Справа № 216/5669/13-ц 22-ц/774/623/К/15
Справа № 216/5669/13-ц Головуючий в І інстанції
Провадження 22-ц774\623 \К15 Биканов І.Р.
Категорія № 27 (ІУ ) Доповідач Грищенко Н.М.
28 квітня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Грищенко Н.М.,
суддів: Братіщевої Л.А., Чорнобука В.І.,
при секретарі: Трофименко О.О.,
за участю: позивача - ОСОБА_2 , його представника - ОСОБА_3,
представника відповідача Публічного акціонерного товариства « Державний експортно-імпортний банк України» - Кругловенка Олега Миколайовича,
прокурора Дніпропетровської області - Сергєєвої Ірини Володимирівни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства « Державний експортно-імпортний банк України» та прокурора на рішення Центрально - Міського районного суду м.Кривого Рогу від 06 лютого 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства « Державний експортно-імпортний банк України», третя особа - ОСОБА_6, про визнання договору поруки припиненим ,-
У липні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства « Державний експортно-імпортний банк України» ( надалі - ПАТ «Укрексімбанк»), третя особа - ОСОБА_6, про визнання договору поруки припиненим.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 26.09.2007 р. між Відкритим акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України», правонаступником якого є ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та третьою особою ОСОБА_6 укладено кредитний договір № 5707С108 згідно якого остання отримала 3500000 грн. кредитних коштів, зі сплатою ставки НБУ 10,5% річних, але не менше 18,5% річних за користування кредитними коштами, із кінцевою датою повернення 25 вересня 2014 р.
В забезпечення виконання зобов'язань за цим договором між Банком та відповідачем ОСОБА_2 26.09.2007 р. укладено договір поруки №5707Р129.
Додатковим договором до кредитного договору № 5707С108-1 від 30.01.2008 р. внесено зміни до п. 2.2.1., а саме: «2.2.1. Позичальник щомісячно сплачуватиме Банку проценти за користування Кредитом у Валюті Кредиту в розмірі річної процентної ставки 18,5 % річних».
12.12.2008 р. додатковим договором № 5707С108-2 до кредитного договору, внесені зміни до п. 2.2.1., а саме: «2.2.1. Позичальник щомісячно сплачуватиме Банку проценти за користування Кредитом у Валюті Кредиту в розмірі річної процентної ставки 22,50 % річних».
Посилаючись на те, що додатковою угодою збільшено процентну ставку, змінено Графік погашення кредиту, про що поручителя не було повідомлено, новим Графікам погашення кредиту, розмір загальної суми процентів, яку необхідно сплатити, істотно збільшився, збільшився обсяг відповідальності поручителя, тоді як він своєї згоди відповідати за зобов'язаннями позичальника за зміненим графіком погашення кредиту та за новими умовами договору не давав.
Укладеним договором поруки № 5707Р129 від 26.09.2007 р. не передбачено збільшення майнової відповідальності без згоди поручителя.
Після уточнення позовних вимог ОСОБА_2 просив суд визнати договір поруки №5707Р129 від 26.09.2007 р., укладений між фізичною особою - ОСОБА_2 та ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», припиненим.
Рішенням Центрально - Міського районного суду м. Кривого Рогу від 06 лютого 2015 року позов задоволено. Визнано договір поруки № 5707Р129 від 26.09.2007 р., укладений між фізичною особою - ОСОБА_2 та ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» припиненим. Стягнуто з ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» судовий збір в розмірі 114,70 грн. на користь ОСОБА_2
В апеляційній скарзі представник відповідача ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог матеріального та процесуального права.
Суд першої інстанції не взяв до уваги, що обсяг відповідальності поручителя за умовами кредитного договору після укладання додаткових угод зменшився більше ніж на 800000 грн., суд дійшов не обґрунтованого висновку про його збільшення.
Судом не взято до уваги рішення суду, яке набрало чинності по даному кредитному договору у мотивувальній частині якого встановлено, що обсяг зобов'язань за договором поруки не збільшився в результаті укладених додаткових угод.
В апеляційній скарзі прокуратура Дніпропетровській області, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення вимог процесуального законодавства, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.
Зокрема вважає, що суд не взяв до увги та не надав правову оцінку додатковій угоді від 25 березня 2010 року, якою відсоткова ставка за кредитом зменшено до 0,1% річних, а також виключено п.2.2.2. та п.2.4.2. кредитного договору щодо обов'язку сплати грошової комісії та пені за порушення строків погашення кредиту, процентів та платежів.
Судом не взято до уваги висновок суду Центарльно - міського районного суду від 28 серпня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду від 17 жовтня 2013 року про те, що додатковими угодами по спірному кредитному договору не збільшився обсяг зобов'язань, що в порядку ч.3 ст.61 ЦПК України не підлягає доказуванню.
Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.
Виходячи з вимог частини 3 статті 27 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 303-1 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги та статті 67 ЦПК щодо строків процесуальних дій, а також зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку третьої особи - ОСОБА_6, в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Згідно зворотного поштового повідомлення третя особа ОСОБА_6, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційних скарг та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню за таких обставин.
Згідно із ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно вимог ст. 214 ЦПК України - під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема такі питання 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані ( пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6 ) як розподілити між сторонами судові витрати.
Проте суд першої інстанції не з'ясував у повній мірі всі обставини, які мають значення для справи, та не виконав усі вимоги цивільного судочинства, у зв'язку із чим рішення в даній справі неможна визнати законним і обґрунтованим.
Як встановлено судом першої інстанції під час розгляду справи, 26.09.2007р. між Відкритим акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України", правонаступником якого є відповідач ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», та третьою особою ОСОБА_7 було укладено кредитний договір, згідно умов якого остання отримала кредит у сумі 3500000 грн. з кінцевим строком погашення 25.09.2014 року ( а.с. 48-51).
В забезпечення виконання зобов'язань за зазначеним договором, між відповідачем та позивачем ОСОБА_2 укладено договір поруки від 26.09.2007 року № 5707Р129, згідно якого позивач зобов'язаний перед відповідачем, у випадку невиконання ОСОБА_6 своїх зобов'язань за кредитним договором 5707С108 від 26.09.2007 року, погасити без будь-яких заперечень кредит у розмірі несплачених зобов'язань, сплатити проценти та інші платежі, передбачені цим кредитним договором. ( а.с. 58-59).
30 січня 2008 року додатковим договором № 5707С108-1 до кредитного договору, внесено зміни до п. 2.2.1 ст. 2 «Кредит та проценти», з яких вбачається, що позичальник щомісячно сплачуватиме Банку проценти за користування Кредитом у Валюті Кредиту в розмірі річної процентної ставки 18,5 % річних». ( а.с. 54)
12 грудня 2008 року додатковим-договором № 5707С108-2 до кредитного договору, внесені зміни до п. 2.2.1. ст. 2 «Кредит та проценти», з яких вбачається, що позичальник щомісячно сплачуватиме Банку проценти за користування Кредитом у Валюті Кредиту в розмірі річної процентної ставки 22,50 % річних». У разі невиконання Позичальником будь-яких умов, визначених підпунктами 2.8.3, 2.8.4, 3.3.2 цього Договору (щодо страхування та надання звітності), ненадання до Банку документів щодо цільового використання Кредиту (частини Кредиту) відповідно до підпункту 3.1 цього Договору, якщо таке цільове використання кредиту передбачено умовами цього договору, з 1-го числа місяця, наступного за місяцем, у якому Позичальником порушено або не виконано вищезазначені умови, процентна ставка за Кредитом збільшується на 2% річних від ставки, визначеної цим пунктом, у порядку, визначеному цим Договором. ( ас. 55).
Внесено зміни до Графіку погашення кредиту за Договором, виклавши його в новій редакції, що наведена в Додатку № 1 до цього Договору. ( а.с. 56).
Додатковим договором від 25 березня 2010 року до кредитного договору внесено зміни до кредитного зобов'язання, а саме: виключено з 01.03.2010 пункт 2.2.2. кредитного договору. Цей пункт передбачав сплату позичальником грошових комісій за управління кредитом. Таким чином, позичальник позбувся сплати комісій ; змінений пункт 2.2.1. кредитного договору, який у редакції додаткової угоди № 2 передбачав збільшення процентної ставки на 2% річних за невиконання умов кредитного договору. Завдяки додаткового договору № 3 у пункті 2.2.1. скасовано нарахування цих штрафних санкцій; виключено пункт 2.4.2. кредитного договору. Цей пункт передбачав сплату позичальником пені за порушення строків погашення кредиту, процентів та платежів. Завдяки додаткового договору № 3 позичальник позбувся сплати пені.
Задовольняючи позовні вимоги та визнаючи договір поруки припиненим, суд першої інстанції дійшов висновку, що додатковим договором від 12 грудня 2008 року до кредитного договору збільшено розмір відсоткової ставки за користування кредитними коштами, змінено графік погашення кредиту, чим збільшено обсяг зобов'язань поручителя ОСОБА_2 без його належного повідомлення.
Однак, колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Підставами для припинення поруки можуть бути лише ті факти, які виникли після вчинення правочину. Закон пов'язує припинення поруки зі зміною зобов'язання, забезпеченого порукою.
Таким чином, згідно з ч. 1 ст. 559 ЦК України підставою для припинення поруки є сукупність двох умов, а саме: внесення без згоди поручителя змін до основного зобов'язання та збільшення обсягу відповідальності поручителя внаслідок таких змін.
Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 5 лютого 2014 року № 6-160цс13, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.
У п. 22 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам роз'яснено, що відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання.
Згідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором утому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Обсяг зобов'язань поручителя ОСОБА_2 перед Банком за невиконання чи неналежне виконання кредитних зобов'язань боржником ОСОБА_6 визначено Договором поруки від 26.09.2007 року.
Згідно п. 1.1.6. договору позивач ознайомлений із умовами Кредитного договору № 5707С108 від 26 вересня 2007 р., укладеного з ОСОБА_6
Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Звертаючись із позовом про визнання договору поруки від 26.09.2007 року припиненим, позивач ОСОБА_2 посилався на зміну зобов'язання Банком без його згоди, внаслідок чого збільшився обсяг його зобов'язання, а також на не повідомлення Банком його, як поручителя, про зміну обсягу зобов'язання.
Колегія суддів вважає висновки суд першої інстанції про збільшення обсягу зобов'язання поручителя укладеними додатковими угодами, такими, що не відповідають матеріалам справи та не доведеними позивачем.
Відповідно до ч.2,3 ст. 10, ст. 60 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як убачається з матеріалів справи, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог та збільшення обсягу його зобов'язань за кредитним договором.
Натомість, як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Додатковим договором № 3 від 25.03.2010 року до кредитного договору ( а.с. 57) внесені зміни до кредитного зобов'язання, а саме: виключено з 01.03.2010 пункт 2.2.2. кредитного договору. Цей пункт передбачав сплату позичальником грошових комісій за управління кредитом. Таким чином, позичальник позбувся сплати комісій ; змінений пункт 2.2.1. кредитного договору, який у редакції додаткової угоди № 2 передбачав збільшення процентної ставки на 2% річних за невиконання умов кредитного договору. Завдяки додаткового договору № 3 у пункті 2.2.1. скасовано нарахування цих штрафних санкцій. Виключено пункт 2.4.2. кредитного договору . Цей пункт передбачав сплату позичальником пені за порушення строків погашення кредиту, процентів та платежів. Завдяки додаткового договору № 3 позичальник позбувся сплати пені.
Таким чином, обсяг відповідальності поручителя ОСОБА_2 не збільшився, а навіть зменшився, оскільки зазначеним додатковим договором № 3 від 25.03.2010 року відсоткова ставка за кредитом зменшилась до 0,1 % річних. Ця відсоткова ставка діє і на день розгляду справи у суді. З урахування цього обсяг відповідальності поручителя ОСОБА_2 за умовами кредитного договору № 5707С108 від 26.09.2007 року зменшився на 829821, 25 грн, що підтверджується розрахунком ( а.с. 42-47).
Аналогічний висновок суду міститься у рішенні Центрально - Міського районного суду від 28 серпня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду від 17 жовтня 2013 року та ухвалою вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 грудня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_8 про визнання договору поруки припиненими. ОСОБА_8 другий поручитель, окрім ОСОБА_2 за кредитним договором № 5707С108 від 26.09.2007 р. укладеними між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ОСОБА_6 ( а.с. 95-98, 124-125)
Встановлені обставини судовим рішенням у цивільній справі, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України.
Колегія суддів звертає увагу на доводи апеляційних скарг відповідача та прокурора про неврахування судом першої інстанції висновків суду у іншій цивільній справі за позовом поручителя ОСОБА_8 в якій міститься висновок про зменшення обсягу зобов'язань поручителя за кредитним договором № 5707С108 від 26.09.2007 р. укладеними між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ОСОБА_6 в результаті укладених додаткових угод від 30 січня 2008 року № 5707С108-1, від 12 грудня 2008 року 5707С108-2, від 25 березня 2010 року 5707С108-3, тому при розгляді даної справи дані висновки є преюдиціальними та доказуванню не підлягають.
Тому висновки суду першої інстанції про збільшення обсягу зобов'язання поручителя ОСОБА_2 за кредитним договором у зв'язку із укладеними додатковими угодами, колегія суддів вважає безпідставними. Неможна досліджувати лише окремі положення додаткової угоди від 12.12.2008 року про збільшення розміру відсоткової ставки до 22,50% не розглядаючи їх у сукупності укладених усіх додаткових угод, зокрема від 25.03.2010 року, згідно якої відсоткова ставка за користування кредитним коштами зменшено до 0,1 % річних, що в свою чергу зменшило обсяг загальних зобов'язань за кредитним договором на 829821, 25 грн.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам законодавства, ухвалено без повного урахування обставин у справі, висновки суду не відповідають матеріалам справи, тому відповідно до п.п.3,4 ст.1 309 ЦПК України рішення підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 303, п.п.3,4 ч.1 ст. 309, 314-316 ЦПК України колегія суддів ,-
Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства « Державний експортно-імпортний банк України» та прокурора, задовольнити.
Рішення Центрально - Міського районного суду міста Кривого Рогу від 06 лютого 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий :
Судді: