01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
10.08.2009 № 47/136
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Григоровича О.М.
суддів: Гольцової Л.А.
Рябухи В.І.
за участю секретаря судового засідання Терещенко Я.О.
представників сторін:
позивача: Перкіна Н.В. - директор;
Кириченко В.В. - (дов. від 25.09.08 б/н);
відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю об"єднання "Укрмонолітбуд"
на рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2009
у справі № 47/136 (суддя Станік С.Р.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
"АТТІК"
до Товариства з обмеженою відповідальністю
об"єднання "Укрмонолітбуд"
про стягнення суми,
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.04.09 позов задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю об'єднання “Укрмонолітбуд” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АТТІК” 63209 грн. 90 коп. заборгованості, 14596 грн. 10 коп. інфляційних втрат, 778 грн. 06 коп. державного мита та 108 грн. 92 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати.
Скарга мотивована тим, що позивача було повідомлено про наявність недоліків робіт листом від 18.06.08 № 20, тобто він мав право скористатися положеннями чинного законодавства - пунктом 2 ст. 858 Цивільного кодексу України.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").
Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).
Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.06 N 01-8/1228 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році”).
З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Отже, сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.
Розглянувши мотиви апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
01.07.07 між Товариством з обмеженою відповідальністю об'єднання “Укрмонолітбуд” (далі-відповідач, генпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “АТТІК” (далі-позивач, підрядник) укладено договір підряду № 02-07/07.
Згідно з п. 1.1. договору від 01.07.07 № 02-07/07 генпідрядник доручає, а підрядник зобов'язується виконати комплекс робіт по штукатурці з матеріалів генпідрядника на будівництві житлового будинку по вул. Конєва, 4 в Голосіївському районі м. Києва.
Відповідно до п. 1.2. вказаного вище договору вартість робіт буде визначатись по фактично виконаних об'ємах робіт на підставі проектно-кошторисної документації та затвердженої сторонами твердої одиничної розцінки.
Термін початку робіт - липень 2007, закінчення - вересень 2007 р. (п 2.1. договору від 01.07.07 № 02-07/07).
Пунктом 3.2.4. договору передбачено, що генпідрядник зобов'язується розраховуватись з підрядником в термін 15 банківських днів після підписання актів (форма КБ-2в) та довідки (форма № КБ-3).
Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
З актів приймання виконаних підрядних робіт за липень 2007 року на суму 29889, 00 грн., серпень 2007 року на суму 22842, 00 грн., вересень 2007 року на суму 80478, 90 грн. вбачається, що вони підписані сторонами та посвідчені печатками. Загальна вартість виконаних позивачем та прийнятих відповідачем робіт по вказаних вище актах становить 133209, 90 грн.
Матеріали справи свідчать, що відповідачем було здійснено часткову оплату робіт на суму 70000, 00 грн., що підтверджується виписками по рахунку позивача.
Позивач на адресу відповідача направив лист від 18.03.08 № 1-03/08 з вимогою розрахуватися за виконані ним роботи на суму 63209, 90 грн.
03.04.08 позивачем повторно направлено відповідачу лист-претензію № 1-04/08, в якому він просить розрахуватися за виконані роботи до 15.04.08.
Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідач доказів про сплату боргу не надав.
В частині 1 ст. 837 Цивільного кодексу України зазначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до ст. 838 Цивільного кодексу України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.
Замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі (ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку про виконання позивачем умов договору, що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт та довідками про вартість робіт, які підписані сторонами без зауважень та заперечень. А лист відповідача про необхідність зробити перерахунок вартості робіт у зв'язку з неналежним виконанням позивачем робіт не є доказом наявності дефектів в порядку ст. 853 Цивільного кодексу України.
Отже, з викладеного вище вбачається, що у відповідача перед позивачем існує непогашена заборгованість в сумі 63209, 90 грн.
Частина 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачає, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України ).
Згідно зі ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Встановлення штрафних санкцій за порушення виконання зобов'язання має бути вчинене у письмовій формі, а оскільки умовами договору не встановлено відповідальності будь-якої з сторін у вигляді сплати неустойки (пені), тому вимога позивача щодо стягнення пені задоволенню не підлягає.
Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої законодавством відповідальності.
Частиною 2. ст. 625 Цивільного кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача інфляційних втрат.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Отже, суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи і прийшов до правильного висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Враховуючи викладене вище, доводи апеляційної скарги є такими, що спростовуються матеріалами справи, а тому не дають підстав для скасування прийнятого у справі судового рішення.
За таких умов рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.09 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.09 у справі №47/136 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
2. Матеріали справи №47/136 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Григорович О.М.
Судді Гольцова Л.А.
Рябуха В.І.
11.08.09 (відправлено)