20 квітня 2015 року Справа № 4877/13/876
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
головуючого-судді Довгої О.І.,
судді Ліщинського А.М.,
судді Запотічного І.І.
секретар судового засідання Коцур В.К.
за участю представників:
від позивача Хрящевський Р.Й.
від відповідача Шпак В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Червонограді Львівської області ДПС на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16.01.2013 року у справі № 2а-6370/12/1370 за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Червоноградський завод металоконструкцій» до Державної податкової інспекції у м. Червонограді Львівської області ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення, -
Товариство з додатковою відповідальністю «Червоноградський завод металоконструкцій» звернулось до Державної податкової інспекції у м. Червонограді Львівської області ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000242301 та № 0000262301 від 06.03.2012р.
В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне. Відповідачем, Державною податковою інспекцією у м. Червонограді Львівської області ДПС з 30.01.2012р. по 17.02.2012 року проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з додатковою відповідальністю «Червоноградський завод металоконструкцій», ЄДРПОУ 01267395 з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за листопад 2011 року, про що 24.02.2012 року складено акт №214/2301/01267395. На підставі складеного за результатами перевірки акта, відповідачем 06.03.2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000242301 про зменшення позивачеві бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 100142,00 грн., із застосуванням штрафної (фінансової) санкції в сумі 50071,00 грн. та податкове повідомлення-рішення №0000262301 про зменшення позивачеві від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 142209,00 грн. Спірні податкові повідомлення-рішення прийнято згідно викладених у акті перевірки висновків відповідача про порушення позивачем: - п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 п.201.7 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI - ТДВ «Червоноградський завод металоконструкцій» завищено суму податкового кредиту на загальну суму 142209,00 грн. в тому числі в жовтні 2011 року на 1833,00 грн., що призвело до завищення залишку від'ємного значення в жовтні 2011 року на суму 1833,00 грн., в листопаді 2011 року на 140376,00 грн., що призвело до завищення від'ємного значення в листопаді 2011 року на суму 140376,00 грн.; - п.200.1, 200.2, 200.3, 200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI - завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2011 року на суму 100142,00 грн. (в т.ч. 100142,0 грн. яке виникло за вересень 2011 року). Такі висновки відповідачем зроблено з тих підстав, що на переконання податкового органу позивачем не доведено дійсності господарських операцій з ТОВ «ТБК Металбудсервіс» та ТзОВ «Константа Д», оскільки відсутні товарно-транспортні накладні і контрагенти позивача відсутні за місцезнаходженням. Позивач вважає посиланням податкового органу на відсутність реальності операцій з контрагентами безпідставними, а податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають до скасування.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16.01.2013 року у справі № 2а-6370/12/1370 1 адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Червонограді Львівської області №0000242301 від 06.03.2012р. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Червонограді Львівської області №0000262301 від 06.03.2012р. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Червоноградський завод металоконструкцій» судовий збір в сумі 2146,00 грн.
Не погодившись із постановою суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу. З посиланням на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права апелянт просить постанову суду скасувати, та прийняти нову, якою у задоволені позову відмовити.
Представник позивача проти апеляційної скарги заперечує.
Представник відповідача підтримує вимоги апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з його обґрунтованості.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
З матеріалів справи судом встановлено укладення позивачем з ТзОВ ТБК «Металбудсервіс» договору №1773 від 08.08.2011 р. на поставку товару. На виконання умов договору ТзОВ ТБК «Металбудсервіс» направлено позивачеві рахунки-фактури на металопрокат, оплата яких здійснена позивачем у безготівковому порядку згідно платіжних доручень. Придбаний товар позивачем отримано згідно видаткових та прибуткових накладних, відповідно отримано від ТзОВ ТБК «Металбудсервіс» належним чином оформлені податкові накладні. У подальшому позивачем металопрокат використано у власній господарській діяльності для виробництва металоконструкцій згідно договору укладеного з ТзОВ «Трансмост».
26.10.2011 року між позивачем з ТзОВ «Константа-Д» укладено договір №29ТР про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні.
У відповідності до умов зазначеного договору позивачем замовлено у ТзОВ «Константа-Д», згідно рахунку №31101 від 31.10.2011 року послугу по перевезенню товару для ТзОВ «Дельта Вілмар СНД». Про виконання перевезення сторонами складено акт здачі-приймання робіт, позивачем здійснено оплату та отримано від ТзОВ «Константа-Д» податкову накладну і товарно-транспортну накладну з відміткою ТзОВ «Дельта Вілмар СНД» про отримання вантажу.
Вищенаведені встановлені судом фактичні обставини справи підтверджують факт придбання позивачем металопрокату від ТзОВ ТБК «Металбудсервіс» та отримання послуг від ТзОВ «Константа-Д», а також використання їх у власній господарській діяльності.
Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно із п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (абз.2).
В п. 201.1 ст. 201 ПК України визначені вимоги до податкової накладної, яку платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу.
Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.
В силу п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.
Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно з п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України 21 грудня 2010 року №969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за №1401/18696, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Пунктом 4 названого Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.
В силу п. 5 податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку.
Податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку).
Судом апеляційної інстанції зазначено, що законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Податковим кодексом України, та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.
У свою чергу, право на отримання податкового кредиту не пов'язано зі сплатою особою, що видала податкову накладну, своїх податкових зобов'язань перед бюджетом, а також із порушенням правил ведення бухгалтерського та податкового обліку.
Судом апеляційної інстанції також встановлено, що вищезазначений договір позивачем був укладений з контрагентом, якій на час їх укладення знаходився в Єдиному державному реєстрі, а також мав свідоцтво про реєстрацію платниками податку на додану вартість.
Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину і вказано, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (стаття 215 ЦК України).
Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Судом апеляційної інстанції зазначається, що відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договорів, на підставі якого виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентами, не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків.
Судом першої інстанцій встановлено, що реальність господарських операцій по виконанню зазначених в акті перевірки договорів, укладених позивачем з ТзОВ ТБК «Металбудсервіс» та ТзОВ «Константа-Д», підтверджується відповідним первинними документами, наявними в матеріалах справи, зокрема, видатковими та податковими накладними.
Дебіторська/кредиторська заборгованість між ТзОВ «Червоноградський завод металоконструкцій» та даними контрагентами відсутня.
На підтвердження подальшої реалізації продукції, що була придбана у вказаних контрагентів, позивачем до матеріалів справи надано належним чином завірені копії видаткових накладних та довіреностей на отримання товару, що свідчать про наявність у позивача ділової мети на укладення угоди для подальшого отримання власної економічної вигоди від реалізації товару.
Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено правомірність висновків акта перевірки, що стали підставою прийняття податкового повідомлення-рішення, колегія суддів погоджуються з висновком суду про задоволення позову.
Таким чином, позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані, та на законних підставах задоволені судом першої інстанції.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.
Керуючись ст. 160, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч.1 ст. 205, ст.ст. 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Червонограді Львівської області ДПС залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16.01.2013 року у справі № 2а-6370/12/1370 без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя Довга О.І.
Судді Ліщинський А.М.
Запотічний І.І.