22 квітня 2015 р. № 876/2528/14
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коваля Р.Й.,
суддів Большакової О.О.,
Судової-Хомюк Н.М.,
з участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В.,
представника позивача Таряника В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на постанову Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26 листопада 2013 року в адміністративній справі № 1306/7066/2012 за позовом головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до головного управління юстиції у Львівській області, відділу державної виконавчої служби головного управління юстиції у Львівській області, підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби головного управління юстиції у Львівській області про визнання дій державного виконавця протиправними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження,
У лютому 2012 року позивач звернувся до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області із зазначеним позовом, у якому просив визнати протиправними дії державного виконавця при винесенні постанови ВП № 30923873 від 27.01.2012 р. про відкриття виконавчого провадження та скасувати вказану постанову.
Позовні вимоги обгрунтував тим, що Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області видано виконавчий лист № 2-а-3396/2011 на виконання судового рішення, яке не набрало законної сили, оскільки прийняте у скороченому провадженні і копії даного рішення на адресу головного управління не надходило. Вважає, що даний виконавчий лист не відповідає вимогам статті 19 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, у ньому відсутні ідентифікаційний код боржника та стягувача, дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ. Окрім того, зазначає, що виконавче провадження відкрито з порушенням статті 21-1 зазначеного вище Закону, оскільки виконавче провадження не підвідомче підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції Львівської області.
Постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26 листопада 2013року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із зазначеною постановою, її оскаржило головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, яке вважає, що судом при винесенні рішення порушені норми матеріального та процесуального права, неповністю досліджені та з'ясовані всі обставини у справі, що призвело до неправильного вирішення справи. Вимоги апеляційної скарги обгрунтовує тими ж обставинами й аргументами, що й позовні вимоги та крім того зазначає, що рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства. Тому просить скасувати постанову суду першої інстанції і винести рішення, яким його позовні вимоги задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що дана апеляційна скарга є безпідставна і не підлягає до задоволення з наступних міркувань.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 181 КАС України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутись до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 р. (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин; надалі - Закон № 606-XIV) примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Виконанню підлягають, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами.
Відповідно до статті 19 Закону № 606-XIV державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 17 цього Закону.
Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби (стаття 25 цього ж Закону).
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, на підставі виконавчого листа № 2-а-3396/2011, виданого 16.11.2011 р. Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області, про зобов'язання головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області нарахувати і виплатити ОСОБА_3 підвищення до пенсії, отриманої у період з 24.04.2011 р. по 22.07.2011 р., в розмірі 30 відсотків мінімального розміру пенсії за віком, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум, головним державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби головного управління юстиції у Львівській області 27.01.2012 р. винесено постанову ВП № 30923873 про відкриття виконавчого провадження.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що дер-жавний виконавець при винесенні оскаржуваної постанови діяв у відповідності до вимог Закону № 606-XIV і підставно відкрив виконавче провадження, оскільки за формою та змістом виконавчий лист відповідає вимогам статті 18 Закону № 606-XIV, що також підтверджується ухвалою суду про відмову у задоволенні заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Крім того, боржником за даним виконавчим листом зазначене головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, яке є територіальним підрозділом Пенсійного фонду України, як центрального органу виконавчої влади, тому, відповідно до частини другої статті 21 Закону № 606-XIV, виконання таких рішень покладається на підрозділ примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби головного управління юстиції у Львівській області.
Решта мотивів позову судом першої інстанції не взяті до уваги, як такі, що безпосередньо стосуються предмету позову у справі щодо виплати підвищення до пенсії.
Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів, відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильними.
Статтею 18 Закону № 606-XIV визначено, що у виконавчому документі повинні бути зазначені, зокрема, дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ; ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню.
Відповідно до статті 18 Закону № 606-XIV дані номери зазначаються у виконавчому листі лише якщо вони відомі суду; вони сприяють ідентифікації сторін виконавчого провадження, але, їх незазначення ніяк не впливає на законність виконавчого листа та права сторін. При необхідності даний недолік може бути усунутий державним виконавцем у виконавчому провадженні (стаття 5 Закону № 606-XIV).
Статтею 259 КАС України передбачено, що виконавчий лист має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження".
Також передбачено, що суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, або визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом.
Судом встановлено, що головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, посилаючись на численні порушення при видачі виконавчого документа, відповідно до статті 259 КАС України, зверталось до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню та зупинення стягнення.
За результатами розгляду даної заяви Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області 24.04.2012 р. прийнято ухвалу, якою відмовлено у її задоволенні за відсутності підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню та зупинення стягнення. 11.06.2013 р. Львівським апеляційним адміністративним судом вищезазначена ухвала суду першої інстанції залишена без змін.
Згідно із частиною першою статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
За приписами частини четвертою статті 254 КАС України якщо строк апеляційного оскарження було поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.
Докази про поновлення строку апеляційного оскарження судового рішення, на підставі якого було видано виконавчий лист і відкрито виконавче провадження ВП № 30923873, у справі відсутні.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що є безпідставними і такими, що не підтверджуються жодними беззаперечними доказами покликання позивача на те, що Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області видано виконавчий лист № 2-а-3396/2011 на виконання судового рішення, яке не набрало законної сили, і виконавчий лист виданий з порушенням норм, визначених Законом № 606-XIV.
Відповідно до частини другої статті 21 Закону № 606-XIV на відділ примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головного управління юстиції в області, містах Києві та Севастополі покладається виконання рішень, зокрема, за якими боржниками є територіальні підрозділи центральних органів виконавчої влади.
Пенсійний фонд України, відповідно до пунктів 1, 15 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007 р. № 1261, є центральним органом виконавчої влади і здійснює свої повноваження безпосе-редньо та через утворені в установленому порядку головні управління Фонду в Автоном-ній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, управління в районах, містах і районах у містах.
Відповідно до пункту 1.1 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 27.06.2002 р. № 11-2 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25.02.2008 р. № 5-5) головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - Управління) утворюють систему органів Пенсійного фонду України (далі - Фонд), який є центральним органом виконавчої влади.
Таким чином, державним виконавцем дотримано вимог Закону № 606-XIV щодо підвідомчості виконавчого провадження.
Доводи головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про те, що державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження прийнята з порушенням норм чинного законодавства, тому що Законом України «Про державний бюджет України на 2012 рік» встановлено, що у 2012 році норми і положення статей 5 та 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік, колегією суддів не беруться до уваги, оскільки вони безпосередньо стосуються предмета позову у справі щодо виплати підвищення до пенсії і досліджувались судом при розгляді зазначеної справи та прийнятті рішення, на примусове виконання якого відкрито виконавче провадження згідно оскаржуваної постанови державного виконавця.
Також, колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта про те, що рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства, оскільки у даному випадку виконаче провадження відкрито на підставі рішення про нарахування і виплату підвищення до пенсії, а не його стягнення.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що оспорювана постанова ВП № 30923873 від 27.01.2012 року про відкриття виконавчого провадження винесена державним виконавцем у межах його повноважень та у відповідності із законом.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
У відповідності до статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26 листопада 2013 року в адміністративній справі № 1306/7066/2012 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя Р.Й.Коваль
Судді О.О.Большакова
Н.М.Судова-Хомюк
Ухвала в повному обсязі складена 27 квітня 2015 року.