Справа: № 750/1658/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Логвина Т.В. Суддя-доповідач: Мєзєнцев Є.І.
Іменем України
20 квітня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Файдюка В.В., Чаку Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові на постанову Деснянського районного суду міста Чернігова від 10 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові про визнання дій відповідача щодо відмови йому у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" неправомірними та зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в місті Чернігові призначити йому, як учаснику ліквідації наслідків аварії наЧАЄС 2 категорії пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 10.02.2015 року.
Постановою Деснянського районного суду міста Чернігова від 10 березня 2015 року вимоги адміністративного позову було задоволено повністю.
Відповідач, посилаючись в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені адміністративного позову в повному обсязі.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 1832.
З доповіді судді-доповідача вбачається, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, особиста участь сторін не обов'язкова.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 197 КАС України.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2-ї категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 11.12.1992 року.
Позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України у Святошинському районі міста Києва із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» .
Згідно відповіді від 16 лютого 2015 року №3787/05 позивачу було відмовлено в призначені пенсії на пільгових умовах, оскільки ним не було надано необхідних документів, які б підтверджували кількість днів роботи в зоні ЧАЕС (посвідчення про відрядження в зону ЧАЕС із зазначенням населених пунктів зони, де особою проводились роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС).
Відповідно до статті 15 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" підставами для визначення статусу громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.
Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення. самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зокрема учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у 1987 у зоні відчуження не менше 14 календарних днів - на 8 років.
Відповідно до ст. 65 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України. Посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.
Що стосується твердження апелянта про відсутність підстав для призначення пенсії відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» через відсутність документів, які підтверджують кількість днів роботи в зоні ЧАЕС, колегія суддів зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що позивачу було видано посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС серії НОМЕР_1 від 11.12.1992 року (категорія 2) (а.с.5).
Згідно положень ст. 65 Закону №769Х-ІІ, посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" є документом що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.
Проаналізувавши вищевикладені норми законодавства, колегія апеляційного адміністративного суду приходить до висновку, що твердження апелянта щодо відсутності підстав для призначення позивачу пенсії зі зменшенням пенсійного віку є необґрунтованим, оскільки єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користуватися пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС», а різного роду довідки про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забрудненій території є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 21.11.2006 року, яка у відповідності до положень ст. 244-2 КАС України є обов'язковою для застосування.
Крім того, відповідно до вимог абзацу 7 підпункту "г" пункту 7 Порядку надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", позивач надав відповідачеві посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, архівну довідку Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 20.03.2014 р. № 179/1/3299, довідку Чернігівського міського військового комісаріату Чернігівської області від 02.11.1992 № 4/50, довідкою БМУ "Житлобуд-1" від 20.11.1992р. № 172 щодо перебування в 30-ти кілометровій зоні по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в період з 28.02.1987 р. по 13.06.1987 р.
Таким чином, як вірно встановлено судом першої інстанції з 28.02.1987 року по 13.06.1987 року позивач перебував на спеціальних зборах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в складі військової частини № 22457, яка розміщувалась в с. Оране Іванківського району Київського району та проводила контрольно-дозиметричні роботи на Чорнобильській АЕС та прилеглих до неї територіях, професійна кваліфікація позивача - хімік-розвідник.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до положень ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові на постанову Деснянського районного суду міста Чернігова залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду міста Чернігова від 10 березня 2015 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Мєзєнцев Є.І.
суддя Файдюк В.В.
суддя Чаку Є.В.
Головуючий суддя Мєзєнцев Є.І.
Судді: Чаку Є.В.
Файдюк В.В.