08 квітня 2015 року м. Київ К/800/9460/13
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (далі - Інспекція)
на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25.06.2011
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2012
у справі № 2а-10901/09/2170
за позовом Херсонського державного заводу "Палада" (далі - Завод)
до Інспекції
про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
У червні 2009 року Завод звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.12.2008 № 0006312301/0.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 25.06.2011, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2012, позов задоволено.
У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили з того, що реальність виконання операцій з поставки металопродукції у рамках господарських правовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Євро-Інвест Груп» (далі - ТОВ «Євро-Інвест Груп») підтверджується документально, тоді як правовідносини цього постачальника з третіми особами не мають правового впливу на податковий облік позивача у справі.
Посилаючись на невідповідність висновків судів положенням чинного законодавства та дійсним обставинам справи, Інспекція звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі рішення судів попередніх інстанцій та відмовити у позові Заводу. В обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що фіктивність правочинів з придбання ТОВ «Євро-Інвест Груп» у його постачальників продукції, яка у подальшому виступала предметом поставки позивачеві, є доказом безтоварності господарських операцій між цим постачальником та позивачем, що, в свою чергу, виключає обґрунтованість податкової вигоди Заводу за цими операціями. Також, скаржник наголошує, що праву платника на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ передує установлення факту надмірного надходження відповідної суми податку до бюджету за ланцюговою поставкою як джерела для відповідних видатків.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог виходячи з такого.
Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено невиїзну документальну перевірку Заводу з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за вересень 2007 року.
Перевірку оформлено актом від 10.12.2008 № 3717/23-2/34961253, в якому відображено висновок Інспекції неможливість підтвердити факт надмірного надходження ПДВ до бюджету за операціями з придбання позивачем металопродукції у ТОВ «Євро-Інвест Груп», у зв'язку з відсутністю постачальників попередньої ланки ланцюгу постачання (товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Ленінська кузня» та товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт-Міст-Будтехнологія») за місцезнаходженням та порушенням ними порядку звітування до контролюючих органів.
Додатково відповідач послався на те, що умови провадження цими особами господарської діяльності виключають можливість виконання зазначених операцій взагалі.
Наведене стало підставою для прийняття відповідачем оспорюваного податкового повідомлення-рішення, за яким Заводу визначено суду завищення бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 424 772,50 грн.
На час виникнення спірних правовідносин порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, був врегульований пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Так, відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 названого Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
За змістом підпункту «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 цієї ж статті Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).
З наведених положень Закону випливає, що за відсутності обставин, які виключають право платника на одержання податкової вигоди, від'ємне значення податку на додану вартість, обчислене за цими правилами, підлягає поверненню платникові.
При цьому викладені приписи Закону не дають підстави для висновку про те, що виникнення у платника права на бюджетне відшкодування обумовлюється фактом надмірного надходження відповідної суми податку до бюджету за наслідками виконання своїх податкових зобов'язань усіма його постачальниками.
Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань.
До того ж, у розглядуваному випадку Інспекція посилається на порушення податкової дисципліни постачальниками Заводу по ланцюгу, з якими позивач не перебував у фінансово-господарських правовідносинах безпосередньо. За відсутності ж доказів, які б свідчили про існування змови платника з його постачальниками, здійснення ними узгоджених, взаємозалежних, не обумовлених ринковими механізмами дій, які керовані єдиним органом або особою з метою досягнення вигідних для одного з суб'єктів результатів у сфері оподаткування, право позивача на отримання бюджетного відшкодування ПДВ не може ставитися у залежність від проведення зустрічних перевірок усіх його постачальників таабо від результатів таких перевірок.
Як встановили суди, реальність виконання господарських операцій з поставки товару позивачеві у рамках правовідносин з його безпосереднім постачальником (ТОВ «Євро-Інвест Груп») податковим органом не заперечується та підтверджується необхідними первинними документами (договором на поставку продукції від 24.07.2007 № 24/7, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, прибутковими ордерами).
Доказів недобросовісності самого платника (позивача у справі), а також того, що відомості, які містяться у поданих ним документах, представлених на обґрунтування права на бюджетне відшкодування, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, податковим органом не надано.
З урахуванням викладеного суди попередніх інстанцій дійшли цілком об'єктивного висновку про відсутність підстав для невизнання права Заводу на бюджетне відшкодування за наслідками виконання спірних операцій, та правомірно задовольнили позов.
Твердження податкового органу, викладені у касаційній скарзі, тотожні тим доводам, які були предметом розгляду судами першої та апеляційної інстанцій; їм надано належну правову оцінку, підстави для її неприйняття у касаційного суду відсутні.
Норми права при вирішенні спору застосовані судами правильно. Порушень процесуальних норм, що тягнуть скасування судових актів, не виявлено.
За таких обставин, керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби відхилити.
2. Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25.06.2011 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2012 у справі № 2а-10901/09/2170 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді:І.О. Бухтіярова
І.В. Приходько