02.03.2015р. м. Київ К/9991/65130/11
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого судді Пилипчук Н.Г.
суддів Ланченко Л.В.
Цвіркуна Ю.І.
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова
на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2011
у справі № 2а-275/11/2070
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦУЛАССУНГ КОМПАНІ»
до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова
про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ТОВ «ЦУЛАССУНГ КОМПАНІ» звернулося до суду з позовом про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова від 27.12.2010 № 0001871540/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 118500 грн., в т.ч. 79000 грн. основного платежу та 39500 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2011 в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2011 скасовано постанову суду першої інстанції, позов задоволено повністю.
ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права: п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 27.12.2010 № 0001871540/0 податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 118500 грн., в т.ч. 79000 грн. основного платежу та 39500 грн. штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки невиїзної документальної перевірки позивача за період з 01.02.2010 по 28.02.2010, викладені в акті від 13.12.2010 № 5465/15-409/36459098, про порушення вимог п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, що полягало у неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту за лютий 2010 року податку на додану вартість, сплаченого за операціями з ТОВ «ДОНТРАНСТОРГ» за договором від 02.02.2010 № 02/02-10 про надання юридично-консультаційних послуг в сумі 474000 грн.
Контролюючий орган, посилаючись на дані бази «Система автоматизованого співставлення податкового кредиту та зобов'язань у розрізі контрагентів, декларацій з податку на додану вартість», виходив з того, що між податковим кредитом позивача та податковими зобов'язаннями ТОВ «ДОНТРАНСТОРГ» існують розбіжності, оскільки подана останнім декларація з податку на додану вартість за червень 2010 року не визнана контролюючим органом податковою звітністю, а декларація з податку на прибуток за І квартал 2010 року не подана. З цих підстав контролюючий орган ставить під сумнів реальне здійснення господарських операцій, вважаючи правочин нікчемним відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України.
При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.
Платник податків при формуванні податкового кредиту повинен був діяти у відповідності до п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).
Порушення постачальником послуг податкового законодавства, зокрема правил податкового звітування, не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит. Зменшення податкового кредиту покупця у зв'язку з неподанням контрагентом платника податків податкової звітності або невизнання декларацій з податку на додану вартість податковою звітністю, за відсутності інших підстав вважати податковий кредит не підтвердженим, вказаним Законом не передбачено.
У разі, коли контрагент не виконав свого обов'язку щодо звітування (належного звітування), нарахування та сплати податку на додану вартість до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, адже законом іншого не передбачено.
За умови реального здійснення платником податків (покупцем) господарських операцій з придбання товару (робіт, послуг), які призвели до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю, за відсутністю з боку такого платника порушення вимог наведених норм закону при формуванні податкового кредиту, підстави для позбавлення його права на зазначений кредит відсутні.
Актом перевірки та судами попередніх інстанцій не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло його права на податковий кредит з податку на додану вартість.
Судом апеляційної інстанції досліджено питання щодо фактичного здійснення господарських операцій, в результаті чого встановлено, що господарські операції мали реальний характер, підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку (договором від 02.02.2010 № 02/02-10 про надання послуг, додатковою угодою від 05.02.2010 № 02/02-10, податковою накладною від 28.02.2010 № 020210, актом прийому-здачі виконаних робіт від 28.02.2010 № 020210).
Висновок про нереальність господарських операцій з придбання платником податку товарів (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обґрунтовуватись лише тим, що контрагент покупця не подав податкової звітності чи подав таку звітність з порушенням вимог закону.
Без відповідного судового рішення у кримінальній справі встановлені певні факти в ході оперативно-розшукових заходів, слідства у кримінальній справі, зокрема встановлення органами податкової міліції наявності у ТОВ «ДОНТРАНСТОРГ» ознак фіктивності, не є підставою для звільнення від доказування обставин в адміністративній справі і самі собою не є достатнім доказом допущення суб'єктом господарювання (покупця) чи відсутності з боку останнього певного порушення і може оцінюватися адміністративним судом у сукупності лише з іншими допустимими доказами. До того ж докази мають бути належними, тобто такими, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 70 КАС України), у даному випадку яким є обставини щодо реального вчинення позивачем господарських операцій та дотримання ним вимог закону при формуванні податкового кредиту.
Суд апеляційної інстанції правильно відхилив доводи податкового органу щодо нікчемності вчинених позивачем господарських зобов'язань, оскільки для цього необхідно встановити наявність у платника податку при вчиненні таких зобов'язань мети, суперечної інтересам держави і суспільства. Відповідачем при вирішенні справи у судах попередніх інстанцій не надано належних та допустимих доказів тому, що позивач укладав з контрагентом договір з метою незаконного отримання податкових вигод чи був обізнаним з певними протиправними діями контрагента при здійсненні фінансово-господарської діяльності.
Зважаючи на відсутність підстав для висновку про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, надану судом правову оцінку встановленим обставинам, касаційна скарга, яка не містить посилань на достатні та допустимі докази, які б поставили під сумнів правильність встановлених судом обставин та їх оцінки, залишається без задоволення, а оскаржувана постанова - без змін.
Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2011 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук
Судді Л.В. Ланченко
Ю.І. Цвіркун