Справа № 212/8895/13-ц 22-ц/774/662/К/15
Провадження № 22-ц/774/662/К/15 Головуючий в суді першої
Справа № 212/8895/13-ц інстанції - Чайкін І.Б.
Категорія 27 (ІІІ) Доповідач - Ляховська І.Є.
01 квітня 2015 року м. Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :
головуючого - судді Ляховської І.Є.,
суддів - Барильської А.П., Михайлів Л.В.,
при секретарі - Булах К. А.,
за участю - відповідача ОСОБА_2, представника
відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", ОСОБА_3, ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 11 червня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_5, треті особи - ОСОБА_6, про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки, -
У жовтні 2013 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - Банк) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_5 із даним позовом, в обґрунтування якого зазначено, що відповідач ОСОБА_2 22 січня 2008 року між Банком та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 52706, 91 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,04% річних з кінцевим терміном повернення 22 вересня 2026 року.
На забезпечення виконання зобов'язань за цим договором 22 січня 2008 року між Банком та ОСОБА_5 було укладено договір поруки, а між Банком та позичальником було укладено договір іпотеки № КRKRG10000002943, предметом якої є квартира АДРЕСА_1 та квартира АДРЕСА_2, належні ОСОБА_2 на праві власності.
У зв'язку з невиконанням боржником ОСОБА_2 та поручителем ОСОБА_5 взятих на себе зобов'язань станом на 17 квітня 2014 року утворилась заборгованість, яка становить 118257,46 доларів США, що еквівалентно 1345769,89 грн., яку в добровільному порядку відповідач погашати не бажає. Тому, позивач просив суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №KRKRGI0000002943 від 22 січня 2008 року звернути стягнення на предмет іпотеки на користь Банку.
Крім того, 08 жовтня 2013 року Банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на неналежне виконання боржником ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором №KRKRGI0000002943 від 22 січня 2008 року, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка станом на 17.04.2013 року становить 118257,46 доларів США, що еквівалентно 1345769, 89 грн., яку разом із судовими витратами просив стягнути солідарно з відповідачів.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 03 грудня 2013 року вищезазначені цивільні справи об'єднано в одне провадження.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 11 червня 2014 року позовні вимоги Банку задоволено частково, на його користь з ОСОБА_2 стягнуто заборгованість за кредитним договором № KRKRGI0000002943 від 22 січня 2008 року в розмірі 118257,46 доларів США, що еквівалентно 1345769,89 грн.
Звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру загальною площею 36,8 кв.м., яка розташована за адресою; АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № KRKRGI0000002943 від 22.01.2008р.) ПАТ КБ "ПриватБанк" з укладанням від імені ОСОБА_3 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем з початковою ціною яка встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності /незалежним експертом на стадії продажу, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ "ПриватБанк" всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмета іпотеки;
Звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру загальною площею 30,4 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № KR.KR.GI 0000002943 від 22.01.2008р.) ПАТ КБ "ПриватБанк" з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем з початковою ціною яка встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії продажу, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ "ПриватБанк" всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмета іпотеки.
Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" судовий збір за подачу позову в сумі 3654 грн. 00 коп. по 1827 грн. 00 коп. з кожного.
В іншій частині позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" - відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на його думку, суд дійшов помилкового висновку щодо доведеності позовних вимог, оскільки позивачем не надано жодного оригіналу письмових доказів, що позбавило його права на проведення почеркознавчої експертизи. Суд не взяв до уваги подані ним докази, які підтверджують сплату коштів за кредитним договором, а також не звернув увагу на той факт, що саме позивачем було припинено обтяження майна, переданого в іпотеку, яке здійснене на підставі заяви про припинення іпотеки у зв'язку з добровільним відчуженням майна боржника за його згодою. Позивачем подано до реєстраційної служби Криворізького МУЮ заяву про припинення обтяження. Крім того, суд не врахував положення Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 також ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову в позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на його думку, суд неправомірно ухвалив рішення без урахування мораторію на продаж майна валютних боржників від 03.06.2014 року, а також не взяв до уваги докази припинення обтяження та припинення іпотеки за заявою позивача.
В апеляційній скарзі позивач ПАТ КБ "ПриватБанк" ставить питання про зміну рішення суду в частині відмови позовних вимог про солідарне стягнення заборгованості з ОСОБА_2, ОСОБА_5 та задоволення позовних вимог в цій частині в повному обсязі, посилаючись на те, що відмова у солідарному стягненні є необґрунтованою.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Банку не підлягає задоволенню, апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 22 січня 2008 року між Банком та ОСОБА_2 укладено кредитний договір KRKRGI0000002943, згідно умов якого останньому надано іпотечний кредит у розмірі 52706,91 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 22 вересня 2026 року (а.с. 4-6).
На підставі заяви відповідача від 21 серпня 2008 року залишок заборгованості за вказаним кредитним договором в сумі 242978,88 грн. було переведено з валюти "гривня" у валюту "долар США", на підставі чого укладено додаткову угоду до кредитного договору.
У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним між Банком та ОСОБА_2 22 січня 2008року укладено договір іпотеки № КRKRG10000002943, відповідно до умов якого відповідач передав в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 36,8 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, та квартиру загальною площею 30,4 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 (том 2 а.с.23-24).
Крім того, з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 22 січня 2008 року між Банком та ОСОБА_5 укладено договір поруки № КRKRG10000002943, згідно умов якого поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором солідарно в повному обсязі за своєчасне виконання боржником усіх його зобов'язань (т. 1 а.с. 12).
У зв'язку з невиконанням відповідачем ОСОБА_2 та його поручителем ОСОБА_5 зобов'язань перед Банком по поверненню кредитних коштів станом на 17 квітня 2013 року утворилась заборгованість у сумі 118257,46 доларів США, що за курсом 11,38, встановленим НБУ, еквівалентно 1345769,89 грн., яка складається із заборгованості за кредитом у сумі 46927,20 долар США; заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 31836,93 долар США; заборгованості по комісії за користування кредитом у сумі 6861,15 долар США; пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором у сумі 32632,18 долар США; а також штрафу відповідно до пункту 5.3 Умов та правил надання банківських послуг штраф (фіксована частина) в сумі 31,28 долар США; штрафу (процентна складова) в сумі 5912,87 долар США (т. 1 а.с. 19-22).
Згідно договору купівлі-продажу від 24 липня 2013 року квартира АДРЕСА_1 та квартира АДРЕСА_2 перейшли у власність від ОСОБА_2 до відповідача ОСОБА_3
Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Банку, стягнувши заборгованість за кредитним договором з відповідача ОСОБА_2 та звернувши стягнення на предмет іпотеки - квартири, належні на праві власності відповідачу ОСОБА_3
Колегія суддів не може в повній мірі погодитись із висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною 2 статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Встановивши, що відповідачем ОСОБА_2 не виконано кредитні зобов'язання в повному обсязі, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність стягнення з нього на користь Банку заборгованості за кредитним договором № KRKRGI0000002943 від 22.01.2008 року.
Відповідно до вимог чинного процесуального законодавства при перевірці законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції зобов'язаний перевірити правильність розрахунку заборгованості за кредитним договором, наданого позивачем.
Як убачається з матеріалів справи, Банк у своїй уточненій позовній заяві (том 1, а.с. 85-86) просив суд стягнути заборгованість за кредитним договором, яка станом на 17.04.2014 року складає118257,46 доларів США, у тому числі: заборгованість за кредитом - 46927,20 долар США; заборгованість по процентам за користування кредитом - 31836,93 долар США; заборгованість по комісії за користування кредитом - 6861,15 долар США; пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором - 32632,18 долар США; а також штрафи відповідно до пункту 5.3 Умов та правил надання банківських послуг штраф (фіксована частина) в сумі 31,28 долар США; штраф (процентна складова) - 5912,87 долар США.
Із розрахунку заборгованості вбачається, що пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у сумі 32632,18 долар США позивачем розрахована за період з 22 серпня 2008 року по 01 жовтня 2013 року ( а.с 19-22).
Колегія суддів не може в повній мірі погодитись з таким розрахунком, виходячи з наступного.
Стаття 611 ЦК України містить перелік правових наслідків, які можуть застосовуватись до порушника в сукупності або окремо, залежно від умов, передбачених договором або законом.
Відповідно до ч.2 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.
Як убачається із п.6.1 погодженого між Банком та ОСОБА_2 кредитного договору, за невиконання або неналежне виконання взятих на себе зобов'язань по цьому договору, сторони несуть відповідальність в порядку та на умовах, обумовлених в цьому договорі, та чинним законодавством України, відшкодовують завдані збитки понад неустойку (пеню, штраф).
Згідно п.6.2 договору за порушення взятих на себе зобов'язань по погашенню кредиту позичальник сплачує кредитору відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі.
Згідно п. 6.5 договору при непогашенні кредиту у встановлені договором строки, заборгованість в частині вчасно непогашеної суми кредиту вважається простроченою, і на залишок заборгованості нараховуються відсотки згідно положень п. 6. 2. Договору.
Крім того, відповідно до положень п. 6.6 цього ж Договору, при порушенні строків виконання зобов'язання за договором більше ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 10% від суми невиконаного зобов'язання.
Встановивши, що внаслідок неналежного виконання відповідачами взятих на себе за кредитним договором зобов'язань станом на 17 квітня 2014 року утворилась заборгованість за кредитом у сумі 118257,46 доларів США, що еквівалентно 1345769,89 грн., суд першої інстанції вірно та обґрунтовано стягнув з боржника заборгованість за кредитом у розмірі 46927,20 долар США, заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 31836,93 долар США, заборгованість по комісії за користування кредитом у сумі 6861,15 долар США, а також штрафи: фіксовану частину в сумі 31,28 долар США та процентну складову в сумі 5912,87 долар США.
Проте, стягуючи з відповідачів пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань за період з 22 серпня 2008 року по 01 жовтня 2013 року у сумі 32632,18 долар США, суд не врахував положення ч. 2 ст.258 ЦК України, згідно якої до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.
Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір поки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.
Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.
Отже аналіз норм ст. 266, ч. 2 ст. 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах загального строку позовної давності за основною вимогою.
Як убачається із позовної заяви (а.с. 1-3), Банк звернувся до суду із позовом 08 жовтня 2013 року.
Згідно наявного у справі розрахунку заборгованості (т 1 а.с. 19-22) за період з 08 жовтня 2012 року по 01 жовтня 2013 року заборгованість по пені за несвоєчасне виконання зобов'язань складає 3375,78 долар США, тому саме ця сума має бути стягнута з відповідача ОСОБА_2 в рахунок погашення заборгованості по пені.
Отже, загальна сума заборгованості підлягає зменшенню з 118257,46 доларів США до 94945,21 доларів США, що відповідно до курсу 11,38, встановленого НБУ, еквівалентно 1080476,49 грн.
Стягуючи заборгованість за кредитним договором лише з боржника ОСОБА_2, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що договір поруки між Банком та ОСОБА_5 є припиненим, тому солідарне стягнення боржника та поручителя не може бути застосовано.
Висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для солідарного стягнення заборгованості з поручителя ОСОБА_5 разом боржником ОСОБА_2 колегія суддів вважає вірним та обґрунтованим, зважаючи на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 грудня 2013 року (а.с. 68), яке набрало законної сили, у справі за позовом КБ "ПриватБанк" до ПАТ "Акцент-Банк", ОСОБА_5 про стягнення заборгованості.
Предметом спору у зазначеній справі була наявність підстав для стягнення заборгованості з ОСОБА_5, як з поручителя за кредитним договором № KRKRGI0000002943 від 22 січня 2008 року, укладеним ОСОБА_2
Відмовляючи в задоволенні позову до поручителя ОСОБА_5, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська в своєму рішенні від 19 грудня 2013 року виходив із того, що договір поруки, укладений між Банком та ОСОБА_5, є припиненим.
З огляду на положення ст.. 61 ч. 3 ЦПК України, згідно якої обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, факт припинення договору поруки, укладеного між Банком та ОСОБА_5, не потребує доказуванню та є підставою для відмови Банку в задоволенні позовних вимог до поручителя ОСОБА_5, у зв'язку з чим рішення суду в цій частині необхідно залишити без змін.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що він не підписував кредитний договір, спростовуються рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 24.11.2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ПАТ КБ "ПриватБанк", третя особа - ОСОБА_5, про визнання угоди недійсною, яким встановлено, що екземпляр угоди від 22.10.2008 року та графік погашення заборгованості підписано ОСОБА_7, у зв'язку з чим в задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання угоди недійсною відмовлено.
Вирішуючи спір в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції виходив із того, що до нового власника майна, яке є предметом іпотеки, переходять усі права та обов'язки за іпотечним договором, у зв'язку з чим звернув стягнення на іпотечне майно, яке належить ОСОБА_3
Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду з огляду на наступне.
Відповідно до положень ст.. 17 Закону України "Про іпотеку", іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її; з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
Згідно ч. 1-2 ст. 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.
Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Як убачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження, наданого суду апеляційної інстанції, державна реєстрація обтяження, накладеного ПАТ КБ "ПриватБанк" на нерухомість ОСОБА_2 у вигляді квартири АДРЕСА_1, припинена 27.06.2013 року.
Аналогічно припинена державна реєстрація обтяження, накладеного Банком на квартиру АДРЕСА_2.
Згідно відомостей з державного реєстру іпотек квартиру АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_2 обтяжено іпотекою 22 січня 2008 року.
Зазначений запис про іпотеку погашено 11 липня 2013 року на підставі заяв ПАТ "ПриватБанк" про припинення обтяження (т. 1 а.с. 206-207).
Таким чином, судом встановлено, що на момент укладення договорів купівлі-продажу квартир АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 між відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зазначені квартири не перебували в іпотеці та речові права на них не були обтяжені, що було перевірено нотаріусом і про що зазначено в договорах купівлі-продажу.
Посилання Банку в письмових поясненнях на те, що він не надавав згоди для продажу предметів іпотеки та не погоджував зняття обтяження для укладання договору купівлі-продажу між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а також що працівник Банку, який здійснив дії про припинення обтяження, був звільнений з роботи, суперечать апеляційній скарзі самого Банку, в якій зазначено про те, що між Банком та ОСОБА_2 була досягнута усна домовленість про реструктуризацію заборгованості шляхом добровільної реалізації залогового майна, у зв'язку з чим представником Банка було направлено в реєстраційну службу заяву про зняття обтяження з залогового майна (т. 1 а.с. 183).
Крім того, відповідно до пункту 66 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, у разі проведення державної реєстрації обтяжень речових прав на нерухоме майно заінтересованою особою є орган державної влади, орган місцевого самоврядування або їх посадові особи, якими встановлено обтяження речових прав на нерухоме майно, а також особа, в інтересах якої встановлено обтяження (обтяжувач).
У свою чергу, державній реєстрації прав підлягає як виникнення, перехід, так і припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно.
Таким чином, у разі виникнення чи переходу обтяжень речових прав на нерухоме майно заінтересованою особою є особа, якою встановлено обтяження, або особа, в інтересах якої встановлено обтяження. У разі припинення обтяження речових прав на нерухоме майно заінтересованою особою є особа, якою припинено обтяження, або особою, в інтересах якої припинено таке обтяження.
Наказом Міністерства юстиції від 17.04.2012 № 595/5 "Про впорядкування відносин, пов'язаних із державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", зареєстрованим в Міністерстві юстиції 20.04.2012 за № 590/20903, затверджено форми та вимоги до заповнення заяв (запитів) у сфері державної реєстрації прав.
Враховуючи наведене, законодавством у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлено порядок державної реєстрації припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, у тому числі й в частині подання заяви встановленої форми.
У свою чергу, пунктом 9 Порядку встановлено, що під час подання заяви (запиту) заявник пред'являє органові державної реєстрації прав документ, що посвідчує його особу. При цьому документом, що посвідчує посадову особу органу державної влади або органу місцевого самоврядування, є службове посвідчення.
Таким чином, у разі подання заінтересованою особою особисто заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень встановленої форми вона пред'являє органові державної реєстрації прав документ, що посвідчує її особу. У разі подання такої заяви шляхом її надіслання органові державної реєстрації прав супровідний лист оформлюється на бланку встановленої форми відповідно до вимог законодавства.
На думку колегії суддів, Банк не надав суду доказів на підтвердження того, що він не погоджував зняття обтяження та припинення іпотеки, оскільки, як зазначено вище, державна реєстрація обтяження, накладеного Банком на предмет іпотеки, припинена 27 червня 2013 року, а запис про іпотеку погашено 11 липня 2013 року на підставі заяв Банку про припинення обтяження, поданих Банком відповідно до вимог чинного законодавства.
До того ж, із наказу про звільнення працівника Банку ОСОБА_8, який позивачем надано в якості доказу на підтвердження протиправності дій щодо припинення обтяження, убачається, що остання звільнена за згодою сторін (ст.. 36 п. 1 КЗпП), а не за дії щодо припинення обтяження.
Зважаючи на те, що іпотека була припинена, іпотекодержатель за іпотечним договором не змінювався, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність позовних вимог Банку в частині звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_2, які належать ОСОБА_3, у зв'язку з чим рішення суду в цій частині необхідно скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 88 ЦПК України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У зв'язку із зменшенням розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2, рішення суду підлягає зміні в частині визначення розміру судових витрат та з ОСОБА_2 на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в сумі 3654 грн.
Керуючись ст. ст. 303, 307, пп. 3, 4 ч. 1 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія судів,-
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" відхилити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 11 червня 2014 року в частині розміру заборгованості стягнутої з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", змінити, зменшивши цей розмір з 118257,46 доларів США, що еквівалентно 1345769,89 грн. до 94945,21 доларів США, що еквівалентно 1080476,49 грн.
Рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_2, які належать ОСОБА_3, скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог.
Змінити рішення суду в частині розміру судових витрат та стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" судовий збір в сумі 3654 грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: І.Є.Ляховська
Судді: А.П.Барильська
Л.В.Михайлів