Справа: № 826/20719/14 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П. Суддя-доповідач: Троян Н.М.
16 квітня 2015 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Троян Н.М.,
суддів - Бужак Н.П., Костюк Л.О.,
за участю секретаря - Костюченка М.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Регіон» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 лютого 2015 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
Відповідач, не погоджуючись із зазначеною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволені адміністративного позову відмовити повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як свідчать матеріали справи, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва на підставі направлення від 14.07.2014р. №791/26-58-15-01-02, наказу від 14.07.2014 №1681, згідно п.п.78.1.8 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ «Інвест-Регіон» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у сумі 2509649 грн та залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, який становить 2915871 грн, відображеного у податковій декларації з ПДВ, поданій за травень 2014 року (№90349267.31 від 19.06.2014). В результаті чого складено акт документальної позапланової виїзної перевірки від'ємного значення та залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за травень 2014 року від 26.07.2014 № 3433/26-58-15-01-31-34532275.
В зазначеному акті відображено допущені позивачем порушення, а саме: ст.22. ст. 138, п. 198.3, п.198.6 ст.198, ст. 185, п.201.4, п. 201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, внаслідок чого товариством завищено від'ємне значення з ПДВ по декларації за травень 2014 року у сумі 2 327 500 грн та залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по декларації за травень 2014 року на загальну суму 128 047 грн.
Наведені висновки базуються на тому, що за період своєї діяльності ТОВ «Естат» не здійснювало придбання АЗК та обладнання (відсутні зареєстровані податкові накладні в єдиному реєстрі податкових накладних та відсутні податкові зобов'язання контрагентів), земельна ділянка, на якій розташований вказаний комплекс, знаходиться у суборенді ТОВ «Естат», договір оренди або суборенди ТОВ «Інвест-Регіон» до перевірки не надавався.
За таких умов, позивач неправомірно відніс до податкового кредиту суми податку на додану вартість за результатами господарських відносин із ТОВ «Естат», оскільки, на думку службових осіб податкового органу, ці господарські відносини не носили реального характеру.
Керуючись висновками актами перевірки, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва винесено податкове повідомлення-рішення від 12.08.2014 №0000281501, яким встановлено завищення від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 2 327 500 грн.
Вважаючи порушенням своїх прав з боку податкового органу та з метою їх відновлення суб'єкт господарської діяльності звернувся за захистом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що операції, вчинені між позивачем та ТОВ «Естат» містять у собі ділову мету, оскільки позивач мав намір одержати економічний ефект у результаті укладених договорів і відповідачем не доведено протилежне.
На думку колегії суддів позиція суду першої інстанції є вірною з огляду на наступне.
Згідно з ст. 180 ПК України платником податку є: 1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; 2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку; 3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України.
Згідно зі ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом 201.4 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.
Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
В результаті дослідження матеріалів справи та наданих позивачем доказів на спростування висновків суду першої інстанції, судова колегія вважає за необхідне вказати на наступне.
Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.
З метою підтвердження фактів виконання сторонами своїх договірних зобов'язань за договором позивачем були надані суду наступні копії первинних документів, а саме: податкові накладні; квитанції про реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; витяг з Єдиного реєстру податкових накладних; копія рішення Тернопільської міської ради №6/37/86; план схема земельної ділянки; кадастровий план; витяг з технічної документації; договір оренди землі від 07.10.2013; акти прийому-передачі земельної ділянки в оренду; договір суборенди землі; угода на компенсацію витрат (а.с. 64-91).
Так, з наведених документів вбачається, що між ТОВ «Інвест-Регіон» (Покупець) таТОВ «Естат» (Продавец) укладено договір купівлі-продажу від 20.05.2014, згідно якого Продавець продає, а Покупець купує (приймає у власність) нерухоме майно, а саме: будівлю, комплекс придорожнього сервісу (АЗК з пунктом сервісного обслуговування водіїв та пасажирів та АГЗП), загальною площею 115,2 кв.м, що знаходиться за адресою: Тернопільська область, м. Тернопіль, вул. Микулинецька, буд. 46-Б.
Між сторонами укладено договір купівлі-продажу рухомого майна від 20.05.2014, згідно якого Продавець продає, а Покупець купує (приймає у власність) рухоме майно, що входить до складу будівлі, комплексу придорожнього сервісу (АЗК з пунктом сервісного обслуговування водіїв та пасажирів та АГЗП), загальною площею 115,2 кв.м, за вказаною адресою.
В подальшому сторонами складено та підписано акти приймання - передачі нерухомого та рухомого майна від 20.05.2014 з переліком та вартістю нерухомого та рухомого майна, яке переходить у власність ТОВ «Інвест-Регіон».
На виконання умов зазначених договорів ТОВ «Інвест-Регіон» здійснено повну оплату за придбане рухоме та нерухоме майно на підставі платіжних доручень №9061 від 20.05.2014, №9062 від 20.05.2014, №9063 від 20.05.2014, №1279 від 16.12.2014.
TOB «Інвест-Регіон» в травні 2014 року задекларовано податковий кредит по податкових накладних №1 та №2 від 20.05.2014, виписаних ТОВ «Естат» на загальну суму 13 965 000 грн, в тому числі ПДВ 2 327 500 грн.
Вказані накладні відображені в реєстрі податкових накладних від 19.06.2014 №9034926229.
Дослідивши матеріали справи та підсумовуючи вище викладене судова колегія дійшла висновку, що податкові накладні, які містяться в матеріалах справи мають усі реквізити згідно Наказу Міністерства фінансів України № 1379 від 01.11.2011 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення», а самі первинні документи відповідають положенням Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Наказ Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88.
Окрему увагу слід звернути на те, що для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
На момент здійснення правовідносин товариство-контрагент позивача був зареєстрований як юридична особа та платник податку на додану вартість.
Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.
При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.
Окрім того, слід зазначити, що поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у суб'єкта господарювання додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань (аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.09.2012 у справі № К/9991/5398/12).
Водночас, суд апеляційної інстанції не погоджується з твердженнями відповідача про нікчемність правочинів між позивачем та його контрагентом і вважає такі доводи відповідача необґрунтованими і безпідставними, з огляду на відсутність належного документального підтвердження завідомо умисної мети і факту спрямованості правочинів на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, з чим частина перша ст. 228 ЦК пов'язує визначення порушення публічного порядку.
З урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що порушують охоронювані законом права та інтереси позивача, а тому, підлягають скасуванню.
Згідно із частини першої ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 лютого 2015 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя: Н.М. Троян
Судді: Н.П. Бужак,
Л.О. Костюк
.
Головуючий суддя Троян Н.М.
Судді: Бужак Н.П.
Твердохліб В.А.