Справа: № 758/9328/14 Головуючий у 1-й інстанції: Супрун Г.Б. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.
21 квітня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Глущенко Я.Б.,
суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,
розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання здійснити перерахунок і виплату пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на постанову Подільського районного суду м. Києва від 11 лютого 2015 року, -
Позивач звернувся у суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов'язати його здійснити перерахунок і виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 01.01.2005 і до моменту винесення рішення у справі.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2014 року адміністративний позов в частині вимог за період з 01.01.2005 по 05.02.2014 залишено без розгляду.
У решті постановою Подільського районного суду м. Києва від 11 лютого 2015 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії та зобов'язано відповідача здійснити перерахунок і виплату позивачу додаткової пенсії за шкоду, заподіну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, установленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та з урахуванням ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 06.02.2014 по 02.08.2014, з урахуванням проведених виплат. У решті позову відмовлено.
Не погоджуючись із постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з таких підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач має право на виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі, встановленому статтею 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
З таким висновком суду не можна не погодитися.
Враховуючи, що постанова суду першої інстанції оскаржується лише відповідачем, колегія суддів переглядає судове рішення в межах вимог апелянта.
Як убачається із матеріалів справи, позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інвалідом ІІ групи внаслідок виконання робіт з такої ліквідації. Позивач перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві.
Відповідно до статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 1, інвалідам ІІ групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Разом з тим, у спірний період, відповідач виплачував вказану додаткову пенсію позивачу у меншому розмірі, - встановленому постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23.11.2011 № 1210.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України (ст. 113 Конституції України).
Рішенням Конституційного Суду України від 25.01.2012 року № 3-рп/2012 здійснено тлумачення положень частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116 Конституції України, згідно з яким приведені норми слід розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.
На обґрунтування правомірності проведення позивачу пенсійних виплат за спірний період відповідач посилається на зазначене рішення Конституційного Суду України.
Разом з тим, колегія суддів зауважує, що на відміну від 2012 та 2013 бюджетних років, у Законі України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», на час спірних правовідносин, не було передбачено застосування ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України.
Оскільки норми Законів України про Державний бюджет України на 2012 та 2013 роки обмежені в часі лише відповідним роком, у 2014 році до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 31.07.2014 року №1622-VII застосуванню підлягали положення Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», адже в цей час жодним законом України не встановлювалось обмежень у застосуванні статті 50 зазначеного Закону.
Судовою колегією враховується також, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включається мінімальний розмір пенсії за віком. При цьому, статтею 19 вказаного закону передбачено, що виключно законами України визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Оскільки будь-яким іншим законом, окрім Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії не встановлений, судова колегія дійшла висновку про відсутність правових підстав для застосування будь-якої іншої величини, ніж встановлена названим законом, для розрахунку додаткової пенсії позивача за спірний період.
Відтак, колегія суддів доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача, які були задоволені судом першої інстанції.
Отже, доводи апеляційної скарги спростовуються висновками суду першої інстанції, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 183-2, 195, 197, 198, 200, 205, 207, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишити без задоволення.
Постанову Подільського районного суду м. Києва від 11 лютого 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко
суддя О.Є. Пилипенко
суддяО.М. Романчук
.
Головуючий суддя Глущенко Я.Б.
Судді: Пилипенко О.Є.
Романчук О.М