01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
15.07.2009 № 31/150
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів: Смірнової Л.Г.
Алданової С.О.
при секретарі: Камінська Т.О.
За участю представників:
від позивача - Терещенко С.В. дов. № 07/01-300 від 03.06.2008 року
від відповідача - Терещенко С.В. дов. № 07/01-300 від 03.06.2008 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Передплатна Агенція "Статус"
на рішення Господарського суду м.Києва від 28.05.2009
у справі № 31/150 (суддя Качан Н.І.)
за позовом Державне акціонерне товариство "Будівельна компанія "Укрбуд"
до ТОВ "Передплатна Агенція "Статус"
про повернення незаконно присвоєнних коштів та сплату процентів за використування грошовими коштами
На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги Державного акціонерного товариства “Будівельна компанія «Укрбуд» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Передплатна Агенція “Статус” про повернення незаконно присвоєних коштів у розмірі 13 740,72 грн., сплату процентів за користування грошовими коштами у розмірі 357,25 грн. та упущеної вигоди у розмірі 314,89 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем було оплачено отриманий від відповідача рахунок № 1033/032779 від 22.10.2008 року з призначенням платежу за передплату періодичних видань на суму 13 740,72 грн. Позивач відмовився від оферти шляхом направлення відповідачу листів від 25.11.2008 року № 07/01-672 та від 18.12.2008 року №07/01-716 про відмову від передплати та необхідність повернення коштів. Проте, відповідач кошти не повернув, та листом від 16.12.2008 року № 300/115 повідомив про заміну сторони у зобов'язанні, порушуючи вимоги ст. 520 Цивільного кодексу України.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 28.05.2009 року у справі № 31/150 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Передплатна Агенція “Статус” на користь Державного акціонерного товариства “Будівельна компанія «Укрбуд» з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, грошові кошти у розмірі -13 740 (тринадцять тисяч сімсот сорок) грн. 72 коп., 137 (сто тридцять сім) грн. 40 коп. - державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що 24.10.2008 року позивачем було оплачено отриманий від відповідача рахунок № 1033/032779 від 22 жовтня 2008 року з призначенням платежу за передплату періодичних видань на суму 13 740,72 грн. Позивач відмовився від оферти шляхом направлення відповідачу листів від 25.11.2008 року № 07/01-672 та від 18.12.2008 року №07/01-716, в яких підтвердив свій намір отримати свої кошти у зв'язку з нестабільним фінансовим станом, пов'язаним з економічною кризою в державі. Відповідач грошові кошти позивачу не повернув.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 28.05.2009 року у справі № 31/150, прийняти нове рішення, яким відмовити у позові повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Відповідач зазначає, що ні законом, ні договором з позивачем не передбачена можливість розірвання договору в односторонньому порядку, а відповідач не давав згоди на розірвання договору.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2009 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 15.07.2009 року.
Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду №01-23/1/8 від 14.07.2009 року у зв'язку з виробничою необхідністю - зайнятістю судді Шапрана В.В. при розгляді інших справ та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків, розгляд апеляційної скарги у справі № 31/150 було доручено колегії суддів у складі: головуючого судді - Тищенко О.В., суддів Смірнової Л.Г., Алданової С.О. відповідно до приписів статті 46 Господарського процесуального кодексу України та статті 28 Закону України „Про судоустрій України.
15.07.2009 року представником позивача у судовому засіданні було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити рішення Господарського суду м.Києва без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду м.Києва від 28.05.2009 року у справі №31/150 скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у позові повністю.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду м.Києва від 28.05.2009 року у справі №31/150.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -
24 жовтня 2008року позивачем було оплачено отриманий від відповідача рахунок №1033/032779 від 22 жовтня 2008 року з призначенням платежу за передплату періодичних видань на суму 13 740,72 грн.
Платіжним дорученням від 24.10.2008 року №5208 підтверджується факт сплати позивачем плати за періодичні видання в розмірі 13740,72 грн.(а.с.10).
Відповідно до ст.202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов”язків.
Статтею 207 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах.
Відповідно до ч. 1 ст. 641 Цивільного кодекус України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Згідно ст. 642 Цивільного кодекус України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.
Позивач згідно ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України отримав пропозицію укласти договір (оферту) і вчинив дію (перерахування коштів), що свідчить про бажання укласти договір (акцепт) (ст. 642 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.
Оскільки, як вбачається з матеріалів справи, між сторонами у передбачених законом порядку та формі не було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору, тому колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що договір між сторонами не було укладено.
Враховуючи факт відсутності договору та втрату інтересу до передплати на 2009 рік у зв'язку з погіршенням фінансового стану позивача та економічною ситуацією в країні і керуючись ч. 3 ст. 612 Цивільного кодекус України, позивач відмовився від оферти шляхом направлення відповідачу листа від 25.11.2008 року № 07/01-672 про відмову від передплати та необхідність повернення коштів.
Відповідач у судовому засіданні апеляційної інстанції підтвердив факт отримання даного листа.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач кошти не повернув.
Листом від 16 грудня 2008 року № 300/115 відповідач повідомив що здійснювати діяльність кур'єрської служби в 2009 році буде ККС “Меркурій”. Обов'язки між ТОВ “Передплатна агенція” Статус” та ККС “Меркурій будут виконані в повному об'ємі.
Позивач направив листа № 07/01-716 від 18 грудня 2008 року, в якому підтвердив вдруге свій намір отримати свої кошти у зв'язку з нестабільним фінансовим станом, пов'язаним з економічною кризою в державі.
Відповідач відповіді на даний лист не надав та грошові кошти позивачу не повернув.
Проте, незважаючи на вищезазначені вимоги позивача про повернення грошових коштів, сплачених платіжним дорученням від 24.10.2008 року №5208, відповідач безпідставно набуті кошти позивачеві не повернув.
Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
За таких обставин, вимоги Позивача про стягнення з Відповідача коштів в розмірі 13740,72 грн. є обґрунтованими, а тому вірно задоволені судом першої інстанції.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов'язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних з простроченої суми.
Оскільки у відповідача відсутнє грошове зобов'язання перед позивачем, то дана стаття не може застосовуватись до даних правовідносин.
Крім цього, статтею 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Зі змісту статті 225 ГК України вбачається, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.
Відповідно до частини третьої третя статті 219 ГК України якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов'язання, суд має право зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від відповідальності.
Частиною третьою статті 220 ГК України визначено, що боржник не вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, поки воно не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора.
Згідно частини першої статті 221 ГК України кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов'язання, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не виконав дій, що передбачені законом, іншими правовими актами, або випливають із змісту зобов'язання, до вчинення яких боржник не міг виконати свого зобов'язання перед кредитором.
Таким чином, стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди є одним із видів господарсько-правової відповідальності. Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів господарська відповідальність не настає. Аналогічна позиція викладена у численних постановах Вищого господарського суду України та Верховного Суду України, зокрема у постанові останнього від 03.04.2007 року у справі №2-14/144.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено до стягнення збитки у вигляді упущеної вигоди у розмірі 314,89 грн.
Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок неналежного виконання зобов'язання за договором, тобто наявності прямого причинно-наслідкового зв'язку між неправомірними діями однієї сторони та зменшенням майнових прав іншої.
Обов'язок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень. При цьому, згідно статті 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, звертаючись до відповідача з вимогою про відшкодування збитків, позивачем не доведено належними засобами доказування наявність причинно-наслідкового зв'язку між неправомірними діями відповідача та збитками позивача у розмірі заявленому до стягнення.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2009 року по справі №31/150 прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим, а тому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Передплатна Агенція “Статус”, з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Передплатна Агенція “Статус” залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2009 року у справі №31/150залишити без змін.
Матеріали справи № 31/150 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.
Головуючий суддя Тищенко О.В.
Судді Смірнова Л.Г.
Алданова С.О.