Про банки та банківську діяльність” мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації. Протягом дії мораторію: не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Після закінчення дії мораторію неустойка (штраф, пеня), а також суми завданих збитків, які банк був зобов'язаний сплатити кредиторам за грошовими зобов'язаннями та зобов'язаннями щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), можуть бути заявлені до сплати в розмірах, які існували на дату введення мораторію, якщо інше не передбачено цим Законом.
Позивач звернувся з вимогами до банку про стягнення пені у зв'язку з невиконанням зобов'язань, що настали до призначення тимчасової адміністрації за період з 16.01.2009 р. по 20.03.2009 р., чим порушив приписи ст. 85 вищеназваного Закону, оскільки такі вимоги можуть бути заявлені після закінчення дії мораторію - 16.10.2009 р.
Разом з тим, позивачем не надано до матеріалів справи достатніх документових доказів, які б належним чином підтверджували наявність у позивача права нарахування пені в заявлених розмірах та за заявлені періоди, що визначені в розрахунку.
Так, розрахунок пені складений позивачем виходячи (як зазначено в розрахунку) з суми боргу. Копії трьох платіжних доручень, що надані до справи (№ 391, 389, 392), мають відмітку банку про проведення платежу.
В копіях трьох повідомлень про невиконання розрахункового документа -зазначені інші суми, ніж ті, з яких розраховувалася пеня.
Копії документів під назвою “Отримання інформації про документи”, засвідчені одноособово ПП “Синапс”.
Тому, з огляду на наведене та приписи ст.33 ГПК України, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 2 322,96 грн. не підлягають задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Частиною першою статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
З приписів чинного законодавства, в тому числі, статті 1167 ЦК України витікає, що наявність моральної шкоди має доводити потерпіла особа. Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995р. № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.
Згідно з п. 5 вищенаведеної Постанови Пленуму Верховного Суду України відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому доведенню у спорах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Проте відповідач не надав доказів, які б безпосередньо підтверджували факт погіршення його ділової репутації, ступень такого погіршення, а також докази на підтвердження того, що саме вказана відповідачем сума (28 500,00 грн.) необхідна для відновлення ділової репутації, погіршеної внаслідок неправомірних дій відповідача.
Надані позивачем листи рекламних компаній не підтверджують зазначені обставини, а лише містять в собі посилання на абстрактну вартість послуг рекламних компаній без підтвердження зв'язку цього розміру з розміром погіршеної ділової репутації позивача.
Листи контрагентів та інші документи не доводять причинний зв'язок між діями відповідача та моральною шкодою, яка можливо понесена позивачем.
Як роз'яснюється Пленумом Верховного Суду України у пункті 5 Постанови „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” від 31.03.1995р. № 4, в кожній справі має з'ясовуватися характер правовідносин сторін і правові норми, якими вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Крім того, п. 4 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу передбачено, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.
Проте, ані договором банківського рахунку № 3.1 -БР/29 від 06.06.2007 р., ані законодавством, що регулює правовідносини сторін не передбачена можливість відшкодування моральної шкоди у випадку порушення банком своїх зобов'язань за договором. Тому господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача немайнової шкоди, у розмірі 28 500,00 грн. не підлягають задоволенню.
Позивач до прийняття рішення 08.05.2009р. звернувся до господарського суду із заявою про зменшення позовних вимог (а.с.74), в якій відмовився від позовних вимог про зобов'язання ТОВ КБ “Арма” здійснити переказ грошових вимог з його рахунку відповідно до платіжних доручень № 368 від 16.01.2009р., № 373 від 19.01.2009 р., № 380-383 від 20.01.2009 р., № 389, 391, 392 від 30.01.2009 р. Право на звернення з такою заявою встановлено ст.22, 78 ГПК України. Тому з огляду на приписи ст.80 п.4 ГПК України господарський суд обґрунтовано припинив провадження у справі в цій частині.
Крім того, позивач у заяві про зменшення позовних вимог від 08.05.2009 р. також фактично збільшив розмір своїх вимог в частині стягнення з відповідача немайнової шкоди з 20000 грн. до 28500грн., однак з додатково заявлених вимог не сплатив держмито у сумі 85 грн., чим порушив приписи ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито“. Тому ця сума держмита підлягає стягненню з позивача в доход державного бюджету України, а рішення суду в цій частині - зміні.
Посилання скаржника відносно розповсюдження обмежень, встановлених ст. 85 Закону України "Про банки та банківську діяльність" лише на дії виконавчої служби Міністерства юстиції України необгрунтоване та не може бути прийнято до уваги, оскільки таких обмежень ця норма Закону в собі не містить.
Факт визнання позову щодо стягнення штрафних санкцій з огляду на приписи ст.22 ГПК України не може бути підставою для задоволення в цій частині позову господарським судом, тому його заперечення не приймаються судовою колегією до уваги.
З огляду на наведене, рішення суду частково не відповідає приписам чинного законодавства, матеріалам справи та підлягає зміні.
Керуючись ст.ст. 49, 103, 104, 105 ГПК України судова колегія,-
Рішення Господарського суду Донецької області у справі № 19/102пн змінити.
Стягнути з приватного підприємства “Синапс” м.Донецьк в доход державного бюджету України 85 грн. держмита.
Зобов'язати господарський суд Донецької області видати відповідний наказ.
В іншій частині рішення господарського суду Донецької області у справі № 19/102пн залишити без змін.
Головуючий
Судді:
Надруковано: 5 прим.
1. позивачу
2. відповідачу
3 у справу
4 ДАГС