08 квітня 2015 року м. Київ К/9991/42867/12
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби (далі - Інспекція)
на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.06.2012
у справі № 2а/1270/1965/2012
за позовом державного підприємства "Лутугинський науково-виробничий валковий комбінат" (далі - Підприємство)
до Інспекції
про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення -рішення.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
У березні 2012 року Підприємство звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними дії Інспекції та визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.02.2012 № 0002088013, згідно з яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 538 101,75 грн. (у тому числі 482 700 грн. за основним платежем та 55401,75 грн. за штрафними санкціями).
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 11.04.2012 у позові відмовлено. У прийнятті цієї постанови суд виходив з того, що установлені під час податкової перевірки та не спростовані позивачем обставини щодо умов провадження його контрагентами господарської діяльності та порядку оформлення спірних операцій свідчать про їх безтоварний характер та виключають право позивача на валові витрати за цими операціями.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.06.2012 назване рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено частково; оспорюване податкове повідомлення-рішення визнано протиправним та скасовано; в решті позову відмовлено. Вказану постанову мотивовано тим, що позивач підтвердив належними доказами фактичне виконання господарських операцій із задекларованими контрагентами.
Посилаючись на невідповідність висновків апеляційного суду положенням чинного законодавства та дійсним обставинам справи, Інспекція звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Луганського окружного адміністративного суду зі спору.
Підприємством у відповідності до статті 216 Кодексу адміністративного судочинства України подано заперечення на касаційну скаргу, в якому позивач зазначає про правильність та обґрунтованість висновків апеляційного суду та просить залишити оскаржувану постанову без змін, а скаргу - без задоволення.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням такого.
Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку Підприємства з питань нарахування податку на прибуток по взаємовідносинам з приватним підприємством «Наукове промислово-комерційне об'єднання «ТАТА», закритим акціонерним товариством «Науково-виробниче об'єднання «Аерокосмоекологія України», товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «Алпа», товариством з обмеженою відповідальністю «Каскад-СД», товариством з обмеженою відповідальністю «Євросвітло-Луганськ», товариством з обмеженою відповідальністю «Компані Промтехресурс», товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «Промінвестгрупп», товариством з обмеженою відповідальністю «Компані Газресурссервіс», публічним акціонерним товариством «Інвестхолдинг», товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія КВІК ДАН», товариством з обмеженою відповідальністю «Спец-контакт», товариством з обмеженою відповідальністю «Зернова компанія «Агромир» за січень, вересень 2010 року, листопад-грудень 2010 року, січень-вересень 2011 року.
Результати цієї перевірки відображені в акті від 02.02.2012 № 14/08-3/00187369, в якому викладено висновок Інспекції про фіктивний характер операцій позивача з придбання товарів та робіт у рамках правовідносин з названими контрагентами, що виключає право платника на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат за цими операціями.
На обґрунтування цього висновку Інспекція посилається на установлені у ході проведення заходів із зустрічного контролю обставини щодо відсутності у названих постачальників майна, транспортних засобів, основних фондів, виробничих та трудових ресурсів для провадження фактичної господарської діяльності та виконання розглядуваних поставок.
У пункті 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який регулював порядок формування валових витрат до 01.04.2011) валові витрати визначено як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону заборонено відносити до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Згідно з класифікацією витрат, наведеною у статті 138 Податкового кодексу України, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг належить до витрат операційної діяльності
За правилами пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
З наведених законодавчих положень вбачається, що податкові наслідки у вигляді зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є правомірними за умови понесення цих витрат у процесі реальної господарської діяльності платника, документальної підтвердженості цих витрат, а також декларування доходу, отриманого як результат понесення цих витрат.
Слід зазначити, що адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм та повинен з'ясувати, дослідити та оцінити фактичні правовідносини продавця і покупця, наявність належним чином оформлених документів, які достовірно засвідчують фактичне виконання господарської операції.
У справі, що переглядається, суд першої інстанції підтримав позицію податкового органу по справі та зазначив, що Підприємством не спростовано факти, викладені в актах податкових перевірок його контрагентів, які свідчать про відсутність у них умов для провадження господарської діяльності та наявність у них ознак вигодоформуючих суб'єктів.
Апеляційний суд, спростовуючи наведені висновки суду першої інстанції, за наслідками безпосереднього дослідження первинних документів, складенням яких оформлювалися операції позивача з кожним із спірних контрагентів, встановив зміст цих операцій, їх вартість, учасників, та дійшов висновку про їх відповідність витрат за цими операціями критерію документальної підтвердженості.
Установлені податковою перевіркою факти відсутності у постачальників персоналу, основних фондів та транспортних засобів, необхідних для виконання поставок у задекларованих обсягах, самі по собі, за відсутності інших доказів недобросовісності позивача як платника податків, не є свідченням неможливості виконання цими постачальниками поставок в адресу позивача.
Адже у комерційній діяльності виконання поставок товарів, робіт, послуг не завжди вимагає наявності власних основних та транспортних засобів, значної кількості персоналу; звичаями ділового обороту встановлені й інші можливості залучення матеріальних ресурсів без реєстрації в уповноважених органах (як-от - на умовах оренди, найму за цивільними договорами тощо).
З урахуванням викладеного, з огляду на існуючу в податковому праві презумпцію реальності господарської операції та достовірності поданих платником первинних документів (доки вказані факти не спростовано податковим органом в установленому порядку) суд апеляційної інстанції дійшов об'єктивного висновку про реальність виконання цих операцій та їх відображення у податковому обліку Підприємства відповідно до їх дійсного економічного змісту на підставі належних документів первинного обліку.
За таких обставин слід погодитися з висновками апеляційного суду про незаконність оспорюваного донарахування, в зв'язку з чим підстав для скасування оскаржуваної постанови не вбачається.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби відхилити.
2. Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.06.2012 у справі № 2а/1270/1965/2012 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді:І.О. Бухтіярова
І.В. Приходько