01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
05.08.2009 № 42/165
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів: Смірнової Л.Г.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Ясиненко Д.В. дов. № 54 від 22.04.2009 року
від відповідача -Шубін В.М. дов. №01/15-142Д від 05.01.2009 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Східенерго"
на рішення Господарського суду м.Києва від 19.05.2009
у справі № 42/165 (суддя
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Східенерго"
до Державне підприємство "Енергоринок"
про стягнення боргу, ціна позову 31481211,75 грн.
На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Східенерго” до Державного підприємства “Енергоринок” про стягнення з останнього заборгованості за поставлену, але не оплачену електричну енергію у розмірі 31 481 211,75 грн.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 19.05.2009 року (дата підписання повного тексту 28.05.2009) у справі № 42/165 у позові відмовлено.
Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що всупереч вимог ст. 33 ГПК України позивачем не надано доказів недотримання відповідачем встановленого алгоритму використання коштів оптового ринку електричної енергії та порушення останнім прав позивача на одержання коштів за продану електричну енергію.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 19.05.2009 року у справі № 42/165, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Відповідач зазначає, що Верховний Суд України встановив, що посилання відповідача на порушення судами Алгоритму розподілу коштів, що знаходяться на розподільчі рахунки газозбутових підприємств НАК за поставлений природний газ, затвердженого постановою НКРЕ України від 12.07.2000 року №579, не відповідає дійсності. Алгоритм визначає послідовність дій підприємств та банків, що їх обслуговують, при надходженні коштів на рахунки підприємств за поставлену електричну енергію, і його приписи не впливають на домовленість сторін за договором... щодо строків оплати електричної енергії. Відсутність у ДП “Енергоринок” необхідних коштів не є обставиною, що звільняє його від відповідальності за неможливість виконання грошових зобов'язань за договором, укладеним між сторонами.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2009 року апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 15.07.2009 року.
10.07.2009 року представником відповідача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду на виконання вимог ухвали Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2009 було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив залишити рішення господарського суду м.Києва без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду №01-23/1/6 від 14.07.2009 року у зв'язку з виробничою необхідністю - зайнятістю судді Шапрана В.В. при розгляді інших справ та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків, розгляд апеляційної скарги у справі № 42/165 було доручено колегії суддів у складі: головуючого судді - Тищенко О.В., суддів Смірнової Л.Г., Алданової С.О. відповідно до приписів статті 46 Господарського процесуального кодексу України та статті 28 Закону України „Про судоустрій України.
15.07.2009 року представником позивача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано клопотання про призначення бухгалтерської експертизи у справі № 42/165.
Відповідно до ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і перебувають спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.
Експертиза - це вивчення, перевірка, аналітичне дослідження, кількісна чи якісна оцінка висококваліфікованим фахівцем, установою, організацією певного питання, явища, процесу, предмета тощо, які вимагають спеціальних знань у відповідній сфері суспільної діяльності.
Отже, головним призначенням експертизи у господарському судочинстві є якісна оцінка фахівцем (фахівцями) з урахуванням вимог законодавства обставин справи, усвідомлення та оцінка яких виходить за межі обов'язкових знань суддів господарського суду. Такими знаннями є спеціальні знання у галузі науки , мистецтва техніки, ремесла тощо.
Судова експертиза повинна призначатись лише у разі дійсної потреби у спеціальних знань для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. (п. 1 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27.11.2006 року №01-8/2651 “Про деякі питання призначення судових експертиз”).
В абзацах 3 та 4 п. 2 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 11.11.1998 року №02-5/424 “Про деякі питання практики призначення судових експертиз” (в редакції рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 16.01.2008 року №04-5/5) зазначено: судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначення відповідної судової експертизи”.
Оскільки для встановлення фактичних даних, що входять до предмету доказування не по потрібні спеціальні знання, клопотання позивача про призначення бухгалтерської експертизи у справі № 42/165 не підлягає задоволенню.
15.07.2009 року представником позивача у судовому засіданні були подані додаткові пояснення до апеляційної скарги, в яких скаржник зазначає, що алгоритм не встановлює жодних обмежень щодо зобов'язання відповідача з проведенням оплати електричної енергії та не встановлює жодних підстав для звільнення відповідача від повної поточної оплати придбаної в електрогенеруючих компаніях протягом розрахункового періоду електричної енергії в обсягах та терміни, визначені двохсторонніми договорами між ними, із звіркою розрахунків та із здійсненням остаточних розрахунків не пізніше встановлених двохстороннім договором термінів (п.2.1 ІВКОР).
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з дослідженням поданих сторонами додаткових матеріалів по справі та з метою повного та всебічного розгляду справи, колегією суддів ухвалою від 15.07.2009 року розгляд справи було відкладено на 05.08.2009 року.
Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду №01-23/1/8 від 04.08.2009 року у зв'язку з виробничою необхідністю - перебуванням судді Алданової С.О. у відпустці та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків, розгляд апеляційної скарги у справі № 42/165 було доручено колегії суддів у складі: головуючого судді - Тищенко О.В., суддів Смірнової Л.Г., Євграфової Є.П. відповідно до приписів статті 46 Господарського процесуального кодексу України та статті 28 Закону України „Про судоустрій України.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду м.Києва від 19.05.2009 року у справі №42/165 скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду м.Києва від 19.05.2009 року у справі №42/165.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -
01.04.2002 року між Державним підприємством “Енергоринок” (надалі-ДПЕ) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Східенерго” (надалі-ГК) було укладено Договір № 1034/01(надалі - Договір).
Відповідно до п.1.1 Договору ГК зобов'язується продавати, а ДПЕ зобов'язується купувати електричну енергію та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору.
Сторони визначають свої зобов'язання за Договором між членами Оптового ринку електричної енергії (ДЧОРЕ) України (п.2.1. Договору).
Згідно п. 2.2 Договору ГК зобов'язується здійснювати продаж всієї виробленої нею електричної енергії ДПЕ, А ДПЕ зобов'язується купувати всю вироблену ГК електричну енергію згідно з умовами статті 3 цього Договору.
Пунктом 4.3 Договору передбачено, що платежі за отриману ДПЕ у ГК електроенергію здійснюються кожного банківського дня з поточного рахунку із спеціальним режимом використання ДПЕ відповідно до алгоритму ОРЕ, який затверджується Національною комісією регулювання електроенергетики України у строки та в порядку визначеному в чинній “Інструкції про порядок використання коштів ОРЕ, яка є додатком до ДЧОРЕ.
У січні 2009 року позивачем було продано 1 489 013 664 кВт електроенергії за ціною 365,15 грн. за 1 МВт г (без ПДВ) відповідно до Постанови НКРЕ України № 92 від 05.02.2009 року, на загальну суму 540 735 312,08 грн. (без врахування ПДВ), що підтверджується Актом про продаж ДП “Енергоринок” електроенергії, виробленої ТОВ “Східенерго” за січень 2009 року.
Вартість електроенергії, проданої позивачем у січні 2009 року, з урахуванням ПДВ, складає 648 882 374, 50 грн.
Відповідачем було оплачено електроенергії, придбаної ним у січні 2009 року, на суму 617 401 162,75 грн. (з урахуванням ПДВ).
Таким чином, прострочена заборгованість відповідача, що утворилась внаслідок неоплати ним придбаної у січні 2009 року електроенергії складає 31 481 211,75 грн.
В силу п.5 ч.1 ст.92 Конституції України, засади організації та експлуатації енергосистем визначаються законом.
Так, Закон України "Про електроенергетику", визначає, зокрема, правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці і регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії.
Відповідно до ст.15 Закону, (у редакції, чинній на момент подання позову) купівля всієї електричної енергії, виробленої на електростанціях, потужність чи обсяг відпуску яких більші за граничні показники, незалежно від величини встановленої потужності чи обсягів відпуску електричної енергії, та весь її оптовий продаж здійснюється на оптовому ринку електричної енергії України, який, згідно ч.2 зазначеної норми, створюється на підставі договору.
Згідно чч.3, 4 ст.15 Закону, у такому договорі визначаються мета та умови діяльності, права, обов'язки та відповідальність сторін. При цьому, Правила оптового ринку електричної енергії України, які є невід'ємною частиною договору, визначають механізм функціонування оптового ринку електричної енергії України, порядок розподілу навантажень між генеруючими джерелами, правила формування ринкової ціни на електричну енергію.
В силу ст.1 названого Закону, учасниками оптового ринку електричної енергії України є суб'єкти підприємницької діяльності, які продають та купують електроенергію на оптовому ринку електричної енергії України на підставі договору.
Укладення договору купівлі-продажу електричної енергії учасників оптового ринку електричної енергії з суб'єктом підприємницької діяльності, який здійснює оптове постачання електричної енергії відповідно до договору, на підставі якого створюється оптовий ринок електричної енергії, є однією з вимог функціонування оптового ринку електричної енергії України (ч.6 ст.15 Закону).
Як зазначено вище, такий договір був укладений між сторонами 01.04.2002р. №1034/01, відповідно до умов якого, позивач зобов'язався продавати, а відповідач -купувати електроенергію та здійснювати її оплату відповідно до умов договору. Сторони за договором визнали свої зобов'язання за договором між членами оптового ринку електроенергетики (п.2.1. договору).
Умови вказаного господарського договору містять як загальні ознаки майнового договору, так і особливі його ознаки, відображені у господарському законодавстві.
Так, відносини в галузі електроенергетики врегульовано спеціальним законодавством, зокрема, Законом України "Про електроенергетику" та іншими нормативно-правовими актами: положенням "Про Національну комісію регулювання електроенергетики України", затвердженим Указом Президента України від 21.04.1998 р. №335/98 тощо.
Основні питання спільного користування електроенергією на підставах, умовах та в межах, визначених Законом України "Про електроенергетику", врегульовують, зокрема, ДЧОРЕ, Правила енергоринку та ряд інших додатків до Договору, що є невід'ємною його частиною.
Закон України "Про електроенергетику" від 16.10.1997 року № 575/97-ВР з наступними змінами і доповненнями, який визначає правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці і регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України, конкуренцією та захистом прав споживачів і працівників галузі (преамбула Закону).
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір від 01.04.2002р. №1034/01 є господарським, при укладанні якого були застосовані спеціальні правила складання, в яких поєднанні майнові та організаційні елементи, притаманні господарським договорам.
Так, статтею 15 Закону України "Про електроенергетику" передбачено, що купівля всієї електричної енергії, виробленої на електростанціях, потужність чи обсяг відпуску яких більші за граничні показники, та весь її оптовий продаж здійснюється на оптовому ринку електричної енергії України; оптовий ринок електричної енергії України створюється на підставі договору; у договорі визначаються мета та умови діяльності, права, обов'язки та відповідальність сторін (частини 1, 2, 4 статті 15).
Такий Договір між членами оптового ринку електричної енергії України (далі - ДЧОРЕ) укладено 15 листопада 1996 року.
Статтею 151 Закону України "Про електроенергетику" встановлено порядок проведення розрахунків на оптовому ринку електричної енергії. Цей порядок передбачає, що для проведення розрахунків за закуплену на оптовому ринку електричної енергії України та спожиту електричну енергію енергопостачальники, що здійснюють підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, їх відокремлені підрозділи та оптовий постачальник електричної енергії (ним є ДП "Енергоринок") відкривають в установах уповноваженого банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання (частина 1 статті 15і у редакції, чинній до внесення змін Законом України від 23.06.2005 року № 2711-1У). За визначенням, яке міститься у статті 1 зазначеного Закону, поточні рахунки із спеціальним режимом використання оптового ринку електричної енергії - це рахунки суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють постачання електричної енергії на закріпленій території та оптове постачання електричної енергії, відкриті в уповноваженому банку і призначені виключно для накопичення коштів, отриманих за електричну енергію від споживачів, та розрахунків з учасниками оптового ринку електричної енергії. Перерахування коштів енергогенеруючим компаніям та іншим суб'єктам підприємницької діяльності, які проводять продаж електричної енергії на оптовому ринку, здійснюється уповноваженим банком з поточного рахунку із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії відповідно до алгоритму (порядку розподілу коштів), установленого Національною комісією регулювання електроенергетики України (НКРЕ). На оптового постачальника електричної енергії покладено обов'язок забезпечити інформування учасників оптового ринку електричної енергії про стан проведення розрахунків.
Таким чином, з урахуванням понять “алгоритм оптового ринку електричної енергії” та “поточний рахунок із спеціальним режимом використання”, установлений НКРЕ алгоритм застосовується до всіх поточних рахунків із спеціальним режимом використання, у тому числі й до відповідних рахунків ДП “Енергоринок”. Отже, порядок розподілу уповноваженим банком коштів з цих рахунків оптового постачальника електричної енергії ДП "Енергоринок" є не договірною умовою, а законодавчим приписом.
Окрім того, відповідно до пункту 8 ДЧОРЕ, яким до обов'язків розпорядника коштів оптового ринку електричної енергії віднесено дотримання Інструкції про порядок використання коштів ОРЕ (ІВКОР) згідно з Правилами оптового ринку електричної енергії України, а також установлено, що розпорядник коштів оптового ринку електричної енергії не зобов'язаний платити за куплену електричну енергію інакше, ніж передбачено ІВКОР. Згідно з положеннями пункту 19.3 "в" ДЧОРЕ зобов'язання ДП "Енергоринок" стосовно платежу за електричну енергію, що була закуплена відповідно до цього договору, чітко обмежуються коштами, наявними в нього згідно з ІВКОР.
Аналогічна думка викладена у Постановах Вищого господарського суду України від 18.11.2008 року у справі № 7/682, від 20.09.2007 року у справі № 42/26, від 07.08.2006 року у справі № 42/173, від 06.11.2008 року у справі № 7/659.
Всупереч вимог ст. 33 ГПК України позивачем не надано доказів недотримання відповідачем встановленого алгоритму використання коштів оптового ринку електричної енергії та порушення останнім прав позивача на одержання коштів за продану електричну енергію.
Беручи до уваги зазначене, та зважаючи на повне встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не знаходить підстав для скасування ухваленого рішення та задоволення апеляційної скарги.
Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на позивача(апелянта).
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Східенерго”, залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2009 року у справі №42/165 залишити без змін.
Матеріали справи № 42/165 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді Смірнова Л.Г.