14 квітня 2015 року м. Київ К/800/63536/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.
Суддів Сіроша М.В.
Юрченко В.П.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2014 року по справі №826/11554/14 за позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві до Державного підприємства «Київська військово-картографічна фабрика» про стягнення заборгованості, -
Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві звернулась до суду з позовною заявою до Державного підприємства «Київська військово-картографічна фабрика» про стягнення заборгованості.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року у даній справі позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства «Київська військово-картографічна фабрика» податковий борг у розмірі 871797,32 грн.: з податку на додану вартість в сумі 572558,00 грн.; земельний податок з юридичних осіб в сумі 299069,32 грн.; частину прибутку державних підприємств в сумі 170,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що станом на 17.07.2014 року відповідач має податкову заборгованість в розмірі 1614541,51 грн., яка в добровільному порядку не сплачена, що, в свою чергу, стало підставою для звернення до суду із позовом про примусове стягнення боргу.
Частково відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно розрахунку сум податкового боргу платника податків, ДП «Київська військово-картографічна фабрика» має заборгованість перед бюджетом у розмірі 1614541,51 грн. з податку на додану вартість та по земельному податку з юридичних осіб.
Судами встановлено, що заборгованість ДП «Київська військово-картографічна фабрика» виникла у зв'язку із несплатою ним грошового зобов'язання, самостійно визначеного у податковій декларації з податку на додану вартість та по земельному податку з юридичних осіб.
Пунктом 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
У відповідності до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
В силу пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання
Згідно з п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі, якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом на адресу відповідача було направлено першу податкову вимогу від 04.04.2011 року №3305.
Відповідно до наявних в матеріалах справи документів, станом на момент розгляду справи загальний розмір податкового боргу відповідача становить 871797,32 грн.
Колегія суддів погоджується із доводами судів про те, що позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача податкового боргу в сумі 1614541,51 грн., проте не надано доказів на підтвердження наявності у відповідача податкового боргу в сумі 742744,20 грн.
Згідно з п. 41.2 ст. 41 Податкового кодексу України органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.
За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову у відповідній частині.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому, відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України, касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відхилити.
Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2014 року по справі №826/11554/14 залишити без змін.
Справу повернути до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.
Головуючий підписГолубєва Г.К.
Судді підпис Сірош М.В.
підпис Юрченко В.П.