27.04.2015 року Справа № 904/8413/14
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Чимбар Л.В. (доповідач),
суддів: Антоніка С.Г., Чохи Л.В.,
при секретарі Ситникова М.Ю.
за участю представників сторін:
від позивача: Букоємський Р.В., представник, довіреність №14-138 від 13.05.14;
від відповідача: Торяник Т.М., представник, довіреність №1170 від 19.03.15;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.12.2014р. у справі № 904/8413/14
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська, м. Дніпропетровськ
про стягнення штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних за договором купівлі-продажу природного газу
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.12.2014р. у справі №904/8413/13 (суддя Петрова В.І.) позов задоволено частково. Стягнуто з квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 43 603,49грн. пені, 171 892,89грн. 7% штрафу, 17 449,53грн. 3% річних, 11 383,79грн. інфляційних та 9 196,52грн. судового збору. В інший частині позову відмовлено.
Не погодившись з даним рішенням, позивач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати в частині зменшення розміру пені на 43603,52грн. та 7 % штрафу в сумі 171892,90грн.
Посилається на те, що господарський суд, ухвалюючи рішення у справі, не прийняв до уваги, що відсутність вини відповідача у виникненні боргу, його важкий фінансовий стан не є винятковим випадком в розумінні ст.. 233 ГК України та п.3 ст.83 ГПК України та підставою для зменшення неустойки.
Також посилається на те, що загальна сума заявленої неустойки не компенсує повністю збитків від сплати відсотків за залученими позивачем комерційними кредитами.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
В судовому засіданні 27.04.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом, 12.11.2012р. між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу №12/1012-БО-3, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, що використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а покупець - приймати та оплачувати газ на умовах договору.
Відповідно до п.11.1. договору договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.09.2012р. та діє в частині поставки газу до 31.12.2012 року, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення.
Згідно п.2.1. договору продавець передає покупцеві з 01.09.2012 року по 31.12.2012 року газ обсягом до 1700,00 тис. куб. м.
За п.3.3. договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.
Пунктом 3.4. договору передбачено, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
Згідно п.6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Позивач, на виконання умов договору, в період з жовтня по грудень 2012 передав відповідачу природний газ на загальну суму 5451298,89 грн, що підтверджується актами передачі-приймання природного газу (а.с. 16-18).
Оскільки відповідачем умови договору щодо сплати отриманого природного газу виконані несвоєчасно, позивач звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 11383,79грн., 3% річних в сумі 18160,15грн., 90800,73грн. пені та 7% штрафу в сумі 343785,79грн.
Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача 3% річних за загальний період заборгованості в сумі 18160,15грн. та 11383,79грн. інфляційних.
Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, рішення в частині стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат позивачем не оскаржується.
Разом з тим, пунктом 7.2. договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.
Згідно ч.2 ст.343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Позивачем нарахована та заявлена до стягнення пеня за загальний період заборгованості у сумі 90800,73 грн. та 7% штрафу в сумі 343785,79грн.
Вказаний розрахунок є правомірним, але, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем під час розгляду справи судом першої інстанції було подано заяву про зменшення розміру штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу до 00,00грн.
Вказане клопотання мотивовано тим, що вкартирно-експлуатаційний відділ м.Дніпроапетровська - бюджетна установа, фінансування якої проводиться в дуже обмеженому обсязі, кошти на оплату штрафних санкцій взагалі не передбачені кошторисом.
У відповідності до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Приписами ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України надає право суду у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Зі змісту зазначеної норми вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 29.11.2012р. у справах № 18/5005/4976/2012 та 37/5005/5346/2012 та № 904/7177/14 від 24.03.2015р.
Відповідно до підпункту 3.17.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. (із змін. і доп.) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції " вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Враховуючи той факт, що квартирно-експлуатаційний відділ м.Дніпропетровська є державною військовою бюджетною установою і причиною прострочення виконання зобов'язання з оплати поставленого газу є відсутність належного бюджетного фінансування, тобто в допущенні прострочення відсутня безпосередня вина споживача та те, що матеріали справи свідчать про значну кредиторську заборгованість за видатками станом на 01.04.2015р., значну дебіторську заборгованість, що підтверджується наданими відповідачем розшифровкою кредиторської заборгованості за видатками станом на 01.04.2015р. та розшифровкою дебіторської заборгованості у розрізі загального фонду судом першої інстанції правомірно, у відповідності до п.3 ст.83 ГПК України зменшено розмір пені та штрафу на 50%.
Доводи апеляційної скарги з посиланням на те, що у відповідності до звіту про фінансові результати за 2013рік збитки НАУ «Нафтогаз України» становлять 12521324млр.грн., не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки позивачем, всупереч приписам ст.33 ГПК України, не надано жодного доказу на підтвердження завданих йому збитків від порушення зобов'язань по спірному договору квартирно-експлуатаційним відділом м.Дніпропетровська.
Також безпідставними є доводи апеляційної скарги щодо покриття позивачем відсотків по комерційним кредитам, оскільки позивачем не надано жодного доказу на підтвердження цих обставин.
Таким чином, рішення господарського суду Дніпропетровської області відповідає чинним нормам матеріального та процесуального законодавства, встановленим фактичним обставинам справи, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.12.2014р. у справі №904/8413/14 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий Л.О. Чимбар
Суддя Л.В. Чоха
Суддя С.Г. Антонік
Постанова виготовлена в повному обсязі 29.04.2015 року.