01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
04.08.2009 № 40/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гарник Л.Л.
суддів: Іваненко Я.Л.
Пантелієнка В.О.
при секретарі: Горголь І.С.
За участю представників:
від позивача - Ганношин О.А. - дов. №195 від 20.02.2009р.,
від відповідача -
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фонд державного майна України
на рішення Господарського суду м.Києва від 26.03.2009
у справі № 40/13 (суддя Пукшин Л.Г.)
за позовом Фонд державного майна України
до Приватне підприємство "Фірма "С.Т.Н."
третя особа позивача
третя особа відповідача
про повернення орендованого майна та стягнення пені
Рішенням господарського суду міста Києва від 26.03.2009р. у справі №40/13 в позові Фонду державного майна України відмовлено повністю на підставі ст.ст.232, 258, 526, 549, 610, 611 Цивільного кодексу України.
В апеляційній скарзі Фонд державного майна України просить вказане рішення суду скасувати, оскільки перебіг позовної давності щодо стягнення пені розпочався з моменту повернення нерухомого майна - з 01.12.2008р.
Відзив на апеляційну скаргу ПП “Фірма С.Т.Н.” не надало.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
30 листопада 2005 року між Фондом державного майна України (орендодавець) та ПП “Фірма С.Т.Н.” (орендар) укладено договір №448 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - договір оренди, а.с.11-15).
Згідно договору оренди позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: приміщення площею 18,0 кв.м, що розміщене за адресою: м. Київ, вул. Димитрова, 24, що знаходиться на балансі ДП „Укркомунобслуговування” (балансоутримувач).
Орендна плата перераховується орендарем щомісяця не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним (п. 3.3 договору оренди).
Пунктом 3.5 договору оренди встановлено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
До обов'язків орендаря віднесено (п.5.6 договору оренди) щомісячне надання орендодавцеві до 12 числа місяця, наступного за звітним, надавати орендодавцеві інформацію (копію платіжного доручення з відміткою обслуговуючого банку) про перерахування до бюджету 70% орендної плати.
На вимогу орендодавця орендар зобов'язаний проводити звіряння взаєморозрахунків по орендних платежах і оформляти відповідні акти звірки (п.5.12 договору оренди).
Договір оренди діє з 30.11.2005р. по 28.11.2006р. включно.
Договір оренди було поновлено до 26.01.2008р., про що свідчить Додаткова угода до договору оренди №686 від 26.11.2007р. (а.с.56).
01.12.2008 року ПП “Фірма С.Т.Н.”, Фонд державного майна України та ДП „Укркомунобслуговування” підписали акт приймання-передачі державного нерухомого майна (а.с.55), за яким відповідач передав а балансоутримувач прийняв нерухоме майно: приміщення площею 18,0 кв.м, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Димитрова,24
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
З матеріалів справи вбачається, що позивач не обґрунтував свої вимоги щодо стягнення пені фактичними даними щодо календарного періоду пені з вказівками на дату початку та дату закінчення такого періоду, загальної кількості днів за які нараховується пеня. Сама лише вказівка на факт прострочення виконання та проведеного у зв'язку з цим розрахунку пені є непідтвердженою інформацією. Відповідно до Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.
Відповідно до п.1 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.94 № 02-5/293 „Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань” моментом виконання грошового зобов'язання є дата списання коштів з рахунку платника.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України). Періодом пені є проміжок часу для встановлення якого необхідно встановити дату (термін) планової сплати, коли зобов'язання мало бути виконано та дату фактичної сплати.
У разі несплати на день пред'явлення вимоги слід застосовувати правило, встановлене ч.6 ст.232 ГК України та припинити нарахування штрафних санкцій після спливу шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як встановлено ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст.ст.546, 549 ЦК України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.
Однак, Позивачем на підтвердження прострочення виконання (неналежного виконання) зобов'язання протягом певного строку такого прострочення не надано документів і матеріалів, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до положення п.1 ч.2 ст.258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується скорочена позовна давність в один рік.
Тому суд першої інстанції правильно вказав, що позовні вимоги про стягнення пені, виходячи з наданого позивачем розрахунку заборгованості з орендної плати до державного бюджету та пені по договору оренди №448 від 30.11.2005р. із зазначенням періоду: з 30.11.2005р. по 16.02.2009р., виходять за межі строку протягом якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.99, 101, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Фонду державного майна України залишити без задоволення, а рішення господарського суду м.Києва від 26.03.2009р. у справі №40/13 - без змін.
Справу №40/13 повернути до господарського суду м.Києва.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.
Головуючий суддя Гарник Л.Л.
Судді Іваненко Я.Л.
Пантелієнко В.О.
05.08.09 (відправлено)