Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого - суддіОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участі секретаря ОСОБА_4 ,
прокурораОСОБА_5 ,
обвинуваченогоОСОБА_6 ,
захисникаОСОБА_7 ,
розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні 16 квітня 2015 року апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні № 120 141 000 000 005 15 ОСОБА_5 , який брав участь у судовому провадженні, на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 19 березня 2015 року, якою обвинувальний акт у даному провадженні відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ставрополь Російської Федерації, громадянина України, менеджера ТОВ “Беніш Дж Пі Ес”, зареєстрованого: АДРЕСА_1 , проживаючого: АДРЕСА_2 , не судимого, -
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України, повернуто прокурору Прокуратури міста Києва, -
Дана ухвала про повернення обвинувального акта мотивована тим, що він не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки не містить формулювання висунутого ОСОБА_6 обвинувачення, а лише фактичні обставини, які встановлені слідчим за результатами досудового розслідування, та наявна вказівка про те, що ОСОБА_6 саме підозрюється у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, а, відтак, ОСОБА_6 обвинувачення взагалі не висунуто.
Крім того, як указано в ухвалі, виклад фактичних обставин, які прокурор вважав встановленими, суперечить правовій кваліфікації кримінального правопорушення, оскільки у фактичних обставинах вчинення кримінального правопорушення вказано, що ОСОБА_6 залучив пособника для вчинення злочину, який діяв із ним у співучасті, проте така кваліфікуюча ознака як “за попередньою змовою групою осіб” - відсутня.
Також, суд першої інстанції послався на те, що у викладенні фактичних обставин правопорушення вказано, що ОСОБА_6 залучив у якості пособника для вчинення злочину - ОСОБА_8 , який діяв із ним у співучасті, в той же час, зазначаючи дані на іншу особу як співучасника злочину, при цьому, обвинувальний акт не містить даних, що його вину доведено і встановлено обвинувальним вироком, що набрав законної сили, що є порушенням однієї із засад кримінального провадження - презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини.
Звертається увага суду і на ті обставини, що обвинувальний акт складений та затверджений 10 жовтня 2014 року, однак в суд його надіслано лише 12 березня 2015 року, що є порушенням розумності строків, передбачених ст. 28 КПК України.
В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_5 , який брав участь у судовому провадженні, просить ухвалу скасувати та призначити новий розгляд обвинувального акта у суді першої інстанції із-за суттєвих порушень вимог кримінального процесуального закону, невідповідності та суперечності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження.
При цьому прокурор посилається на те, що суд, вирішуючи питання за результатами підготовчого судового засідання в порядку ст. 314 КПК України, вийшов за межі своїх повноважень.
Зокрема, прокурор вважає, що в обвинувальному акті після викладення фактичних обставин правопорушення, вчинених ОСОБА_6 , на виконання вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України та відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, міститься формулювання обвинувачення - твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом, а саме у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України, оскільки його дії виразились в одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе за невчинення в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади.
Не відповідають вимогам закону і висновки суду про неприпустимість зазначення в обвинувальному акті, що особа підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки, відповідно до вимог ч. 2 ст. 42 КПК України, обвинуваченим є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому ст. 291 цього Кодексу, а тому в обвинувальному акті правильно зазначено про те, що ОСОБА_6 саме підозрюється, а не обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення.
Крім того, відсутність в обвинувальному акті кваліфікуючої ознаки дій ОСОБА_6 , як вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб, не може бути підставою для повернення обвинувального акта прокурору, оскільки суд не може давати оцінкиправильності чи хибності кваліфікації дій обвинуваченого на стадії підготовчого судового засідання, що може бути здійснено на іншій стадії судового розгляду, де прокурор вправі змінити обвинувачення чи висунути нове, а тому суд вийшов за межі своїх повноважень, визнавши кримінально-правову кваліфікацію дій ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 368 КК України неправильною. В будь-якому випадку, на переконання прокурора, ця обставина не може слугувати підставою для повернення обвинувального акта прокурору.
Як далі вказує прокурор, суд в своїй ухвалі, як одну з підстав повернення обвинувального акта прокурору зазначив про те, що в ньому не міститься посилання на набрання законної сили вироку відносно ОСОБА_8 , який, згідно обвинувального акта в досліджуваному провадженні, діяв у співучасті з ОСОБА_6 , в той час, коли сам обвинувальний акт не містить даних, що вину ОСОБА_8 доведено і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, що є порушенням однієї із засад кримінального провадження - презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини. Проте, на переконання прокурора, серед вимог, що ставляться законом до змісту обвинувального акта, відсутнє посилання про обов'язкове зазначення результатів судового розгляду кримінального провадження відносно співучасників злочину, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, при тому, що в матеріалах досудового розслідування міститься вирок суду відносно ОСОБА_8 (помилково вказано ОСОБА_6 ), який суд обов'язково мав дослідити під час подальших етапів судового розгляду провадження. Посилання в обвинувальному акті на ім'я ОСОБА_8 жодним чином не порушує засаду презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини останнього, оскільки питання про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_8 в обвинувальному акті в даному провадженні не ставиться.
Також прокурор вказує, що однією з підстав повернення обвинувального акта прокурору слугувало те, що він був складений та затверджений 10 жовтня 2014 року, а до суду скерований лише 12 березня 2015 року, що взагалі не є предметом дослідження під час підготовчого судового засідання, хоча причинами такого тривалого строку не направлення обвинувального акта до суду була хвороба ОСОБА_6 .
Посилається прокурор і на те, що суд, в порушення вимог ст. 314 КПК України, назвав прийнятий процесуальний документ “Ухвала підготовчого судового засідання”, замість “Ухвала про повернення обвинувального акта”, що, на переконання прокурора, є неприпустимим, оскільки цим порушується ключова засада кримінального провадження - законність.
Заслухавши доповідь судді ОСОБА_1 , пояснення прокурора, що підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі, пояснення захисника та обвинуваченого щодо правильності повернення обвинувального акта прокурору для усунення його недоліків, які проте вважали слушними доводи апеляційної скарги прокурора щодо зайвості вказівки про повернення обвинувального акта з підстав відсутності в обвинуваченні кваліфікуючої ознаки ОСОБА_6 за попередньою змовою групою осіб при кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 368 КК України, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку про те, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам КПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.
Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 КПК України.
Як указують приписи ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити відомості, перелік яких є вичерпним.
Зокрема, обвинувальний акт, згідно з положеннями п. 5 вказаної норми закону, повинен містити: виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Отже, за змістом цієї норми, формулювання обвинувачення в обвинувальному акті викладається після викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та правової кваліфікації кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті Закону України про кримінальну відповідальність.
Приписами ст. 91 КПК України передбачено, що у кримінальному провадженні, крім іншого, підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення - час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, що є основою для захисту обвинуваченого в суді.
Згідно з положеннями п.п. “а” п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього, щоє важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду.
Органом досудового розслідування вказані вимоги закону не дотримані, оскільки в обвинувальному акті взагалі відсутнє викладення формулювання обвинувачення.
Не може вважатися викладенням формулювання обвинувачення в обвинувальному акті у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_6 вказівка про те, що: “за викладеним, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України, оскільки його дії виразилися в одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе за невчинення в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої влади”, - оскільки в ньому не викладені час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення, що прокурор вважає доведеними під час провадження досудового розслідування, з посиланням на об'єкт, суб'єкт, об'єктивну та суб'єктивну сторону вказаного правопорушення, в межах якого і може бути проведений судовий розгляд провадження.
При цьому слід зауважити, що, якщо вважати даний опис правовою кваліфікацією кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, то вона не відповідає диспозиціям ч.ч. 1, 2 ст. 368 КК України, бо в ньому не вказано щодо будь-якої кваліфікуючої ознаки ч. 2 ст. 368 КК України та є суперечності у визначені повноважень службової особи, яка, на переконання органу досудового розслідування, одержала неправомірну вигоду з використанням наданої їй влади або службового становища.
Проте, заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги прокурора відносно необґрунтованого категоричного посилання судом при поверненні обвинувального акта прокурору на відсутність в обвинувальному акті кваліфікуючої ознаки дій ОСОБА_6 , як вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб, оскільки суд не може давати оцінки правильності чи хибності кваліфікації дій обвинуваченого на стадії підготовчого судового засідання, визнавши кримінально-правову кваліфікацію дій ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 368 КК України неправильною.
Дані доводи апеляційної скарги прокурора знайшла слушними в суді апеляційної інстанції і сторона захисту.
Однак, не є ґрунтовною з посиланням в апеляційній скарзі прокурора на ч. 2 ст. 42 КПК України вказівка про те, що ОСОБА_6 в обвинувальному акті повинні бути вказані обставини підозри, а не обвинувачення, з огляду на його процесуальне становище підозрюваного до направлення обвинувального акта до суду, - виходячи з приписів міжнародного законодавства та кримінального процесуального закону, що наведені вище, які узгоджуються і з п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України щодо змісту обвинувачення, яке полягає у твердженні про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунутому в порядку, встановленому КПК України.
Виходячи з положень п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 62 Конституції України, ч. 2 ст. 2 КК України, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
З огляду на вказані норми закону, є безґрунтовними посилання в обвинувальному акті на “особу, яка діяла в співучасті з ОСОБА_6 ” - ОСОБА_8 , відомості про якого в даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_6 щодо постановлення відносно нього обвинувального вироку суду, що набрав сили, відсутні.
Не можуть вказати на дотримання вимог закону в цій частині і твердження апеляційної скарги прокурора про те, що в матеріалах провадження міститься вирок суду відносно ОСОБА_8 , який суд мав дослідити, оскільки в самому обвинувальному акті не має посилання на наявність даного процесуального документу, що встановив вину ОСОБА_8 .
При цьому слід зауважити, що учасниками провадження в суді апеляційної інстанції було вказано на ухвалення вироку відносно ОСОБА_8 за обставин, які інкримінуються ОСОБА_6 в досліджуваному кримінальному провадженні, з посиланням на особу останнього - обвинуваченого в даному провадженні ОСОБА_6 .
Вирок відносно ОСОБА_8 на даний час є предметом апеляційного перегляду, у тому числі з підстав уже встановлення обвинувальним вироком відносно ОСОБА_8 і винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, що є порушенням однієї з засад кримінального провадження - презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини.
Відповідає вимогам ст.ст. 110, 314 КПК України і назва процесуального документу, що постановив суд першої інстанції 19 березня 2015 року за обвинувальним актом відносно ОСОБА_6 - ухвала підготовчого судового засідання, який вказує на прийняття процесуального документу - ухвали під час стадії судового провадження у першій інстанції - підготовчого судового засідання.
Прийняття рішення на підставі ч. 4 ст. 314 КПК України - ухвали про повернення обвинувального акта, стосується тільки змісту самого рішення, і ніяким чином не може бути підставою про назву процесуального документа - “ухвала про повернення обвинувального акта”, як на це акцентується увага в апеляційній скарзі прокурора.
За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про правильність повернення обвинувального акта у кримінальному провадженні № 120 141 000 000 005 15 прокурору Прокуратури міста Києва для усунення недоліків та виконання вимог КПК України, за виключенням вказівки підстави повернення - відсутності в обвинуваченні кваліфікуючої ознаки ОСОБА_6 “за попередньою змовою групою осіб” при кваліфікації його дій у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 368 КК України, та з підстави недотримання розумності строків, передбачених ст. 28 КПК України, при складанні обвинувального акта та направлення його до суду, оскільки остання обставина сама по собі не є підставою для повернення обвинувального акта прокурору.
У зв'язку з викладеним, апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_5 , який брав участь у судовому провадженні, частково задовольнити.
Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 19 березня 2015 року, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 120 141 000 000 005 15 відносно ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 368 КК України, повернуто прокурору Прокуратури міста Києва - змінити: виключити з мотивувальної частини ухвали вказівку про повернення обвинувального акта прокурору з підстави відсутності в обвинуваченні кваліфікуючої ознаки ОСОБА_6 “за попередньою змовою групою осіб” при кваліфікації його дій у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 368 КК України та з підстави недотримання розумності строків, передбачених ст. 28 КПК України, при складанні обвинувального акта та направлення його до суду.
В решті ухвалу про повернення обвинувального акта залишити без змін.
Ухвала касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3