07 квітня 2015 р.м.ОдесаСправа № 821/3524/14
Категорія: 8.3.2 Головуючий в 1 інстанції: Бездрабко О.І.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:
Судді доповідача - Потапчука В.О.
суддів - Жука С.І.
- Семенюка Г.В.
при секретарі - Алексєєвої Н.М.
за участю представника апелянта Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області - Палінічіка К.О.
представника позивача фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 - ОСОБА_4
розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2014 року по справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області про скасування податкових повідомлень-рішень та вимоги про сплату боргу,-
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_3.) звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області, який мотивовано незаконністю проведеної перевірки, оскільки за 10 днів не був повідомлений про проведення перевірки, а тому не мав можливості надати перевіряючим необхідні первинні бухгалтерські документи. Таким чином висновки акту перевірки щодо документального не підтвердження показників податкової звітності не відповідають дійсності.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2014 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу у якій зазначено, що постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права у зв'язку з чим апелянт просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст рішення, яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, вислухавши думку учасників процесу, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.
Згідно ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Так, судом першої інстанції встановлено, що у період з 23.04.2014 р. по 16.05.2014 р. посадовими особами відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2013 р., за результатами якої складено акт від 23.05.2014 р. № 778/21031702/НОМЕР_1.
У висновках акту перевірки зазначено, що встановлено порушення: 1) п.2 ч.1 ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" - занижено суму єдиного внеску з чистого оподатковуваного доходу за перевіряємий період на 12713,50 грн., у тому числі за 2012 рік - 7336,55 грн., за 2013 рік - 5376,95 грн.; 2) п.177.2, п.177.4 ст.177, пп.139.1.1, пп.138.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, а саме - заниження податку з доходів фізичних осіб з підприємницької діяльності у сумі 584552,06 грн., у тому числі за 2012 рік у сумі 218780 грн., за 2013 рік у сумі 365772,06 грн.;3) п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, а саме - занижено податок на додану вартість за 2012 рік на 14886 грн. та встановлено завищення від'ємного значення ПДВ за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2013 р. на суму 185554,33 грн.
На підставі вказаних висновків ДПІ у м. Херсоні прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.07.2014 р. № 0004241702, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість на 18607,50 грн., з яких за основним платежем на 14886 грн., за штрафними санкціями на 3721,50 грн.; податкове повідомлення-рішення від 22.07.2014 р. № 0004221702, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб на 730690,07 грн., з яких за основним платежем на 584552,06 грн., за штрафними санкціями на 146138,01 грн.; рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 28.07.2014 р. № 00004411702 у сумі 1002,50 грн.; вимогу про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 12713,50 грн.
При вирішенні питання суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог позивача.
Колегія суддів вважає правильним такий висновок суду першої інстанції виходячи з наступного.
З матеріалів справи колегія суддів вбачає, що 14.04.2014 р. начальником ДПІ у м.Херсоні винесено наказ № 484 "Про проведення документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_3." з 23.04.2014 р. терміном 10 робочих днів, на підставі якого видано повідомлення від 14.04.2014 р. № 682/21-0317-02 та направлення від 23.04.2014 р. № 408. Копії наказу про проведення документальної планової перевірки від 14.04.2014 р. № 484 та повідомлення від 14.04.2014 р. № 682/21-03-17-02 було направлено ФОП ОСОБА_3 поштою 14.04.2014 р. та отримана позивачем 14.05.2014 р. (т.1 арк.185).
08.05.2014 р. начальником ДПІ у м.Херсоні винесено наказ № 571 "Про продовження строків проведення документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_3." на 5 робочих днів з 12.05.2014 р. Копію цього наказу направлено позивачу поштою та отримано ФОП ОСОБА_3 . 24.05.2014 р. (т.1 арк.187).
З акту перевірки від 23.05.2014 р. вбачається, що документальна планова виїзна перевірка проводилася відповідачем у період з 23.04.2014 р. по 16.05.2014 р.
З викладено слідує, що наказ про проведення перевірки отримано ФОП ОСОБА_3 через 18 днів після початку перевірки та за 2 дні до її закінчення, а наказ про продовження строків проведення перевірки - через 8 днів після закінчення перевірки. Тобто, відповідачем грубо порушено вимоги п.77.4 ст.77 та п.81.1 ст.81 ПК України щодо належного повідомлення платника податків про проведення перевірки та позбавило його права надати до перевірки первинні бухгалтерські документи на підтвердження задекларованих показників податкової звітності.
Крім того, планову виїзну перевірку відповідачем проведено у приміщенні ДПІ у м.Херсоні за адресою: м.Херсон, вул.І.Кулика, 143 А, а не за місцезнаходженням ФОП ОСОБА_3, що є порушенням вимог пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України.
Положеннями ст.75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Згідно п.77.4 ст.77 ПК України про проведення документальної планової перевірки керівником контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.
Відповідно до п.77.6 ст.77 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.
Приписами п.81.1 ст.81 ПК України визначено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Колегія суддів вважає правильною позицію суду першої інстанції, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної планової виїзної перевірки лише у разі вручення платнику податків під розписку або надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення перевірки копії наказу про проведення документальної планової виїзної перевірки та письмового повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.
Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про порушення ДПІ у м. Херсоні процедури проведення документальної планової виїзної перевірки та
оскільки встановлено порушення ДПІ у м. Херсоні процедури проведення документальної планової виїзної перевірки, формулювання висновків не на підставі аналізу первинних бухгалтерських документів, а на припущеннях, то і винесені на його підставі податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Також колегія суддів зазначає, що відповідно до п.5.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 р. № 984, зареєстрованого в Мін'юсті України 12.01.2011 р. за № 34/18772, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: - чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; - зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; - у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів; - у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; - у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.
Колегія суддів вважає обґрунтованою позицію суду першої інстанції, що жодна з вказаних вимог Порядку щодо оформлення виявлених під час перевірки порушень відповідачем не виконана. З акту перевірки неможливо встановити, які саме порушення, по відносинах з якими контрагентами та у якій сумі вплинули на нарахування грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та з податку на додану вартість, оскільки акт перевірки містить лише загальний опис задокументованих операцій без чіткого розкриття кожного окремого порушення.
По взаємовідносинам позивача та його контрагентів, які досліджувалися відповідачем, колегія суддів зазначає наступне.
З матеріалів справи колегія суддів вбачає, що стосовно господарських відносин позивача з ТОВ "Херсонтрансгруп".
ДПІ у м.Херсоні вказує на неправомірне формування ФОП ОСОБА_3 валових витрат у сумі 433333,33 грн., оскільки не доведено факту реальності здійснення господарських операцій. Такий висновок зроблено на підставі акту про неможливість проведення зустрічної звірки від 20.03.2013 р. № 1135/22-4/37631522, яким встановлено відсутність у ТОВ "Херсонтрансгруп" основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.
Між позивачем (за договором - замовник) та ТОВ "Херсонтрансгруп" (за договором - виконавець) було укладено договір № ДГ-0000007 від 20.08.2012 р., згідно умов якого замовник зобов'язується надати юридичні послуги, склад яких визначений п.1.1 договору, зокрема, надання роз'яснень з питань чинного законодавства щодо стягнення з Іноземного підприємства "Кока-Кола Беверіджис Україна Лімітед" грошових коштів, складання позовної заяви, представництво у Господарському суді тощо. Відповідно до п.3.2 договору моментом закінчення надання юридичних послуг за договором є фактичне надходження грошових коштів на поточний рахунок замовника в якості виконання судового рішення про стягнення з Іноземного підприємства "Кока-Кола Беверіджис Україна Лімітед" грошових коштів на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 По закінченню надання юридичних послуг виконавець складає звіт (п.3.3 договору), по закінченню узгодження звіту про надані послуги виконавець складає та надає замовнику акт приймання - передачі наданих послуг (п.3.4 договору).
На виконання умов даного договору у грудні 2012 року ТОВ "Херсонтрансгруп" надано ФОП ОСОБА_3 юридичні послуги на загальну суму 520000 грн., у тому числі ПДВ 86666,67 грн., з питань надання консультацій по ЦК України, підготовка процесуальних документів та представництво прав та законних інтересів ФОП ОСОБА_3 у Господарському суді Київської області по справі № 26/121-12-а, про що складено акт № 77 здачі-прийняття робіт (надання послуг) та звіт про надані послуги з 29.08.2012 р. по 24.12.2012 р., а також оформлено податкову накладну від 28.12.2012 р. № 16 на суму ПДВ 86666,67 грн. Отримання юридичних послуг від ТОВ "Херсонтрансгруп" підтверджується також рішенням Господарського суду Київської області від 13.12.2012 р. по справі № 26/121-12, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.10.2013 р. по справі № 923/505/13. Розрахунки за вказаним договором були здійснені у безготівковій формі, що підтверджується копіями платіжних доручень від 29.01.2013 р. № 89, від 14.02.2013 р. № 100, від 22.02.2013 р. № 822, від 11.03.2013 р. № 111.
Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що надані позивачем первинні документи підтверджують факт здійснення між сторонами господарських операцій, а також пов'язаність юридичних послуг з господарською діяльністю позивача, оскільки з їх змісту можливо ідентифікувати предмет юридичних послуг та результати їх надання спірним контрагентом.
Колегія суддів зазначає, що реальність здійснення господарських операцій із ТОВ "Херсонтрансгруп" вже досліджувалася відповідачем під час позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_3 з питань достовірності нарахування суми від'ємного значення з ПДВ за серпень 2013 року, що оформлені актом від 24.01.2014 р. та на підставі якого було винесено податкове повідомлення-рішення від 17.03.2014 р. № 0001591702.
Підставою для винесення вищевказаного податкового повідомлення-рішення слугували висновки ДПІ у м.Херсоні щодо незаконного включення позивачем до складу податкового кредиту грудня 2012 року суму ПДВ 86666,67 грн. за податковою накладною, виписаною ТОВ "Херсонтрансгруп".
Позивач оскаржив дане податкове повідомлення-рішення до суду. Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 19.06.2014 р. (справа № 821/1896/14) позовні вимоги ФОП ОСОБА_3 задоволено, податкове повідомлення-рішення від 17.03.2014 р. № 0001591702 скасовано. Своє рішення суд мотивував доведеністю реальності отримання позивачем юридичних послуг від ТОВ "Херсонтрансгруп". Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2014 р. постанову від 19.06.2014 р. залишено без змін.
Тобто, судовим рішенням, яке набрало законної сили підтверджено реальність здійснення господарських операцій між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ "Херсонтрансгруп".
Стосовно господарських відносин позивача з ПП "Лукойл Україна".
ДПІ у м.Херсоні неправомірність формування валових витрат та податкового кредиту по відносинах з ПП "Лукойл Україна" обґрунтовує тим, що не встановлено факту передачі товарів, оскільки відсутні документи, що підтверджують прийняття, оприбуткування та відвантаження ТМЦ (акти приймання продукції, товарно-транспортні накладні з відмітками про передачу та отримання ТМЦ), довіреності, сертифікати якості, інші документи, що засвідчують транспортування, зберігання товарів.
З матеріалів справи колегія суддів вбачає, що 07.09.2011 р. між позивачем та ПП "Лукойл Україна" укладено договір № ХР1/11/103, згідно якого Постачальник (ПП "Лукойл Україна") зобов'язується організувати та забезпечити безперебійну заправку нафтопродуктами (далі - паливо) автотранспорту Покупця (позивача), а Покупець - прийняти і оплатити паливо у відповідності з умовами цього договору (п.1.1). Постачальник організовує заправку автотранспорту Покупця на АЗС, що здійснюють реалізацію палива з використанням товарних знаків і знаків обслуговування "ЛУКОЙЛ". Поставка здійснюється на умовах FCA - АЗС Постачальника (Инкотермс в редакції 2000 року) (п.2.1). Загальна кількість палива, яке передано у власність Покупця в рамках і на підставі цього договору, визначається виходячи з кількості палива, фактично переданого у власність Постачальником Покупцю на протязі строку дії даного договору, та відображених в рахунках-фактурах і видаткових накладних (п.2.3). Підтвердженням отримання Покупцем палива на АЗС є видача Покупцю фіскального чека. Також отримання палива підтверджується даними видаткових накладних (п.2.4).
На виконання умов договору ПП "Лукойл-Україна" у січні, лютому, березні 2012 року, поставило позивачу нафтопродукти (бензин А-92, А-95, дизельне пальне), що підтверджується видатковими накладними від 18.01.2012 р. № ХР-0000111, від 23.01.2012 р. № ХР-0000158, від 26.01.2012 р. № ХР-0000199, від 08.02.2012 р. № ХР-0000315, від 09.02.2012 р. № ХР-0000320, від 20.02.2012 р. № ХР-0000411, від 07.03.2012 р. № ХР-0000571, від 27.03.2012 р. № ХР-0000757, податковими накладними від 18.01.2012 р. № 9001410, від 23.01.2012 р. № 9001962, від 26.01.2012 р. № 9002437, від 08.02.2012 р. № 9004083, від 08.02.2012 р. № 9004025, від 20.02.2012 р. № 9005180, від 07.03.2012 р. № 9007219, від 27.03.2012 р. № 9009502, звітами про придбане пальне за січень, лютий 2012 року, фіскальними чеками на придбане пальне (т.1 арк. 196-206, 217-237, т.2 арк.2-10, 12-15, 17-28, 30-32).
Оплата за поставлені нафтопродукти проведено у безготівковій формі згідно платіжних доручень від 18.01.2012 р. № 703, від 23.01.2012 р. № 582, від 26.01.2012 р. № 528, від 08.02.2012 р. № 607, від 08.02.2012 р. № 606, від 20.02.2012 р. № 661, від 07.03.2012 р. № 672, від 27.03.2012 р. № 696.
З умов договору слідує, що ПП "Лукойл Україна" фактично не здійснювало перевезення нафтопродуктів позивачу, а ФОП ОСОБА_3 заправлявся нафтопродуктами безпосередньо на АЗС ПП "Лукойл Україна", а тому у даному випадку товарно-транспортні накладні і не повинні виписуватися.
Таким чином, колегія суддів вбачає всі необхідні документи на підтвердження взаємовідносин позивача та його контрагента ПП "Лукойл Україна".
Що стосується господарських відносин ФОП ОСОБА_1 з ПП "Капітал-сервіс".
Позивач у листопаді 2012 року, травні, жовтні 2013 року задокументовано сплату за виконані роботи по технічному обслуговуванню та ремонту автомобіля FORD MONDEO. На думку відповідача, сплачена сума ПДВ у ціні отриманих послуг, не повинна враховуватися у складі податкового кредиту, а понесені витрати - у складі валових витрат, оскільки вказаний автомобіль є власністю ОСОБА_3
У листопаді 2012 року, травні, жовтні 2013 року ПП "Капітал-сервіс" надало ОСОБА_3 послуги з технічного обслуговування та ремонту автомобіля FORD MONDEO 2,0, д.н. НОМЕР_5 що підтверджується актами виконаних робіт (ТО, ремонт) № РН-0001894 від 21.11.2012 р., № РН-0000579 від 16.05.2013 р., № РН-0000633 від 27.05.2013 р., № РН-0000842 від 09.07.2013 р., податковими накладними від 21.11.2012 р. № 2066, від 16.05.2013 р. № 651, від 27.05.2013 р. № 708, від 09.07.2013 р. № 944. Розрахунки за отримані послуги здійснені у безготівковій формі згідно платіжних доручень від 26.12.2012 р. № 793, від 17.05.2013 р. № 933, від 26.06.2013 р. № 945, від 19.09.2013 р. № 982.
Колегія суддів зазначає, що позивач, як приватний підприємець, отримав від ПП "Капітал-сервіс" послуги з технічного обслуговування та ремонту автомобіля, який він використовує у господарській діяльності, то наявність у нього отриманих від ПП "Капітал-сервіс" актів виконаних робіт та податкових накладних, є підставою для включення суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту, а понесених витрат - до валових витрат.
Таким чином, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що використання автомобіля FORD MONDEO у підприємницькій діяльності підтверджено наданими наказами про відрядження від 08.11.2012 р. № 1-відр., від 02.01.2013 р. № 1-відр., від 05.02.2013 р. № 2-відр., від 14.05.2013 р. № 3-відр., посвідченнями про відрядження від 08.11.2012 р. № КУ-0000001, від 02.01.2013 р. № КУ-0000001, від 05.02.2013 р. № КУ-0000002, від 14.05.2013 р. № КУ-0000003, подорожніми листами службового легкового автомобіля від 09.11.2012 р. № 1, від 02.01.2013 р. № 1, від 06.02.2013 р. № 3, від 15.05.2013 р. № 3, договором оренди автомобіля FORD MONDEO від 20.09.2013 р. № 6372.
Стосовно господарських відносин позивача з ТОВ "Компания смазочных материалов "Сиол".
З матеріалів справи колегія суддів вбачає, що позивач у серпні 2012 року, лютому, жовтні 2013 року від вказаного контрагента отримано товар (фільтри: повітряні, очищення оливи, паливні, оливи: моторні, промивочні, автошини, акумуляторну батарею), що підтверджується видатковими накладними від 16.08.2012 р. № 54567, від 06.03.2013 р. № 7013, від 28.10.2013 р. №№ 88024, 88025, від 18.12.2013 р. № 107362, податковими накладними від 16.08.2012 р. № 906, від 06.02.2013 р. № 236, від 28.10.2013 р. №№ 1678, 1679, від 18.12.2013 р. № 975. Розрахунки здійснено у безготівковій формі згідно платіжних доручень від 16.08.2012 р. № 754, від 29.05.2013 р. № 937, від 13.12.2013 р. №№ 999, 1000.
Вказані запчастини використано позивачем у господарській діяльності, а саме для ремонту автомобіля FORD MONDEO, що підтверджується актами виконаних робіт (ТО, ремонт) № РН-0001894 від 21.11.2012 р., № РН-0000579 від 16.05.2013 р., № РН-0000633 від 27.05.2013 р., № РН-0000842 від 09.07.2013 р.
Що стосується господарських відносин позивача з ПАТ "Торговий дім Акумшина", ТОВ "Преміум-Оил", ТОВ "АВ Стиль".
Неправомірність віднесення позивачем сум сплаченого ПДВ у ціні товару до податкового кредиту по відносинах з ТОВ "Преміум-Оил", ТОВ "АВ Стиль", а по відносинах з ПАТ "Торговий дім Акумшина" як податкового кредиту, так і понесених витрат до валових витрат, ДПІ у м.Херсоні обґрунтовує наявністю розбіжностей між задекларованими позивачем сумами податкового кредиту та задекларованими ПАТ "Торговий дім Акумшина", ТОВ "Преміум-Оил", ТОВ "АВ Стиль" сумами податкових зобов'язань.
Колегія суддів зазначає, що діюче податкове законодавство України не містить норм, які б ставили в залежність право платника податку на формування податкового кредиту чи валових витрат від можливих порушень податкової дисципліни з боку його контрагентів, або зобов'язували б платників податків контролювати дотримання своїми контрагентами норм законодавства. Можливі порушення контрагентами платника податків податкової дисципліни, у тому числі не декларування своїх зобов'язань або не сплата податку до бюджету, ще не є достатньою підставою для позбавлення платника податків права на податковий кредит з ПДВ і валові витрати по операціях з такими контрагентами.
За приписами пп.16.1.2-16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Таким чином, ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.
Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного суду України, яка викладена в постанові від 31.01.2011 р. по справі № 21-47а10.
Стосовно господарських відносин позивача з ТОВ "Партнер".
ДПІ у м. Херсоні вказує на неправомірне формування позивачем валових витрат та податкового кредиту у зв'язку з тим, що позивачем задокументовано придбання частини гаражу, однак нерухоме майно згідно вимог законодавства України має реєструватися за фізичною особою.
З матеріалів колегія суддів вбачає, що позивачем згідно договору купівлі-продажу від 28.11.2013 р. у ТОВ "Партнер" було придбано частину гаражу, який передано позивачу відповідно до акту прийому-передачі від 30.11.2013 р. ТОВ "Парнер" виписано видаткову накладну від 28.11.2013 р. № 306, податкову накладну від 28.11.2013 р. № 53 на суму 1100000 грн., з яких ПДВ - 183333,33 грн. За отримане нерухоме майно позивач сплатив ТОВ "Партнер" 1079800 грн. (платіжні доручення від 02.12.2013 р. №№ 1019, 1021, від 11.12.2013 р. № 1027, від 13.12.2013 р. № 1). Решту заборгованості стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь ТОВ "Партнер" рішенням Господарського суду Херсонської області від 11.02.2014 р., яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.04.2014 р.
В подальшому нерухоме майно було здано позивачем в оренду ПП "Фідіс", що підтверджується договором оренди від 29.11.2013 р. № 29-11-13, актом прийому-передачі орендованої території від 30.11.2013 р., актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.11.2013 р. № ОУ-0000014, від 31.12.2013 р., податковими накладними від 30.11.2013 р. № 14, від 31.12.2013 р. № 17, платіжними дорученнями від 09.07.2014 р. № 1543.
Таким чином, колегія суддів вважає, що придбане у ТОВ "Парнер" нерухоме майно використовується позивачем у господарській діяльності з метою отримання прибутку, а саме здається в оренду.
Що стосується господарських відносин позивача з ТОВ "Арсенал-С", колегія суддів зазначає, що контрагент виконував послуги охорони приміщення, яке є податковою адресою ФОП ОСОБА_3 та на підтвердження цього позивачем надано акти виконаних робіт від 01.10.2013 р. № 4942, від 01.11.2013 р. № 5455, від 21.12.2013 р. № 5955, податковими накладними від 01.10.2013 р. № 4942, від 01.11.2013 р. № 5455, від 02.12.2013 р. № 5955. ТОВ "Арсенал-С" за надані послуги виставило ФОП ОСОБА_1 на оплату рахунки від 01.10.2013 р. № 4942, від 01.11.2013 р. № 5455, від 02.12.2013 р. № 5955, які оплачені позивачем згідно платіжних доручень від 14.10.2013 р. № 996, від 13.11.2013 р. № 1004, від 19.12.2013 р. № 1002.
Таким чином, позивачем надано документи, які підтверджують реальність здійснення господарських відносин з контрагентом ТОВ «Арсенал-С»
Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Згідно абз."в" пп.138.10.2 п.138.10 ст.138 ПК України до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, а саме: витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона).
Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу (п.138.2 ст.138 ПК України).
Відповідно до п.177.4 ст.177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом ІІІ цього Кодексу.
Документально підтвердженими витратами вважаються оплачені витрати поточного звітного періоду, а також попередніх періодів, якщо вони стосуються доходу, отриманого протягом звітного періоду, та підтверджені відповідними документами (п.135.2, пп.135.5.12 п.135.5 ст.135, п.137.1 ст.137 ПК України).
До складу інших витрат включаються витрати операційної діяльності, пов'язані з господарською діяльністю платника податків, у тому числі, суми сплаченого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (абз."в" пп.138.10.4 п.138.10 ст.138 ПК України).
При цьому ст.143 ПК України передбачено, що до складу витрат платника податку відносяться суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у розмірах і порядку, встановлених законом.
Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу (п.138.2 ст.138 ПК України).
Порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску передбачено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 р. № 21-5.
Згідно пп.2.1.3 п.2.1 р. ІІ Інструкції платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Відповідно до п.4.5 р. ІV Інструкції обчислення сум єдиного внеску категорією платників, зазначених у пп.2.1.3 Інструкції (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), здійснюється на підставі даних річних податкових декларацій та отриманих від податкових органів відомостей про результати перевірок діяльності таких осіб, що призвели до збільшення або зменшення розміру доходу, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.
При цьому, платники, визначені пп.2.1.3 Інструкції (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), за себе та членів своїх сімей, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, сплачують єдиний внесок протягом року до 15 березня, до 15 травня і до 15 листопада у вигляді авансових платежів в розмірі 25 відсотків річної суми єдиного внеску, обчисленої від суми, визначеної податковими органами до сплати для авансових сум податку на доходи фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.
Суми єдиного внеску, сплачені у вигляді авансових платежів, ураховуються платником при остаточному розрахунку, який здійснюється ним до 1 квітня року, наступного за звітним роком, на підставі даних річної податкової декларації.
Сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
Платникам, які зобов'язані здійснювати доплату до мінімального страхового внеску, органами Пенсійного фонду України для узгодження надсилається повідомлення-розрахунок за формою згідно з додатком 1 до Інструкції, у якому зазначається розрахунок сум такої доплати, яка підлягає сплаті за результатами підприємницької діяльності за звітний рік.
З викладеного слідує, що фізичні особи-підприємці, що перебувають на загальній системі оподаткування, мають право включити до складу витрат суму єдиного внеску, яка сплачувалась протягом року у вигляді авансових платежів, включаючи і суму доплат, що виникла за результатами остаточного перерахунку, за умови наявності підтверджуючих документів.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваної постанови суд першої інстанції дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 200,206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області - залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2014 року по справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області про скасування податкових повідомлень-рішень та вимоги про сплату боргу,- без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.
Повний текст ухвали виготовлено 08 квітня 2015 року.
Суддя-доповідач: Потапчук В.О.
Судді: Жук С.І.
Семенюк Г.В.