20 квітня 2015 року Справа № 5057/13/876
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
головуючого-судді Довгої О.І.,
судді Ліщинського А.М.,
судді Запотічного І.І.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.02.2013 року у справі № 813/593/13-а за позовом Будинкоуправління № 4 Львівської КЕЧ району до управління Пенсійного фонду України у Шевченківському району м. Львова про визнання дій проти правними, -
Будинкоуправління № 4 квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова звернулось з позовом до управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Львова, в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо пред'явлення до примусового виконання у Шевченківський відділ державної виконавчої служби Львівського МУЮ вимоги про сплату боргу № Ю-1 від 04.11.2011 року, яка не узгоджена.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 06.08.2012 року постановою державного виконавця відкрито виконавче провадження № 33723099 з приводу примусового виконання вимоги про сплату боргу № Ю1У, виданої 04.11.2011 року УПФУ у Шевченківському районі м. Львові. Проте, вказує на те, що станом на дату відкриття виконавчого провадження, вимога про сплату боргу № Ю1У від 04.11.2011 року є неузгодженою, оскільки оскаржується у судовому порядку. За таких обставин вважає протиправними дії відповідача щодо пред'явлення до примусового виконання у Шевченківський відділ державної виконавчої служби Львівського МУЮ вимоги про сплату боргу № Ю-1 від 04.11.2011 року.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20.02.2013 року у справі №813/593/13-а адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова щодо скерування неузгодженої вимоги про сплату боргу № Ю-1 від 04.11.2011р. для примусового виконання у Шевченківський відділ Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції. Стягнуто з Державного бюджету на користь Будинкоуправління № 4 квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова сплачену суму судового збору в розмірі 34 (тридцять чотири) грн. 41 коп.
Не погодившись із постановою суду першої інстанції управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Львова подало апеляційну скаргу. З посиланням на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права просить постанову суду скасувати, та прийняти нову, якою у задоволені позову відмовити.
Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не прибули, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується наявними у справі повідомленнями про вручення повісток, а тому у відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 197 КАС України їх неприбуття не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
До правовідносин, які виникли до 01.01.2011 року застосовуються норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення», які були чинні до 01.01.2011 року.
Положеннями п. 7 Розділу VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 01 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.
У відповідності до положень ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення» територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.
Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.
У відповідності до ч.12 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення» у разі оскарження страхувальниками, банками та організаціями, які здійснюють виплату і доставку пенсій, вимоги про сплату недоїмки або рішення про накладення штрафу нарахування пені зупиняється з дня подання скарги до органу Пенсійного фонду або позову до суду.
Як вбачається із матеріалів справи, 17.11.2011 року БУ № 4 КЕВ м. Львова отримало вимогу про сплату боргу від 04.11.2011 року № Ю1.
Судом встановлено, що станом на дату звернення позивача з позовом про оскарження дій УПФУ в Шевченківському районі м. Львова щодо надіслання вимоги державному виконавцю для її примусового виконання, вимога про сплату боргу від 04.11.2011 року № Ю1 оскаржується у судовому порядку.
Відповідно до статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Згідно з частиною 2 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених частиною 3 статті 20 цього закону, вважаються простроченою заборгованістю зі сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Положеннями частини 5 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.
Згідно з абзацом 2 частини 12 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у разі оскарження страхувальниками, банками та організаціями, які здійснюють виплату і доставку пенсій, вимоги про сплату недоїмки або рішення про накладення штрафу нарахування пені зупиняється з дня подання скарги до органу Пенсійного фонду України або позову до суду.
У відповідності до ч. 13 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення», оскарження рішення виконавчого органу Пенсійного фонду про нарахування пені та накладання штрафів зупиняє строки їх сплати до винесення вищим органом Пенсійного фонду або судом рішення у справі. Строки сплати фінансових санкцій також призупиняються до винесення судом рішення в разі оскарження страхувальником вимоги про сплату недоїмки, якщо накладення фінансових санкцій пов'язано з її виникненням або несвоєчасною сплатою.
З аналізу вказаної вище норми, вбачається, що у разі оскарження страхувальником вимоги про сплату боргу, зупиняються строки сплати до винесення судом рішення у справі, тому в силу положень ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» орган Пенсійного фонду не вживає заходів щодо його стягнення, зокрема, не надсилає вимогу до виконавчої служби для її примусового виконання, або не звертається до суду за її стягненням.
Судом встановлено, що 02.08.2012 року УПФУ в Шевченківському районі м. Львова подано до Шевченківського відділу державної виконавчої служби заяву про примусове виконання вимоги про сплату боргу № Ю1 від 04.11.2011 року. На підставі вказаної заяви, 06.08.2012 року державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції винесена постанова про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання вимоги про сплату боргу № Ю1 від 04.11.2011 року. Така обставина підтверджується наявною в матеріалах справи копією постанови про відкриття виконавчого провадження з приводу виконання вимоги про сплату боргу № Ю1 від 04.11.2011 року.
Відтак, на 02.08.2012 року - дату звернення відповідача до виконавчої служби з заявою про примусове виконання вимоги, тривала процедура оскарження в судовому порядку вимоги про сплату боргу.
Відтак, враховуючи те, що вимога про сплату боргу від 04.11.2011 року № Ю1 оскаржується в судовому порядку, відповідно до ч. 13 ст. 106 Закону України строки сплати боргу призупинені до винесення судом рішення, тому суд вважає дії відповідача щодо надіслання вимоги до виконавчої служби для її примусового виконання є протиправними.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.
Керуючись ст. 160, 195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч.1 ст. 205, ст.ст. 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.02.2013 року у справі № 813/593/13-а без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Довга О.І.
Судді Ліщинський А.М.
Запотічний І.І.