26 березня 2015 року м. Київ К/9991/64308/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого), Олендера І.Я., Рибченка А.О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Головного управління Міндоходів у Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2011 у справі № 2а-15375/10/2070
за позовом Дочірнього компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі газопромислового управління "Щебелинкагазвидобування"
до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Головного управління Міндоходів у Харківської області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Підприємством до суду заявлений позов, у якому заявлено вимоги визнати незаконними дії Державної податкової інспекції щодо перерозподілу коштів, сплачених позивачем з метою погашення реструктуризованих податкових зобов'язань, на погашення інших податкових боргів, та зобов'язати контролюючий орган внести відповідні зміни до даних карток особових рахунків платника податку.
Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги задоволено.
Вказані судові рішення вмотивовано висновком про відсутність у податкового органу права чи обов'язку змінювати призначення платежу, самостійно визначене платником податку.
Не погодившись із судовими рішеннями, Державна податкова інспекція до Вищого адміністративного суду України подала касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, відповідач посилається на те, що п. 7.7 ст. 7 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон № 2181-ІІІ) визначено що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.
У поданих запереченнях на скаргу позивач просить її відхилити з мотивів необґрунтованості.
Під час підготовки справи до касаційного розгляду, враховуючи клопотання про заміну відповідача на правонаступника, у відповідності до вимог ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України суд допустив заміну відповідача у справі - Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області на його правонаступника - Державну податкову інспекцію у Балаклійському районі Головного управління Міндоходів у Харківської області.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Державною податковою адміністрацією України рішенням від 16.10.2008 № 25 позивачу було реструктуризовано основний податковий борг шляхом розстрочення терміном на 10 років з відстрочкою погашення на перші два роки та сплатою протягом наступних років щомісячно рівними частками, про що було укладено договір № 21 про реструктуризацію податкових зобов'язань.
Пунктом 2.1 вказаного договору встановлений обов'язок Державної податкової інспекції зробити відповідні записи в картках особових рахунків платника щодо розстрочених сум та процентів за користування розстроченням. Графіком сплати реструктуризованого основного податкового боргу зі збору за геологорозвідувальні роботи (Додаток № 1 до Договору) встановлено термін здійснення першого платежу - 16.10.2010.
На виконання вищезазначеного договору платіжним дорученням від 15.11.2010 № 3038 позивачем були перераховані грошові кошти в сумі 1 265 260,96 грн. із зазначенням призначення платежу "збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету згідно договору "Про реструктуризацію" від 16.10.2008 № 21".
Проте, як встановлено судами, суми, які сплачувались позивачем з метою сплати конкретно визначених розстрочених зобов'язань, вказаних у платіжних дорученнях, податковим органом було розподілено на погашення інших податкових боргів та пені, що виникли раніше, про що Підприємство було проінформовано повідомленням від 16.11.2010.
Таким чином, суть спірних правовідносин у цій справі полягає у правомірності перерозподілу податковим органом сплачених сум платником податку у рахунок податкового боргу, що не вказаний в платіжних дорученнях.
Як визначено пп. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону № 2181-ІІІ, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. При цьому право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Встановлена ж п. 7.7 ст. 7 Закону № 2181-ІІІ рівність бюджетних інтересів, яка зводиться до того, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях, не позбавляє платника як права самостійно визначити джерела погашення узгоджених податкових зобов'язань відповідно до п. 7.1 ст. 7 цього ж Закону, так і обов'язку самостійно сплатити суму податкового зобов'язання відповідно до пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 цього ж Закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом № 2181-ІІІ, який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків. Не передбачено такого права для податкової інспекції й іншими норми податкового законодавства.
Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу, передбаченого п. 7.7 ст. 7 Закону № 2181-ІІІ, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.
Отже, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.
Крім того, щодо розглядуваної категорії спорів у постанові Верховного Суду України від 17.10.2011 у справі № 21-184а11 за позовом державного підприємства "Свердловантрацит" до Державної податкової інспекції у місті Свердловську Луганської області про визнання незаконним податкового повідомлення -рішення відображена правова позиція: "…п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" не дає податковому органу право самостійно змінювати призначення платежу, визначеного платником податків при їх сплаті, зокрема з метою погашення податкового боргу. ".
Зважаючи на викладене, в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Головного управління Міндоходів у Харківської області відхилити.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2011 у справі № 2а-15375/10/2070 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий О.В. Карась
Судді І.Я. Олендер
А.О. Рибченко