ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № 6/404
м. Київ
03.08.2009 р. 12 год.30 хв. № 2а-3447/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянської Я.І. при секретарі судового засідання Зубко Л.П. вирішив адміністративну справу
за позовом Приватне підприємство "НВП "ТЕКТОНІКА"
до Державна податкова інспекція у Солом'янському районі міста Києва
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №00001002311/0 від25.03.2009р.
участю представників:
від позивача: Рибіна В.В.
від відповідача : Радутний О.С.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 03.08.2009 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Приватне підприємство «НВП «Тектоніка» з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва про визнання нечинним податкового повідомлення -рішення від 25.03.2009 р. №00001002311/0 про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 41 106,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 20 554,00 грн. на загальну суму 61 660,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач -ПП «НВП «Тектоніка», вказує на те, що при проведенні перевірки відповідач дійшов до помилкового висновку щодо порушення підприємством п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями (далі -Закон України № 168/97-ВР). Позивач зазначає, що договірні відносини відбувалися з контрагентом позивача - ТОВ «Катко»в період з 28.01.2008 р. по 24.04.2008 р. Товариство було зареєстроване платником податку на додану вартість, установчі документи не були визнані недійсними, а тому податкові накладні були складені уповноваженою особою та відповідно до чинного законодавства України. Тому, донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 61 660,00 грн. суперечить вимогам чинного законодавства України.
Відповідач -ДПІ у Солом'янському районі м. Києва, проти позовних вимог заперечує з огляду на те, що у контрагента позивача ТОВ «Катко»постановою Васильківського міськрайонного суду від 12.06.2008 р. по справі № 2а-532/2008 р. визнані недійсними з дати реєстрації установчі документи, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість з моменту його складання та визнані недійсними первинні бухгалтерські документи з реквізитами ТОВ «Катко»(накладні, акти виконаних робіт прийому -передачі, рахунки -фактури, акти прийому -передачі векселів, векселі та інші), а тому включення до податкового кредиту з ПДВ сум за господарськими операціями з ТОВ «Катко»суперечить вимогам Закону України «Про податок на додану вартість». Оскільки, не дозволяється віднесення до податкового кредиту сум не підтверджених належно оформленими податковими накладними.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва була проведене невиїзної документальна перевірка Приватного підприємства «НВП «Тектоніка»(позивач) з питань правових відносин з ТОВ «Катко»за період з 01.01.2008р. по 30.04.2008 р. За результатами перевірки був складений акт від 13.03.2009 р. № 3041/23-11/30177540 та винесене податкове повідомлення-рішення № 00001002311/0, згідно якого позивач повинен сплатити ПДВ у сумі 41 106,00 грн. та штрафні санкції у сумі 20 554,00 грн.
Відповідач в акті перевірки посилається на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12.06.2008 р. по справі № 2а-532/2008 про визнання недійсними установчих документів ТОВ «Катко», на підставі чого зробив донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість.
На думку ДПІ у Солом'янському районі м. Києва, якщо судом визнано недійсними установчі документи суб'єкта господарської діяльності, тому вся діяльність такого суб'єкта, тобто всі договори укладені ним та всі податкові накладні також є недійсними.
Позивач вказує, що таке тлумачення з боку відповідача призвело до хибного рішення про те, що позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість сум ПДВ, згідно податкових накладних, отриманих від ТОВ «Катко».
ПП «НВП «Тектоніка»не згодний з повідомленням-рішенням № 00001002311/0, від 25.03.2009 р., винесеним відповідачем та вважає, що воно має бути визнане нечинним, з огляду на те, що позивач при укладанні господарських договорів з контрагентом - ТОВ «Катко»не несе обов'язку по перевірці законності отриманого таким контрагентом свідоцтва платника ПДВ. Більше того, на час укладання договорів між позивачем та ТОВ «Катко»у період з 28.01.2008р. по 24.04.2008 р., а також при проведенні розрахунків та отриманні від ТОВ «Катко», установчі документи контрагента були чинним, свідоцтво платника ПДВ не було недійсним, а податкові накладні виписувались у відповідності до вимог чинного податкового законодавства України. Позивач вважає, що ним правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми, які зазначені в податкових накладних, виданих ТОВ «Катко», оскільки такі податкові накладні видані у відповідності до вимог п. 7.2.6. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97 від 03.04.1997 р., в якому зазначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Відповідно до вимог п. 7.2.6. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»виписані ТОВ «Катко»податкові накладні, були для позивача підставою для нарахування податкового кредиту на загальну суму 41 106,00 грн.
Та вказує на те, що визнання недійсними установчих документів ТОВ «Катко», а також скасування реєстрації ТОВ «Катко»як платника ПДВ не має наслідком визнання недійсними самих податкових накладних, виписаних ТОВ «Катко», оскільки, згідно положень п. 9.8. ст.8 Закону України «Про податок на додану вартість»реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.
Суд, проаналізувавши матеріали справи, погоджується з правомірністю прийнятого податкового повідомлення - рішення з огляду на наступне.
Згідно з п. 3 ст. 10 Закону України „ Про державну податкову службу" від 04.12.90р. № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями) державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, між Приватним підприємством «НВП «Тектоніка»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Катко»були укладені господарські договори на виконання науково-технічної продукції:
1) від 14.11.2007 р. № 14.11.07/К -передпроектні пропозиції по об'єкту «Жила будівля з нежилими приміщеннями»по вул.. П.Красикова в м. Києві на загальну суму 113 529,36 грн. (в т.ч. ПДВ 18 921,56 грн.);
2) від 24.01.2008 р. № 24.01.08/Т - передпроектні пропозиції по об'єкту: «Реконструкція гуртожитку по вул. Зодчих, 50-Б в м. Києві під жилу будівлю»- на загальну суму 65 707, 73 грн. (в т.ч.10 951, 29 грн. ПДВ);
3) від 12.02.2008 р. № 12.02.08/Т - перевірка проектної документації на стадії «РД»розділу КС по об'єкту: «Офісно-діловий центр» по вул. Саксаганського, 105 в місті Києві - на загальну суму 20 398, 80 грн. (в т.ч. З 399, 80 грн. ПДВ);
4) від 26.02.2008 р. № 26.02.08/Т - розрахунок каркасів жилих будинків по ГП № 1.1, 1.2, 1.2-Б, 1.3, 1.4 та паркінгу за адресою: вул. Бориспільська, 40 в м. Києві - на загальну суму 60 000, 00 грн. (в т.ч. 10 000, 00 грн. ПДВ).
На виконання зазначених договорів сторони підписали наступні акти приймання-передачі виконаних робіт:
1) від 25.01.2008 р. на загальну суму 113 529, 36 грн. (в т.ч. 18 921, 56 грн. ПДВ) по договору від 14.11.2007 р. №14.11.07/К;
2) від 11.03.2008 р. на загальну суму 65 707, 73 грн. (в т.ч.10 951, 29 грн. ПДВ) по договору від 24.01.2008 р. № 24.01.08/Т;
3) від 18.03.2008 р. на загальну суму 60 000, 00 грн. (в т.ч. 10 000, 00 грн. ПДВ) по договору від 26.02.2008 р. № 26.02.08/Т.
4) від 17.04.2008 р. на загальну суму 20 398, 80 грн. (в т.ч. З 399, 80 грн. ПДВ) по договору від 12.02.2008 р. № 12.02.08/Т.
Розрахунки між сторонам здійснювались у безготівковій формі і на момент перевірки заборгованість по розрахункам між підприємствами відсутня.
На підставі вищевказаних договорів виконання науково-технічної продукції ТОВ «Катко» виписало позивачу податкові накладні:
1) від 28.01.2008 р. № 140 на загальну суму 113 529, 36 грн. (в т.ч. 18 921, 56 грн. ПДВ) по договору від 14.11.2007 р. №14.11.07/К;
2) 28.02.2008 р. № 350 на загальну суму 47 000, 00 грн. (в т.ч. 7 833, 33 грн. ПДВ) по договору від 26.02.2008 р. № 26.02.08/Т;
3) від 31.03.2008 р. № 547 на загальну суму 65 707, 73 грн. (в т.ч.10 951, 29 грн. ПДВ) по договору від 24.01.2008 р. № 24.01.08/Т;
4) від 24.04.2008 р. № 700 на загальну суму 20 398, 80 грн. (в т.ч. З 399, 80 грн. ПДВ) по договору від 12.02.2008 р. № 12.02.08/Т.
Суми податку на додану вартість у розмірі 41 105, 89 грн., сплачені позивачем у складі суми за договорами були включені ним до складу податкового кредиту у відповідних періодах.
Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
В силу п. 1.3 ст. 1 Закон України "Про податок на додану вартість" - платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. А відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 цього Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону. При цьому згідно п. 9.3 ст. 9 зазначеного Закону визначено, що особи, які підпадають під визначення п. 2.3 ст. 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання).
Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом приймання робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
Підпунктом 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право складання податкових накладних надано виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість в порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.
У відповідності до п. 6.2. Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України 30.05.1997 р. № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за № 233/2037, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. Згідно з абз. 1 п. 5 цього Порядку зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Згідно з підпунктом 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);
Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону). А податкова накладна відповідно до підпункту 7.2.3. пункту 7.2. ст.7 Закону складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
Правовий аналіз наведених норм законодавства дає підстави зробити висновок, що суб'єкт господарювання може розраховувати на податковий кредит, якщо в нього є в наявності податкові накладні та вони виписані особами, які у встановленому порядку зареєстровані як платники податку.
Як встановлено судом, постановою Васильківського міськрайонного суду від 12.06.2008 р. визнані недійсними установчі документи ТОВ «Катко»з дати державної реєстрації, а саме з 13 квітня 2007 року, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість з моменту його складання -з 03 травня 2007 року, а також первинні бухгалтерські документи з реквізитами ТОВ «Катко»(в т.ч. податкові накладні).
На підставі зазначеної постанови Васильківського міськрайонного суду комісією Васильківської Об'єднаної державної податкової інспекції був складений акт про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Катко»від 14 липня 2008 року. Згідно даного акту, датою анулювання реєстрації ТОВ «Катко»в якості платника податку на додану вартість є дата видачі підприємству свідоцтва платника ПДВ, а саме 0З травня 2007 року.
Згідно з п. 5 «Порядку заповнення податкової накладної», затвердженого Наказом ДПА України від 30 травня 1997 року № 165, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Позивач стверджує, що ДПІ у Солом'янському районі м. Києва «на свій розсуд розтлумачила, що якщо судом визнано недійсними установчі документи суб'єкта господарської діяльності, то вся діяльність такого суб'єкта, тобто всі договори укладені ним та всі податкові накладні також є недійсними». Однак, дане твердження є помилковим та спростовується матеріалами справи, оскільки Васильківський міськрайонний суд в резолютивній частині своєї постанови від 12.06.2008 р. по справі № 2а-532/2008 визнав недійсними, окрім інших документів, й первинні бухгалтерські документи з реквізитами ТОВ «Катко».
Відповідно до п. 2.1 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Пункт 2.4 цього ж Положення вказує, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Виходячи з даних положень законодавства, договори та накладні ТОВ «Катко»є недійними в силу рішення суду.
Помилковим, також є твердження позивача щодо дати анулювання реєстрації платника ПДВ ТОВ «Катко»-14 липня 2007 року, з огляду на те, що відповідно до пп. 25.3 «Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість», затверджене Наказом ДПА України від 01.03.2000 р. № 79, при анулюванні реєстрації платника податку на додану вартість, останнім податковим періодом уважається період, який розпочинається від дня, наступного за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем такого анулювання. В даному випадку з ТОВ «Катко», Васильківська ОДПІ здійснила анулювання реєстрації платника ПДВ на дату видачі свідоцтва з 03 травня 2007 року, про що чітко зазначено в акті.
Відповідно до ст.ст. 80, 91, 92 Цивільного кодексу України юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем в суді. Набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону, цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена тільки за рішенням суду.
Згідно із Наказом ДПА України «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення»№165 від 30.05.1997р., зареєстрованого у Мін'юсті №233/2037 від 23.06.1997р. всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку -продавця.
Відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, суд погоджується з висновками відповідача, щодо порушенням позивачем вимог п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки було винесено рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області визнані недійсними з дати реєстрації установчі документи, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість з моменту його складання та визнані недійсними первинні бухгалтерські документи з реквізитами ТОВ «Катко»(накладні, акти виконаних робіт прийому -передачі, рахунки -фактури, акти прийому -передачі векселів, векселі та інші).
Згідно ст. 129 Конституції України одним із основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.
Відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону. України від 21.12.2000 №2181 -III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(із змінами та доповненнями) (далі - Закон України № 218-ІІІ), у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Таким чином, застосування ДПІ у Солом'янському районі м. Києва штрафних (фінансових) санкцій до ПП. «НВП «Тектоніка» на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України № 2181-ІІІ, відповідають вимогам чинного законодавства.
З урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку, що прийняте відповідачем податкове повідомлення -рішення про нарахування Приватному підприємству «НВП «Тектоніка»податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 41 106,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 20 554,00 грн. відповідає чинному законодавству України.
Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Позивач не надав суду належних доказів щодо правомірності заявлених вимог.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
В позові відмовити.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Київському апеляційному адміністративному суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.
Суддя Добрянська Я.І.