79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
09.06.09 Справа № 10/204
Львівський апеляційний господарський суд у складі:
головуючого-судді Р. Марко
суддів Т. Бонк
С. Бойко
При секретарі Рокицька О.
за участю представників сторін:
від Львівського державного інституту новітніх технологій і
управління ім. В. Чорновола- не з»явився
від ТзОв»Інститут соціальних технологій»- з»явився
від ВАТ»концерн»Електрон»- з»явився
від Залізнична райдержадміністрація Львівської міської ради- не з»явився
від Франківська райдержадміністрація Львівської міської ради- не з»явився
від ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки»- не з»явився
від Міністерство освіти на науки України- не з«явився
від РВ ФДМУ по Львівській області- з»явився
від прокуратури- з»явився
розглянувши апеляційну скаргу Львівського державного інституту новітніх технологій і управління ім. В. Чорновола
на рішення господарського суду Львівської області від 17.03.09
у справі № 10/204
за позовом - Львівського державного інституту новітніх технологій і управління ім. В. Чорновола
до відповідача -ТзОв»Інститут соціальних технологій»
- ВАТ»концерн»Електрон»
- Залізнична райдержадміністрація Львівської міської ради
- Франківська райдержадміністрація Львівської міської ради
Третя особа без самостійних вимог- ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки»
- Міністерство освіти на науки України
- РВ ФДМУ по Львівській області
За участю прокуратури Львівської області
про : - визнати недійсними видані Львівським міжміським бюро технічної інвентаризації реєстраційне посвідчення №705 від 29.03.1996 р. на службові та допоміжні приміщення в цілому по вул. Пушкіна, 130 (зараз вул. Генерала Чупринки, 130) у м. Львові та реєстраційне посвідчення №705 від 29.03.1996 р. , на приміщення гуртожитку по вул. Городоцькій,85 у м. Львові та скасувати записи в Реєстрі прав власності на нерухоме майно про реєстрацію права власності АТ «Концерн-Електрон»на зазначені приміщення.
- визнати недійсним розпорядження Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради за №1085 від 29.11.2000 р. та свідоцтво про право власності ТзОВ «Інститут соціальних технологій»на 43/50 частини приміщення гуртожитку по вул. Городоцькій,85 у м. Львові від 29.11.2000 року, яке видане Залізничною районною адміністрацією та скасувати запис в Реєстрі прав власності на нерухоме майно про реєстрацію права власності ТзОВ «Інститут соціальних технологій» на зазначене приміщення.
- визнати недійсним свідоцтво про право власності ТзОВ «Інститут соціальних технологій»на учбові корпуси «А-3»та «А-4», котельню «Г-2», гараж-майстерню «Д», гаражі «Б»і «В»по вул. Ген. Чупринки, 130 у м. Львові від 13.09.2000 року, яке видане Франківською районною адміністрацією Львівської міської ради та скасувати запис в Реєстрі прав власності на нерухоме майно про реєстрацію права власності ТзОВ «Інститут соціальних технологій»на зазначене приміщення.
- визнати право державної власності на 43/50 частини приміщення гуртожитку по вул. Городоцькій,85 у м. Львові та на учбові корпуси «А-3»та «А-4», котельню «Г-2», гараж-майстерню «Д», гаражі «Б»і «В»по вул. Ген. ЧупринкиДЗО у м. Львові за державою в особі Міністерства освіти та науки України.
- визнати за Львівським державним інститутом новітніх технологій та управління імені В'ячеслава Чорновола право оперативного управління на 43/50 частини приміщення гуртожитку по вул. Городоцькій,85 у м. Львові та на учбові корпуси «А-3»та «А-4», котельню «Г-2», гараж-майстерню «Д», гаражі «Б»і «В»по вул. Ген. Чупринки, 130 ум. Львові.
- зобов'язати ОКП ЛОР «БТ1 та ЕО»зареєструвати право державної власності в особі Міністерства освіти та науки України на 43/50 частини приміщення гуртожитку по вул. Городоцькій,85 у м. Львові та на учбові корпуси «А-3»та «А-4», котельню «Г-2», гараж-майстерню «Д», гаражі «Б»і «В»по вул. Генерала - Чупринки 130 у м. Львові.
Встановив:
Рішенням господарського суду Львівської області від 17.03.09 по даній справі: - В частині позовних вимог про визнання недійсними видані Львівським міжміським бюро технічної інвентаризації реєстраційне посвідчення №705 від 29.03.1996 р. на службові та допоміжні приміщення в цілому по вул. Пушкіна, 130 (зараз вул. Генерала Чупринки, 130) у м. Львові та реєстраційне посвідчення №705 від 29.03.1996 р., на приміщення гуртожитку по вул. Городоцькій,85 у м. Львові та скасувати записи в Реєстрі прав власності на нерухоме майно про реєстрацію права власності АТ «Концерн- Електрон»на зазначені приміщення - припинено провадження у справі.
- В частині - визнання недійсним розпорядження Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради за №1085 від 29.11.2000 р., відмовлено в задоволенні позовних вимог.
- В частині визнання недійсним свідоцтва про право власності ТзОВ «Інститут соціальних технологій»на 43/50 частини приміщення гуртожитку по вул. Городоцькій,85 у м. Львові від 29.11.2000 року, яке видане Залізничною районною адміністрацією та скасувати запис в Реєстрі прав власності на нерухоме майно про реєстрацію права власності ТзОВ «Інститут соціальних технологій»- припинено провадження у справі.
- В частині - визнання недійсним свідоцтва про право власності ТзОВ «Інститут соціальних технологій»на учбові корпуси «А-3»та «А-4», котельню «Г-2», гараж-майстерню «Д», гаражі «Б»і «В»по вул. Ген. ЧупринкиДЗО у м. Львові від 13.09.2000 року, яке видане Франківською районною адміністрацією Львівської міської ради та скасувати запис в Реєстрі прав власності на нерухоме майно про реєстрацію права власності ТзОВ «Інститут соціальних технологій»на зазначене приміщення- припинено провадження у справі.
- В частині визнання права державної власності на 43/50 частини приміщення гуртожитку по вул. Городоцькій,85 у м. Львові та на учбові корпуси «А-3»та «А-4», котельню «Г-2», гараж-майстерню «Д», гаражі «Б»і «В»по вул. Ген. Чупринки, 130 у м. Львові за державою в особі Міністерства освіти та науки України, відмовлено в задоволенні позовних вимог.
- В частині визнання за Львівським державним інститутом новітніх технологій та управління імені В'ячеслава Чорновола права оперативного управління на 43/50 частини приміщення гуртожитку по вул. Городоцькій,85 у м. Львові та на учбові корпуси «А-3»та «А-4», котельню «Г-2», гараж-майстерню «Д», гаражі «Б»і «В»по вул. Ген. Чупринки, 130 у м. Львові, відмовлено в задоволенні позовних вимог.
- В частині зобов'язання ОКП ЛОР «БТ1 та ЕО» зареєструвати право державної власності в особі Міністерства освіти та науки України на 43/50 частини приміщення гуртожитку по вул. Городоцькій,85 у м. Львові та на учбові корпуси «А-3»та «А-4», котельню «Г-2», гараж-майстерню «Д», гаражі «Б»і «В»по вул. Генерала - Чупринки 130 у м. Львові - припинено провадження у справі.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу з проханням скасувати рішення суду першої інстанції з підстав порушення норм матеріального права, не повного з»ясування обставин справи та прийняти нове, яким позов задоволити. В обґрунтування своїх вимог, апелянт зазначає, відповідно до ст. 116 Конституції України Кабінет Міністрів України здійснює управління об'єктами державної власності відповідно до Закону. Згідно ст.4 ЗУ «Про управління об'єктами державної власності»: «Суб'єктами управління об'єктами державної власності є : Кабінет Міністрів України ; Фонд державного майна України; міністерства та інші органи виконавчої влади ; органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами; державні господарські об'єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації (далі - господарські структури); юридичні та фізичні особи, які виконують функції з управління корпоративними правами держави (далі -уповноважені особи ); Національна академія наук України, галузеві академії наук». Оскільки, як вважає позивач, спірне майно використовується в навчальному процесі та перебуває на балансі позивача, який, в свою чергу знаходиться у сфері управління Міністерства освіти та науки України, то суб'єктом управління спірного майна повинно бути саме Міністерство освіти та науки України. Позивач зазначає, що на момент акціонування Концерну «Електрон»діяло Положення «Про акціонерні товариства і товариства з обмеженою відповідальністю», затверджене Постановою ради Міністрів СРСР від 19.06.1990 року за № 590. Дане Положення передбачало можливість акціонування ( зміни форми власності) лише підприємств, а не закладів освіти, до яких відносився технікум. Також, позивач зазначає, що 29.11.1990 року Верховною Радою УРСР було прийнято постанову № 506-ХП «Про захист суверенних прав власності Української РСР», якою було встановлено мораторій на території республіки на будь-які зміни форм власності і власника державного майна, ініціаторами та учасниками яких є органи державної влади і управління та заборонено випуск і реалізацію акцій усіх державних підприємств, організацій та установ, незалежно від їх відомчої підпорядкованості, розташованих на території України, фізичним та юридичним особам з-поза меж Української РСР. Зазначена постанова діяла до 04.03.1992 року. Таким чином, на момент акціонування Концерну «Електрон»діяв мораторій на зміну форми власності і власника державного майна і цей мораторій стосувався спірного майна. Апелянт звертає увагу суду на те, що в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2008 року зазначено, що «Львівський технікум радіоелектроніки поряд з іншими 80 технікумами, в якості цілісного майнового комплексу був прийнятий на баланс Міністерства вищої освіти України і набув статусу державного закладу. З 1991 року статус Львівського технікуму радіоелектроніки ( Львівський державний інститут новітніх технологій та управління імені В'ячеслава Чорновола ) з правом юридичної особи, як державного закладу з державною формою власності не змінювався».
Відповідно до ст. 35 ГПК України : «Факти, встановлені рішенням господарського суду ( іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводиться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони».
Окрім наведеного, представник Львівського державного інституту новітніх технологій і управління ім. В.Чорновола наголошує, що відповідно до статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»відповідна державна реєстрація - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень. Тобто, названі у цьому Законі органи єдиної системи реєстрації відповідних прав можуть бути відповідачами за позовами про офіційне визнання права власності на об'єкт нерухомого майна, пред'явленими згідно зі статтею 392 Цивільного кодексу України. Оскільки, відповідно до пункту 5 розділу У «Прикінцеві положення»Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації, останні можуть бути відповідачами у таких справах».
Як зазначає апелянт, Львівським міжміським бюро технічної інвентаризації ( зараз ОКП ЛОР «БТІ та ЕО») були неправомірно видані реєстраційні посвідчення, якими посвідчено, що спірне майно належить на праві власності АТ «Концерн-Електрон»на підставі свідоцтва про власність на майно, виданого Фондом державного майна України 19.04.1995 року за № П-434. Однак, листом № 10-25-7862 від 02.06.2005 року вказано, що «свідоцтво про власність № П-434 видане ФДМ України не можна вважати правовстановлюючим документом, на підставі якого компетентні органи проводять реєстрацію прав власності на об'єкти нерухомого майна».
Представники відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут соціальних технологій»та АТ «Концерн-Електрон» подали відзив на апеляційну скаргу , так як проти апеляційних вимог заперечують, та просять в задоволенні позовних вимог Львівського державного інституту новітніх технологій та управління імені В.Чорновола просять відмовити повністю, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзиви, заслухавши пояснення представників сторін, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів встановила:
Львівський державний інститут новітніх технологій та управління імені В.Чорновола звернувся до господарського суду Львівської області із позовом до ТзОВ «Інститут соціальних технологій», АТ «Концерн-Електрон», Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, треті особи - ОКП ЛОР «БТІ та ЕО», Міністерство освіти та науки, Регіональне відділення Фонду державного майна України у Львівській області яким просить: визнати недійсними видані Львівським міжміським бюро технічної інвентаризації реєстраційне посвідчення №705 від 29.03.1996 р. на службові та допоміжні приміщення в цілому по вул. Пушкіна, 130 (зараз вул. Генерала Чупринки, 130) у м. Львові та реєстраційне посвідчення №705 від 29.03.1996 р. , на приміщення гуртожитку по вул. Городоцькій,85 у м. Львові та скасувати записи в Реєстрі прав власності на нерухоме майно про реєстрацію права власності АТ «Концерн-Електрон»на зазначені приміщення ; визнати недійсним розпорядження Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради за №1085 від 29.11.2000 р. та свідоцтво про право власності ТзОВ «Інститут соціальних технологій» на 43/50 частини приміщення гуртожитку по вул. Городоцькій,85 у м. Львові від 29.11.2000 року, яке видане Залізничною районною адміністрацією та скасувати запис в Реєстрі прав власності на нерухоме майно про реєстрацію права власності ТзОВ «Інститут соціальних технологій» на зазначене приміщення ; визнати недійсним свідоцтво про право власності ТзОВ «Інститут соціальних технологій»на учбові корпуси «А-3»та «А-4», котельню «Г-2», гараж-майстерню «Д», гаражі «Б»і «В»по вул. Ген. Чупринки, 130 у м. Львові від 13.09.2000 року, яке видане Франківською районною адміністрацією Львівської міської ради та скасувати запис в Реєстрі прав власності на нерухоме майно про реєстрацію права власності ТзОВ «Інститут соціальних технологій»на зазначене приміщення; визнати право державної власності на 43/50 частини приміщення гуртожитку по вул. Городоцькій,85 у м. Львові та на учбові корпуси «А-3»та «А-4», котельню «Г-2», гараж-майстерню «Д», гаражі «Б»і «В»по вул. Ген. Чупринки, 130 у м. Львові за державою в особі Міністерства освіти та науки України; визнати за Львівським державним інститутом новітніх технологій та управління імені В'ячеслава Чорновола право оперативного управління на 43/50 частини приміщення гуртожитку по вул. Городоцькій,85 у м. Львові та на учбові корпуси «А-3»та «А-4», котельню «Г-2», гараж-майстерню «Д», гаражі «Б»і «В»по вул. Ген. Чупринки, 130 у м. Львові; зобов'язати ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» зареєструвати право державної власності в особі Міністерства освіти та науки України на 43/50 частини приміщення гуртожитку по вул. Городоцькій,85 у м. Львові та на учбові корпуси «А-3»та «А-4», котельню «Г-2», гараж-майстерню «Д», гаражі «Б»і «В»по вул. Генерала - Чупринки 130 у м. Львові.
Згідно пункту «а»статті 11 Закону України «Про господарські товариства», учасники товариства зобов'язані додержувати установчих документів товариства і виконувати рішення загальних зборів та інших органів управління товариства, виконувати свої зобов'язання перед товариством, в тому числі і пов'язані з майновою участю ( пункт «б»статті 11); нести інші обов'язки, якщо це передбачено цим Законом, іншим законодавством України та установчими документами ( пункт «г»статті 11).
Відповідно до вимог статті 12 Закону «Про господарські товариства»товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного ( складеного) капіталу.
Як встановлено судом, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інститут соціальних технологій»набуло право власності на об'єкти нерухомого майна - 43/50 частини приміщень гуртожитку по вул. Городоцькій,85 у м. Львові, учбовий корпус А-4, учбовий корпус А-3, котельня Г-2, гараж-майстерня Д, гараж Б, гараж В по вул. Генерала Чупринки, 130 у м. Львові , в результаті внесення їх ВАТ «Концерн-Електрон», як засновника товариства, до статутного капіталу ( фонду) ТзОВ «Інститут соціальних технологій».
Згідно Статуту товариства засновниками ТзОВ «Інститут соціальних технологій»виступили ВАТ «Концерн-Електрон»( 90% статутного капіталу у сумі 1370700,00 грн., внесок у формі основних засобів загальною площею понад 14000 кв. м, а саме : учбовий корпус А- 4 по вул. Генерала Чупринки ,130 у м. Львові; учбовий корпус А-3 по вул. Генерала Чупринки,130 у м. Львові; котельня Г-2 по вул. Генерала Чупринки ,130 у м. Львові; гараж-майстерня Д по вул.. Генерала Чупринки,130 у м. Львові; гараж Б по вул.. Генерала Чупринки,130 у м. Львові; гараж В по вул. Генерала Чупринки, 130 у м. Львові; учбовий корпус А-3 по вул.Поповича,9 у м. Львові; частини приміщень гуртожитку по вул. Городоцькій,85 у м. Львові) та Когут Василь Михайлович ( 10% статутного капіталу у сумі 152300,00 грн., внесок у формі акцій ВАТ «Концерн-Електрон»у кількості 10000 шт. договірною вартістю по 8 грн. кожна ( при номінальній вартості 3,50 грн.) та інтелектуальна власність Когута В.М. у формі наукових праць і методичних розробок, дипломів кандидата фізико-математичних наук, доктора технічних наук, атестатів доцента і професора).
Судом встановлено, що зборами учасників товариства 05.08.2003 року ( протокол № 7) було прийнято рішення про ліквідацію товариства та призначено ліквідаційну комісію .
В процесі ліквідації товариства частка ВАТ «Концерн-Електрон»та частка Когута В.М. були повернені учасникам 20.02.2004 року на підставі відповідних актів ( акту приймання передачі основних засобів, попередньо внесених у статутний фонд ТзОВ «Інститут соціальних технологій» на баланс ВАТ «Концерн-Електрон»від 20.02.2004 року, та акту приймання передачі частки, попередньо внесеної в статутний фонд ТзОВ «Інститут соціальних технологій»- учаснику товариства - фізичній особі Когуту В.М. від 20.02.2004 року.
Зборами учасників ТзОВ 05.01.2005 року ( протокол № 6) було прийнято рішення про поновлення діяльності товариства в складі одного учасника - ВАТ «Концерн-Електрон»та затверджено зміни та доповнення до статуту ТзОВ «Інститут соціальних технологій»у формі його нової редакції, яка була зареєстрована 20.01.2005 року.
Когут В.М., як учасник ТзОВ «Інститут соціальних технологій»не погодився з рішенням зборів учасників від 05.01.2005 року, та оскаржив його шляхом звернення з позовом в суд.
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 14.07.2005 року у справі № 2-2180, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 05.12.2005 року в позові відмовлено ( Верховний Суд України ухвалою від 19.05.2006 року відмовив в касаційній скарзі Когуту В.М. та залишив без змін рішення Галицького районного суду м. Львова від 14.07.2005 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 05.12.2005 року ).
Як встановлено в судовому засіданні - створення ТзОВ «Інститут соціальних технологій»пов'язане з необхідністю продовження експерименту, запровадженого на підставі спільного наказу Міністерства освіти України та АТ «Концерн-Електрон»від 20.04.1995 року № 108/24 «Про проведення експерименту по підготовці спеціалістів в «Західноукраїнському колегіумі»та укладеної на виконання цього наказу угоди про спільну діяльність та співробітництво від 20.04.1995 року, яка зі змінами від 03.03.2000 року є чинною на день розгляду спору. У зв'язку з виконанням угоди про спільну діяльність та співробітництво від 20.04.1995 року АТ «Концерн-Електрон»та підставі акту прийому-передачі майна коледжу «Західноукраїнський колегіум»від 27.06.1995 року передало в довгострокове користування Міністерству освіти та науки належний АТ «Концерн-Електрон»майновий комплекс колишнього Львівського технікуму радіоелектроніки.
В результаті створення Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут соціальних технологій», на підставі акту передачі-приймання основних фондів від 01.03.2000 року, основні засоби вказані в цьому акті було повернуто з балансу коледжу «Західноукраїнський колегіум»на баланс ВАТ «Концерн-Електрон», який в свою чергу відповідно до акту передачі-приймання основних фондів , станом на 02.03.2000 року, внесло ці основні засоби до статутного фонду ТзОВ «Інститут соціальних технологій».
03.03.2000 року у зв'язку з державною реєстрацією ТзОВ «Інститут соціальних технологій»( статут погоджено Міністерством освіти України 04.01.2000 року) до угоди про спільну діяльність та співробітництво від 20.04.1995 року було внесено відповідні зміни, пов'язані з переходом права власності на частину приміщень гуртожитку по вул.. Городоцькій,85, учбовий корпус А-3 по вул. Поповича,9, учбовий корпус А-4, учбовий корпус А-3, котельню Г-2, гараж-майстерню Д, гараж Б, гараж В по вул. Генерала Чупринки, 130 у м. Львові до ТзОВ «Інститут соціальних технологій».
Даний факт підтверджено свідоцтвом про право власності на спірні приміщення Залізничної РА ЛМР та Франківської РА ЛМР, та які позивач в прохальній частині уточнених позовних вимог просить визнати недійсним.
Відповідно до п. 6.1. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, яке затверджено наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002 р.: «Оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності: а) місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування: б) фізичним та юридичним особам на підставі документів, встановлених законодавством, які підтверджують їх право власності на об'єкти нерухомого майна».
Згідно з ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»однією з підстав, які посвідчують виникнення прав на нерухоме майно, є рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, яке набрало законної сили.
Розпорядження районних адміністрації ЛМР на день розгляду справи не визнане недійсним в установленому законодавством порядку.
Враховуючи вище досліджене, апелянтом в силу ст..ст. 33 ,34 ГПК України, не представлено належних доказів в обґрунтування правомірності вимог про визнання недійсними видані Львівським міжміським бюро технічної інвентаризації реєстраційне посвідчення №705 від 29.03.1996 р. на службові та допоміжні приміщення в цілому по вул. Пушкіна, 130 (зараз вул. Генерала Чупринки, 130) у м. Львові та реєстраційне посвідчення №705 від 29.03.1996 р., на приміщення гуртожитку по вул. Городоцькій,85 у м. Львові та скасувати записи в Реєстрі прав власності на нерухоме майно про реєстрацію права власності АТ «Концерн- Електрон»на зазначені приміщення, а тому в цій частині позовних вимог, в позові слід відмовити.
Як встановлено колегією суддів, 20.04.1995 року товариство стало стороною угоди про спільну діяльність та співробітництво. З метою виконання ТзОВ «Інститут соціальних технологій»угоди про спільну діяльність та співробітництво від 20.04.1995 року між ТзОВ «Інститут соціальних технологій»та коледжем «Західноукраїнський колегіум»03.03.2000 року укладається договір № 01 оренди майна від 03.03.2000 року , відповідно до якого частину приміщень гуртожитку по вул.. Городоцькій,85, учбовий корпус А-3 по вул. Поповича,9, учбовий корпус А-4, учбовий корпус А-3, котельню Г-2, гараж-майстерню Д, гараж Б, гараж В по вул. Генерала Чупринки,130 у м. Львові товариство передало в оренду коледжу «Західноукраїнський колегіум»( Львівський державний інститут новітніх технологій та управління імені В'ячеслава Чорновола) для належного здійснення ним навчального процесу.
Судом встановлено, що факт наявності орендних відносин між ТзОВ «Інститут соціальних технологій»та Львівським державним інститутом новітніх технологій і управління імені В.Чорновола щодо спірних приміщень підтверджено судовими рішенням господарського суду Львівської області від 12.04.2005 року у справі № 1/990-27/374; рішенням господарського суду Львівської області від 04.10.2007 року у справі № 2/225; постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.03.2008 року у справі № 2/225.
Відповідно до вимог ст.35 ГПК України, рішення суду з справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору. Ці факти мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, позаяк їх з істинністю вже встановлено у рішенні , і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.
На день розгляду спору майно, яке є предметом спору, знаходиться у користуванні Львівського державного інституту новітніх технологій та управління імені В.Чорновола на правах оренди для належного здійснення ним навчального процесу, відповідно до договору оренди № 01 від 03.03.2000 року. Відтак, судом встановлено, що Львівський державний інститут новітніх технологій та управління імені В.Чорновола є орендарем нерухомого майна. Окрім наведеного, судом встановлено, що Коледж «Західноукраїнський колегіум»створено відповідно до угоди про спільну діяльність та співробітництво , шляхом реорганізації Львівського технікуму радіоелектроніки, відповідно до наказу Міністерства освіти України від 12.10.1994 року № 290 і є його правонаступником.
Згідно поданих документів, коледж зареєстровано в квітні 1996 року ( свідоцтво про державну реєстрацію закладу, установи та організації системи освіти, науки коледжу «Західноукраїнський колегіум»видано Реєстраційною Палатою Департаменту економічної політики та ресурсів Львівського міськвиконкому 18.04.1996 року , номер запису - 10991). Коледж «Західноукраїнський колегіум»включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України 23.04.1996 року за кодом 23968081, що підтверджується довідкою Головного управління статистики у Львівській області від 18.02.2009 року № 20-09/308.
Судом з'ясовано, що коледж «Західноукраїнським колегіумом»створювався за домовленістю між АТ «Концерн-Електрон», державним університетом «Львівська політехніка», та Міністерством освіти України. Даний факт підтверджується Тимчасовим статутом коледжу «Західноукраїнський колегіум», затвердженим Міністерством освіти України 02.04.1996 року. Відповідно до положення тимчасового статуту ( п.1.1) Львівський коледж «Західноукраїнський колегіум»не визначається як державний навчальний заклад.
Львівський технікум радіоелектроніки ( ІК 19333365) був вилучений з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України лише 30.09.1996 року.
З матеріалів даної справи вбачається, що саме коледж «Західноукраїнський колегіум», як новостворений заклад , було перереєстровано у Західноукраїнський інститут інформаційних технологій та управління при Донецькій державній академії управління , який, на даний час , є Львівським державним інститутом новітніх технологій та управління імені В.Чорновола.
Вимога позивача в частині - визнати за Львівським державним інститутом новітніх технологій та управління імені В'ячеслава Чорновола право оперативного управління на 43/50 частини приміщення гуртожитку по вул. Городоцькій,85 у м. Львові та на учбові корпуси «А-3»та «А-4», котельню «Г-2», гараж-майстерню «Д», гаражі «Б»і «В»по вул. Ген. Чупринки, 130 у м. Львові суперечить чинному законодавству, так як відповідно до ч.І ст.136 та ч.І ст.137 ГК України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.
Правом оперативного управління у цьому Кодексі визначається речове право суб'єкта господарювання , який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником ( уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).
П. 8.2 Статуту коледжу визначено, що «майно Західноукраїнського колегіуму належить йому на праві повного господарського віданні відповідно до Угоди про спільну діяльність і співробітництво від 20.04.1995 року ( укладеної між Міністерством освіти України, АТ «Концерн-Електрон», державним університетом «Львівська політехніка»та Західноукраїнським колегіумом)».
В свою чергу пункт 2.2 Угоди про спільну діяльність і співробітництво від 20.04.1995 року вказує, що майно колегіуму, яке знаходиться на його балансі є власністю АТ «Концерн-Електрон», і передається Міністерству освіти у безоплатне користування для потреб освіти, згідно окремого акту, який є невід'ємною частиною цієї Угоди.
Відповідно до ст.4 чинного на той час Закону України «Про власність»власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.
Судом встановлено, що ТзОВ «Інститутом соціальних технологій», як власником майна , спірне майно передано позивачу в оренду.
Позивач посилається на той факт, що Львівським міжміським бюро технічної інвентаризації (зараз ОКП ЛОР «БТІ та ЕО») були неправомірно видані реєстраційні посвідчення, якими посвідчено, що спірне майно належить на праві власності АТ «Концерн-Електрон»згідно свідоцтва про власність на майно, виданого Фондом державного майна України 19.04.1995 року за № П-434, так як листом №10-25-7862 від 02.06.2005 року вказано, що «свідоцтво про власність № П-434 видане ФДМ України не можна вважати правовстановлюючим документом, на підставі якого компетентні органи проводять реєстрацію прав власності на об'єкти нерухомого майна».
Однак, на день розгляду спору , свідоцтво про власність № П-434 видане ФДМ України, на підставі якого видавались всі документи, що посвідчують право власності на спірні об'єкти не скасовано.
Слід зазначити, що згідно заяви Міністерства освіти і науки України від 30.12.08 № 1/11-670, останнє відмовляється від позову по даній справі.
Вимога позивача про визнання за державою в особі Міністерства освіти та науки права державної власності на нерухоме майно, яке на день розгляду спору перебуває у власності ТзОВ «Інститут соціальних технологій» є безпідставною, так як відповідно до статті 3 Закону України «Про управління об'єктами державної власності», об'єктами управління державної власності є, зокрема, майно, що передане державним комерційним підприємствам, установам та організаціям.
Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що визнання права є одним із способів захисту права, в тому числі і права власності. В статті 392 Цивільного кодексу України встановлено, що позов про визнання права власності може пред'явити власник. Чинна норма статті 392 Цивільного кодексу України не передбачає можливості іншій особі, крім власника звертатись з вимогою про визнання права власності.
Стаття 170 Цивільного кодексу України передбачає, що держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через ограни державної влади у межах їхньої компетенції встановленої законом. Частиною 2 статті 326 Цивільного кодексу України встановлено, що від імені та в інтересах держави України право власності здійснюють відповідно органи держави влади.
Однак, як вище вже було зазначено, Міністерство освіти і науки України відмовилось від позову, в якому однією з вимог було визнання в його особі права державної власності на спірне майно. Відмова Міністерства освіти і науки України прийнято судом, що відображено в ухвалі Господарського суду Львівської області від 20.01.2009 р. по даній справі.
Таким чином, вимоги Позивача з позовом про визнання права власності, в т. ч. державної, в особі Міністерства освіти і науки України на 43/50 частини приміщень гуртожитку по вул. Городоцькій, 85 у м. Львові, учбовий корпус А-4, учбовий корпус А-3, котельню Г-2, гараж-майстерню Д, гараж Б, гараж В по вул. Генерала Чупринки, 130 у м. Львові, є безпідставними.
У своїй скарзі Скаржник покликається на неправомірність висновків суду першої інстанції щодо того факту, що спірне майно ввійшло до статутного фонду АТ "Концерн-Електрон", тобто перейшло у його власність, в процесі приватизації та акціонування. Скаржник звертає увагу суду на акт передачі майна АТ "Концерн-Електрон" від 01.08.1991 р., спільне рішення від 22.03.11991 р. та акт оцінки від 15.03.1991 р.. Зокрема, Скаржник у скарзі вказує, що відповідно до цього акту ВАТ "Концерн-Електрон" передавались в безоплатне користування об'єкти соціальної інфраструктури, що знаходились на балансі Концерну "Електрон", зокрема дитячі садочки, профтехучилище, бази відпочинку, стадіон, профілакторій.
Однак, як встановлено колегією суддів, згідно цього акту АТ "Концерн-Електрон" передано майно на загальну суму 694488 тис. руб., а не на суму 744307 тис. руб, як це зазначає Скаржник у апеляційній скарзі.
Скаржник робить свої доводи, наводячи недостовірні дані, в тому числі, що стосуються акту оцінки від 15.03.1991 р. Зокрема, Скаржник стверджує, що Львівський технікум радіоелектроніки відносився до об'єктів соціальної інфраструктури, а тому, на його думку не підлягав викупу. Однак, майно Львівського технікуму радіоелектроніки відображалось в іншому пункті акту оцінки, а саме пункті 2 "Научно-исследовательская деятельность". Більше того, підтвердженням, що майно Львівського технікуму радіоелектроніки було передано АТ "Концерн-Електрон" наведено в іншому додатку до акту передачі майна ВАТ "Концерн-Електрон", а саме у Переліку підприємств концерну "Електрон", реорганізованих у філіали АТ "Концерн-Електрон" станом на 01.07.1991 р., де в п. 56 зазначено Львівський технікум радіоелектроніки.
Факт безпідставності доводів Позивача про те, що Львівський технікум радіоелектроніки не увійшов до складу АТ "Концерн-Електрон", підтверджується переліком філій і підприємств АТ "Концерн-Електрон" станом на 28.09.1991 р., затвердженим 30.09.1991 р. Головою Фонду державного майна України Прядком В.В., листом Фонду державного майна України № 10-8/1-2596 від 08.07.1993р., Переліком підприємств концерну "Електрон", реорганізованих у філіали АТ "Концерн-Електрон" станом на 01.07.1991р., угодами про спільну діяльність та співробітництво від 03.03.1994 р., від 20.04.1995р. ( зі змінами від 03.03.2000р.).
Крім цього, слід зазначити, що законність включення Львівського технікуму радіоелектроніки до складу АТ "Концерн-Електрон" перевірялась протягом 1993-1995 р.р. комісією по перевірці законності створення акціонерного товариства "Концерн-Електрон" (створеної згідно Постанови Президії ВР України від 20.01.1993р. № 2925-ХП за участю народних депутатів, співробітників Адміністрації Президента України, вищих посадових осіб Кабінету Міністрів України, Голови правління Фонду державного майна України та ін.), а також працівниками Генеральної прокуратури України та за її дорученням - прокуратурою Івано-Франківської та Львівської областей. Висновками комісії та прийнятої на їх підставі Постанови Президії ВР України від 16.09.1993р. №3445-ХІ1 підтверджується законність створення акціонерного товариства "Концерн-Електрон" та входження до його складу підприємств і організацій колишнього державного Концерну "Електрон". Остаточні висновки по фактах, що перевірялись, було надано прокуратурою Івано-Франківської області у Постанові від 12.12.1995 р. про закриття кримінальної справи № 49-532, порушеної Генеральною прокуратурою України по факту заподіяння державі матеріальних збитків при роздержавленні концерну "Електрон", а також неодноразовими перевірками прокуратури на різні запити. Перевірками, які проводились в процесі розслідування, не встановлено фактів порушень чинного законодавства при приватизації державного концерну "Електрон", в тому числі при входженні в склад АТ "Концерн-Електрон" технікуму радіоелектроніки.
Статтею 4 зазначеного Закону встановлено, що суб'єктами управління об'єктами державної власності є, зокрема, міністерства та інші органи виконавчої влади.
Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що визнання права є одним із засобів захисту права, в тому числі і права власності.
Відповідно до вимог ст. 170 Цивільного кодексу України державна набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Статтею 326 Цивільного кодексу України встановлено, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна - право власності здійснюють відповідно органи державної влади.
Декретом Кабінету Міністрів України від 15.12.1992 року «Про управління майном, що є у загальнодержавній власності»покладено на міністерства та інші , підвідомчі Кабінету Міністрів України, органи державної виконавчої влади здійснення функцій щодо управління майном, що є у загальнодержавній власності.
Статтею 392 Цивільного кодексу України встановлено, що позов про визнання права власності може пред'явити власник. Чинна норма ст.392 Цивільного кодексу України не передбачає можливості іншій особі, крім власника, звертатись з вимогою про визнання права власності.
Щодо вимоги про зобов'язання ОКП Львівської облради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», зареєструвати право власності на об'єкти нерухомості за Міністерством освіти та науки України, то така є також безпідставною, так як позивач не є власником спірного майна, як вище було встановлено.
З огляду на вище досліджене та керуючись ст.ст. 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,
Постановив:
Рішення господарського суду Львівської області від 17.03.09 року в справі за номером 10/204 в частині припинення провадження по справі ( п.п. 1, 3, 4, 7 резолютивної частини рішення господарського суду Львівської області) скасувати.
В задоволенні позовних вимог Львівського державного інституту новітніх технологій і управління ім.В.Чорновола
про визнання недійсними реєстраційних посвідчень №705 від 29.03.1996 року на службові та допоміжні приміщення в цілому по вул.Пушкіна,130 у м.Львові та №705 від 29.03.1996 року на приміщення гуртожитку по вул.Городоцькій,85 у м.Львові та скасування записів в реєстрі прав власності на нерухоме майно про реєстрацію права власності АТ «Концерн-Електрон» на вказані приміщення;
про визнання недійсним свідоцтва про право власності ТзОВ «Інститут соціальних технологій»на 43/50 частини приміщення гуртожитку по вул.Городоцькій,85 у м.Львові від 29.11.2000 року та скасування запису в реєстрі прав власності на нерухоме майно про реєстрацію права власності ТзОВ «Інститут соціальних технологій»;
про визнання недійсним свідоцтва про право власності ТзОВ «Інститут соціальних технологій»на учбові корпуси «А-3»та «А-4», котельню «Г-2», гараж-майстерню «Д», гаражі «Б»і «В» по вул.Ген.Чупринки,130 у м.Львові від 13.09.2000 року та скасування запису в реєстрі прав власності на нерухоме майно про реєстрацію права власності ТзОВ «Інститут соціальних технологій»на вказане майно;
про зобов»язання ОКП ЛОР “Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки” зареєструвати право державної власності в особі Міністерства освіти та науки України на 43/50 частини приміщення гуртожитку по вул.Городоцькій,85 у м.Львові та на учбові корпуси «А-3»та «А-4», котельню «Г-2», гараж-майстерню «Д», гаражі «Б»і «В» по вул.Ген.Чупринки,130 у м.Львові відмовити.
В решті рішення господарського суду Львівської області від 17.03.09 року в справі за номером 10/204 залишити без змін, а апеляційну скаргу Львівського державного інституту новітніх технологій і управління ім.В.Чорновола -без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий-суддя Р. Марко
Суддя Т. Бонк
Суддя С. Бойко