01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
06.08.2009 № 20/44(12/87)
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Островича С.Е.
суддів: Іваненко Я.Л.
Скрипка І.М.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Жигадло І.Б. - довіреність № 190/10 від 26.12.2008 року
від відповідача -Бучковський І.В. - довіреність б/н від 28.01.2009 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
на рішення Господарського суду Чернігівської області від 15.05.2009
у справі № 20/44(12/87) (суддя Цимбал-Нарожна М.П.)
за позовом Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
до Відкрите акціонерне товариство "Облтеплокомуненерго"
про стягнення 897966,79 грн.
Дочірня компанія „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” звернулась до Господарського суду Чернігівської області з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства „Облтеплокомуненерго” 286 047, 77грн. заборгованості, 897 966, 79грн. пені, 2 830 189,7 9 грн. інфляційних та 555 025, 96грн. 3% річних, мотивуючи порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору щодо повного та своєчасного розрахунку за отриманий природний газ.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 15.04.2008 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2008 року позов задоволено частково, стягнуто з Відкритого акціонерного товариства „Облтеплокомуненерго” на користь Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” 10 286 047, 77 грн. основного боргу, 555 025, 96 грн. 3% річних, 2 830 189, 75 грн. інфляційних, в частині стягнення пені відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 23.02.2009 року рішення Господарського суду Чернігівської області від 15.04.2008 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2008 року по справі № 12/87 скасовані в частині стягнення пені, а справу в цій частині направлено до Господарського суду Чернігівської області для нового розгляду.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 20 березня 2009 року справу призначено до розгляду та присвоєно номер 20/44 (12/87).
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 15.05.2009 року у справі № 20/44(12/87) позовні вимоги Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” в частині стягнення пені задоволено частково. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства „Облтеплокомуненерго” на користь Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” 8 979, 67 грн. пені. В іншій частині вимог щодо стягнення пені відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, позивач через Господарський суд Чернігівської області звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 15.05.2009 року у справі № 20/44(12/87) в частині зменшення пені, прийняти нове рішення, про задоволення позовних вимог в частині стягнення пені у повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення у справі прийняте при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, порушенні норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2009 року апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 16.07.2009 року.
14.07.2009 року від представника відповідача поштою до відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 15.05.2009 року у справі № 20/44 (12/87) - залишити без змін.
Згідно з розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2009 року було змінено склад колегії суддів.
Представники відповідача у судове засідання 16.07.2009 року не з'явились, про причини нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань до суду не надходило.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з нез'явленням у судове засідання 16.07.2009 року представників відповідача, колегією суддів ухвалою від 16.07.2009 року розгляд справи було відкладено на 06.08.2009 року.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 15.05.2009 року у справі № 20/44(12/87) в частині зменшення пені та прийняти нове рішення, про задоволення позовних вимог в частині стягнення пені у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 15.05.2009 року у справі № 20/44(12/87) залишити без змін.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Господарським судом Чернігівської області встановлено, що 30.12.2005 року між сторонами укладено договір на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій № 06/05-2033ТЕ-39/491 (далі-Договір).
Відповідно до пункту 1.1 Договору, Постачальник (позивач) взяв на себе зобов'язання передати Покупцю (відповідачу) у 2006 році природний газ, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.
На виконання умов договору позивач передав відповідачу за період з січня по грудень 2006 року природний газ в обсязі 102 128,290 тис. куб.м. газу на суму 4 556 7478 грн. 64 коп.
У відповідності з п. 6.1 Договору оплату за природний газ відповідач зобов'язаний здійснювати грошовими коштами у такому порядку: перша оплата в розмірі 34 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця. Остаточний розрахунок за фактично спожиті та протранспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідач свої зобов'язання у встановлені договором строки не виконав сплативши частину боргу в сумі 35 281 430 грн. 87 коп. і на лютий 2008 року заборгованість становила 10 286 047 грн. 77 коп., яка і була стягнута місцевим господарським судом.
Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідні положення також визначаються ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.
Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України та ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1. ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько - правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що порушення зобов'язань населенням та неотримання субвенцій від держави не звільняє відповідача від господарсько-правової відповідальності за договірними зобов'язаннями.
Згідно ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” передбачає, що розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно ч. б статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 7.2. Договору, в разі неоплати або несвоєчасної оплати у строки, зазначені у п.6.1. даного Договору, Покупець сплачує на користь Постачальника, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до п.7.5 Договору, неустойка нараховується Постачальником протягом шести місяців, що передують моменту звернення з позовом.
Враховуючи умови Договору та вищезазначені норми матеріального права, позивачем в межах шестимісячного строку здійснено нарахування пені.
Позивачем здійснено розрахунок пені:
Загальна сума пені за розрахунками позивача складає 897 966,79грн.
Клопотання відповідача щодо застосування строків позовної давності вірно не взято до уваги судом першої інстанції виходячи з наступного.
Пунктом 10.6 Договору передбачено, що сторони домовились, що строк позовної давності по даному договору та стягненню неустойки встановлюється тривалістю у 3 роки.
Відповідно до ст. 259 Цивільного кодексу України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.
Виходячи з викладеного, позивачем заявлені вимоги про стягнення пені в межах строків позовної давності.
Посилання відповідача на Закон України від 20.02.2003 року №554-ІV „Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію” вірно не прийняті місцевим господарським судом до уваги, оскільки дія вказаного закону поширюється на правовідносини, що виникли станом на 01.07.2003 року, а заборгованість відповідача перед позивачем утворилась протягом 2006 року.
Посилання відповідача на Закон України від 20.12.2006 року за № 498-V „Про реструктуризацію заборгованості за надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і комунальні послуги, що утворилися станом на 1 грудня 2006 року” також є безпідставним, оскільки вказаний закон регулює правовідносини лише в частині реструктуризації заборгованості населення. Крім того, ч. 3 Закону України від 20.12.2006 року за № 498-V „Про реструктуризацію заборгованості за надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і комунальні послуги, що утворилися станом на 1 грудня 2006 року” передбачає підготовку окремого законопроекту про реструктуризацію заборгованості підприємств - надавачів житлово-комунальних послуг перед енергопостачальними компаніями за спожиті енергоносії, а тому застосування ст. 5 Закону України від 20.02.2003 року №554-ІV „Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію” до спірних правовідносин також є недоцільним.
Разом з тим, місцевий господарський суд, враховуючи положення п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, ч. 3 ст.551 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 233 Господарського кодексу України вірно дійшов висновку про необхідність зменшення розміру пені виходячи з наступного.
Як вбачається із наданих відповідачем документів, за спожиту теплову енергію в 2006р. населенням здійснена оплата лише на 87, 9%, пільги відшкодовані на 96,2 %, субсидії на 84 %. Крім того, відповідачем укладені із споживачами договори на реструктуризацію заборгованості на суму 348 547,67 грн., відповідно до Закону України від 20.02.2003 року №554-ІV „Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію”.
Відповідно до наданого відповідачем розрахунку обсягу заборгованості минулих років з різниці в тарифах на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, наданої населенню Відкритого акціонерного товариства „Облтеплокомуненерго”, який затверджений заступником голови Чернігівської обласної державної адміністрації, обсяг заборгованості, що підлягає відшкодуванню за 2006 рік становить 17 081 380, 01 грн.
Слід також зазначити, що основна заборгованість за Договором в сумі 10 286 047, 77 грн. присуджена до стягнення рішенням Господарського суду Чернігівської області від 15.04.2008 року, була погашена саме за рахунок субвенцій, що підтверджується договором № 186/440 про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2008 року за № 440.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заборгованість, на яку нарахована пеня, це є вартість газу, який поставлявся для забезпечення теплопостачання населення, яке в свою чергу звільнено від відповідальності за несвоєчасну оплату послуг теплопостачання у вигляді сплати пені та враховуючи не надані вчасно державою субвенції, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про зменшення суми нарахованої пені та стягнення з відповідача 8 979,67 грн. пені.
Посилання позивача в апеляційній скарзі на часткове скасування рішення Господарського суду Чернігівської області від 15.05.2009 року у справі № 20/44 (12/87) у зв'язку з тим, що рішення у справі прийняте при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи.
Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі про те, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, не можуть бути прийняті до уваги оскільки з рішення Господарського суду Чернігівської області від 15.05.2009 року вбачається, що суд надав оцінку всім матеріалам, наявним у справі, з дотриманням процесуальних норм, про що зазначив у рішенні.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Чернігівської області від 15.05.2009 року у справі № 20/44 (12/87) прийнято з повним та всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим, а тому апеляційна скарга Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” залишити без задоволення, рішення Господарського суду Чернігівської області від 15.05.2009 року у справі № 20/44 (12/87) залишити без змін.
Матеріали справи № 20/44 (12/87) повернути до Господарського суду Чернігівської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.
Головуючий суддя Острович С.Е.
Судді Іваненко Я.Л.
Скрипка І.М.