29 квітня 2015 року Справа № 876/7226/14
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Костіва М.В. та Затолочного В.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м.Львові апеляційну скаргу Реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської обл. на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 24.06.2014р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської обл. та державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської обл. Герасимюк Юлії Вікторівни про визнання протиправними та скасування рішень державного реєстратора; зобов'язання здійснити державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень,-
23.05.2014р. позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати незаконними та скасувати Рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 8264892 від 23.11.2013р. та № 8257647 від 23.11.2013р., прийняті державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської обл. Герасимюк Ю.В.; зобов'язати Реєстраційну службу Луцького міського управління юстиції Волинської обл. та державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської обл. Герасимюк Ю.В. вчинити дії, а саме: зареєструвати права власності ОСОБА_2 на ? частину земельної ділянки площею 0,0806 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, та ? частину земельної ділянки площею 0,0526 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.2-3).
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 24.06.2014р. заявлений позов задоволено; визнано протиправними та скасовані рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської обл. № 8257647 від 23.11.2013р., яким позивачу відмовлено у державній реєстрації права власності на ? частину земельної ділянки загальною площею 0,0526 га, кадастровий номер НОМЕР_2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської обл. № 8264892 від 23.11.2013р., яким позивачу відмовлено у державній реєстрації права власності на ? частину земельної ділянки загальною площею 0,0806 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2; зобов'язано Реєстраційну службу Луцького міського управління юстиції Волинської обл. здійснити державну реєстрацію прав та їх обтяжень ОСОБА_2 на нерухоме майно: ? частину земельної ділянки загальною площею 0,0526 га, кадастровий номер НОМЕР_2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; ? частину земельної ділянки загальною площею 0,0806 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень; вирішено питання про розподіл судових витрат (а.с.43-45).
Не погодившись із винесеним судовим рішення, його оскаржила відповідач Реєстраційна служба Луцького міського управління юстиції Волинської обл., яка покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову суду скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.54-55).
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що резолютивна частина наданого позивачем судового рішення - рішення Луцького міськрайонного суду Волинської обл. від 20.09.2011р. у справі № 2-94/11, також ухвали цього ж суду від 15.08.2013р., яка його уточнює, лише виділяє земельні ділянки, а не визнає за ОСОБА_2 право власності на спірні ділянки. Таким чином, в судових рішеннях чітко не визначено право власності, не прописано прямої вказівки на проведення державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на спірні ділянки.
Звідси, подані позивачем документи не відповідають заявленим вимогам, тому державний реєстратор прийняв правомірне рішення, спрямоване на усунення правових колізій та неточностей, розписавши у рішенні причини відмови та нормативні акти, якими він керувався в момент його прийняття.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, а відтак на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у них доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Як слідує з матеріалів справи, рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської обл. від 20.09.2011р. у справі № 2-94/11 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, виділено ОСОБА_2 із майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ? частину земельної ділянки, загальною площею 0,0526 га (право власності зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 2864), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; ? частину земельної ділянки, загальною площею 0,0807 га (право власності зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 4611), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.6-9, 10-12).
Зазначеним судовим рішенням в цивільній справі № 2-94/11, яке набрало законної сили, на підставі довідки Головного управління Держкомзему у Волинській обл. № 01-03-14/920 від 18.03.2011р., встановлено, що земельна ділянка, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 0,0526 га, та земельна ділянка, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2, загальною площею 0,0807 га, є об'єктами права спільної сумісної власності подружжя, право власності на які зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 2864 та за № 4611 відповідно (а.с.5-10).
Таким чином, обставини щодо наявності права власності у ОСОБА_2 на ? частину земельної ділянки, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 0,0526 га, та ? частину земельної ділянки, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2, загальною площею 0,0807 га, встановлені судовим рішенням в цивільній справі № 2-94/11 і в даній адміністративній справі не підлягають доказуванню.
14.11.2014р. позивач ОСОБА_2 звернулась до державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської обл. із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень для проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно - ? частину земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, та на ? частину земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Рішеннями державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської обл. Герасимюк Ю.В. №№ 8264892, 8257647 від 23.11.2013р. на підставі ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п.п.16, 23 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затв. постановою КМ України № 703 від 22.06.2011р., позивачу відмовлено у державній реєстрації права власності на вказані об'єкти нерухомості у зв'язку із тим, що подані документи не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують (а.с.4-5).
Приймаючи рішення по справі, суд першої інстанції вірно виходив з того, що розглядувані правовідносини регулюються приписами ст.2, п.1 ч.1 ст.4, ч.2 ст.9, ст.15, 16-19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та п.п.16, 23 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затв. постановою КМ України № 703 від 22.06.2011р. (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).
Зокрема, відповідно до п.5 ч.1 ст.19 названого Закону державна реєстрація прав проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили. Вказані норми не містять вимог щодо форми, змісту судового рішення та не зобов'язують державного реєстратора надавати правову оцінку судовому рішенню.
Таким чином, доводи апелянта про нечіткість або невідповідність рішення суду вимогам закону не ґрунтуються на нормах Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затв. постановою КМ України № 703 від 22.06.2011р.
Відповідно до ч.ч.1 і 2 ст.14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Звідси, представлені позивачем судові рішення є обов'язковими до виконання, а їх неповнота і нечіткість не може слугувати підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації речових прав на майно та їх обтяжень. Також із змісту наданих рішень чітко убачається вирішення судом спору про поділ майна подружжя, а в резолютивній частині рішення суду наведено перелік майна, яке відійшло до позивача ОСОБА_2
Окрім цього, наказом Міністерства юстиції України № 3601/5 від 26.12.2011р. (з наступними змінами та доповненнями) затверджено форму рішень державного реєстратора прав на нерухоме майно та вимог до їх оформлення, згідно із яким рішення повинно містити підстави для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень відповідно до ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» із зазначенням вичерпного переліку обставин, які стали передумовою для їх застосування.
В оскаржуваних рішеннях про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень не вказано конкретних та чітких обставин, які стали передумовою для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень, що позбавило позивача можливості їх унесення.
Оскільки позивачем оскаржуються рішення суб'єкта владних повноважень, та враховуючи, що відповідачем жодним чином не доведено порушення ОСОБА_2 норм чинного законодавства, а доводи позивача знайшли своє підтвердження, тому рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 8264892 та № 8257647 від 23.11.2013р. є протиправними.
Встановивши, що відповідачем Реєстраційною службою Луцького міського управління юстиції Волинської обл. порушено процедуру державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо необхідності зобов'язання цього суб'єкта владних повноважень до проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та чинного Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Колегія суддів відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій ним апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають; представлені позивачем докази є належними і допустимими, а відтак останні правомірно прийняті судом першої інстанції до уваги.
Таким чином, заявлений позов є обґрунтованим та підставним, а тому підлягає до задоволення, з вищевикладених мотивів.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст.94, 160, 195-197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської обл. на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 24.06.2014р. в адміністративній справі № 803/974/14 залишити без задоволення, а вказану постанову суду - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий суддя: Р.М.Шавель
Судді: М.В.Костів
В.С.Затолочний