ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
20.04.2015Справа №910/5652/15-г
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КМ ДІСТІ»
до Публічного акціонерного товариства «Енергобанк»
про зобов'язати вчинити дії
Суддя Бондарчук В.В.
Представники:
від позивача: Краснокутська Т.О.;
від відповідача: не з'явились.
Товариство з обмеженою відповідальністю «КМ ДІСТІ» (далі-позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» (далі-відповідач) про зобов'язання відповідача виконати платіжне доручення № 178 від 25.02.2015 р.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором банківського рахунку № 26000312849201 від 29.08.2014 р.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.03.2015 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 26.03.2015 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.
Розгляд справи відкладався у порядку п.п. 1-2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
17.04.2015 р. через загальний відділ діловодства суду представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якій просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки на підставі постанови Правління Національного банку України від 12 лютого 2015 року № 96 «Про віднесення ПАТ «ЕНЕРГОБАНК» до категорії неплатоспроможних» керуючись пунктом 2 частини п'ятої статті 12 та статтею 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а також на підставі Рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 29 від 12.02.2015 року «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «ЕНЕРГОБАНК» виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб вирішила, зокрема розпочати з 13 лютого 2015 року процедуру виведення ПАТ «ЕНЕРГОБАНК» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації. Тимчасову адміністрацію запроваджено строком на три місяці з 13 лютого 2015 року по 12 травня 2015 року включно.
У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, однак був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.
Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 20.04.2015 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -
29.08.2014 р. між Публічним акціонерним товариством «Енергобанк» (далі - банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КМ ДІСТІ» (далі - клієнт) укладено договір банківського рахунку № 26000312849201, умовами якого передбачено, що банк зобов'язується відкрити клієнту поточний мультивалютний рахунок № 26000312849201 та здійснювати розрахунково-касове обслуговування рахунку відповідно до чинного законодавства України, нормативно-правових актів Національного банку України, та умов даного договору, а також надавати клієнту інші послуги, передбачені чинним законодавством України та Тарифами банку для юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Відповідно до п. 1.3. договору, банк приймає і зараховує на рахунки клієнта грошові кошти, що йому надходять, виконує розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум в межах залишків на рахунку, надає довідки та здійснює інші операції за рахунком у порядку та на умовах передбачених чинним законодавством України, даним договором та тарифами банку. Надання банком клієнту послуг, які безпосередньо не відносяться до розрахунково-касового обслуговування та/або не передбачені тарифами банку, здійснюється на підставі окремих договорів.
Згідно п. 2.1.1. договору, банк має право використовувати кошти клієнта, які зберігаються на його рахунку, відповідно до чинного законодавства України та нормативних актів Національного банку України, гарантуючи право клієнта безперешкодно розпоряджатися цими коштами.
Умовами п. 2.2.2. договору визначено, що клієнт має право самостійно розпоряджатися коштами на своєму рахунку з дотриманням вимог чинного законодавства України, крім випадків, передбачених чинним законодавством України та даним договором.
Пунктом 2.3.4. договору передбачено, що банк зобов'язаний, здійснювати розрахункові операції по рахунку клієнта відповідно до вимог чинного законодавства України та даного договору, на підставі належним чином оформлених платіжних документів клієнта та виключно в межах залишку грошових коштів на рахунку клієнта, якщо інше не встановлено окремими договорами між банком і клієнтом.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з платіжним дорученням № 178 від 25.02.2015 р. на переказ коштів у розмірі 4 722 928, 71 грн. з поточного рахунку позивача № 26000312849201 на поточний рахунок № 26004500121944, відкритому у Публічному акціонерному товаристві «Креді Агріколь Банк».
Позивачем на адресу відповідача направлялась вимога № 26-02/2015 від 26.02.2015 р., в якій позивач вимагає виконати платіжне доручення № 178 від 25.02.2015 р., яка отримана відповідачем 27.02.2015 р., що підтверджується відтиском печатки за вхідним № 1236.
Відповідач на зазначену вище вимогу відповіді не надав, грошові кошти не перерахував.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо здійснення переказу коштів відповідно до умов договору, а тому просить суд зобов'язати відповідача виконати платіжне доручення № 178 від 25.02.2015 р.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору банківського рахунку № 26000312849201 від 29.08.2014 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він і є договором банківського рахунка.
Так, згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до положень ст. 1066 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.
Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
Згідно ч. 3 ст. 1068 Цивільного кодексу України, банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
Статтею 1073 Цивільного кодексу України передбачено, у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 1074 Цивільного кодексу України, обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Так, відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", встановлено правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.
Судом встановлено, що постановою Правління Національного банку України від 12.02.2015 р. № 96 було віднесено Публічне акціонерне товариство «Енергобанк» до категорії неплатоспроможних.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 2 ст. Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", неплатоспроможний банк - банк, щодо якого Національний банк України прийняв рішення про віднесення до категорії неплатоспроможних у порядку, передбаченому Законом України "Про банки і банківську діяльність".
Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 12.02.2015 р. № 29 було розпочато процедуру виведення Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації з 13.02.2015 р. по 12.05.2015 р. включно.
Згідно з ч. 1 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.
Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.
Згідно пунктів 3, 4 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти, в свою чергу, вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Як вбачається з ч. 1 та п. п. 3, 4 ч. 2 ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", уповноважена особа Фонду діє від імені Фонду відповідно до цього Закону і нормативно-правових актів Фонду. Уповноважена особа Фонду має право, зокрема, продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій та відмовлятися від виконання або розривати в порядку, встановленому законодавством України, будь-які договори (правочини) за участю банку, які є збитковими чи непотрібними для банку або виконання яких має негативний вплив на фінансовий стан банку.
З огляду на вищенаведене, у банку відсутні правові підстави для виконання вищезазначеного платіжного доручення позивача у зв'язку зі здійсненням тимчасової адміністрації.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо зобов'язання відповідача виконати платіжне доручення № 178 від 25.02.2015 р. не підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
У задоволенні позову відмовити.
Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено: 22.04.2015 р.
Суддя Бондарчук В.В.