08.04.2015р. м. Київ К/800/33354/13
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби (далі - Інспекція)
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.03.2013
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2013
у справі № 820/1285/13-а
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СК Трейд ЛТД" (далі - Товариство)
до Інспекції
про скасування податкових повідомлень-рішень.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.03.2013, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2013, позов задоволено; скасовано податкові повідомлення-рішення від 18.05.2012 № 0000250225, № 0000260225 та № 0000270225. У прийнятті цих судових актів попередні інстанції виходили з того, що реальність виконання операцій з поставки будівельних матеріалів позивачеві у рамках господарських правовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Промспец Консалтинг» (далі - ТОВ «Промспец Консалтинг») підтверджується документально, тоді як Інспекцією не доведено існування обставин, з якими чинне податкове законодавство пов'язує необґрунтованість податкової вигоди платника.
Посилаючись на невідповідність висновків судів вимогам чинного законодавства та дійсним обставинам справи, Інспекція звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати прийняті у справі судові акти та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що умови провадження господарської діяльності контрагентом позивача та порядок документування спірних операцій свідчить про їх номінальне оформлення з метою імітації руху активів та отримання Товариством завдяки цьому податкової вигоди.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням такого.
Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за вересень 2011 року по операціям з ТОВ «Промспец Консалтинг». За результатами цієї перевірки податковим органом складено акт від 06.04.2012 № 24/220/37263520 та прийнято:
податкове повідомлення-рішення від 18.05.2012 № 0000250225, за яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 571 158 грн.;
податкове повідомлення-рішення від 18.05.2012 № 0000260225, згідно з яким Товариству визначено суму завищення від'ємного значення з ПДВ за вересень 2011 року в сумі 829 грн.;
податкове повідомлення-рішення від 18.05.2012 № 0000270225 про збільшення позивачеві грошового зобов'язання з ПДВ на 743 745 грн. (у тому числі 495 830 грн. за основним платежем та 247 915 грн. за штрафними санкціями).
Підставою для зазначених донарахувань став висновок податкового органу про фіктивний характер операцій з придбання позивачем будівельних матеріалів у рамках правовідносин з названим контрагентом, що виключає право Товариства на формування податкового кредиту та витрат за цими операціями.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з пунктом 198.3 цієї ж статті Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
В силу вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно з класифікацією витрат, наведеною у статті 138 Податкового кодексу України, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг належить до витрат операційної діяльності
За правилами пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
З наведених законодавчих положень вбачається, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на додану вартість та податку на прибуток на суму понесених витрат (у тому числі й по сплаті ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг)) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.
Керуючись наведеними правилами оподаткування, суди правомірно визнали правову позицію податкового органу зі спору помилковою, виходячи з того, що у сукупності та взаємозв'язку зібрані у справі докази (подані позивачем договори купівлі-продажу, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, виписки з банківського рахунку Товариства) спростовують висновки Інспекції та засвідчують реальність виконання господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Промспец Консалтинг».
При цьому суди обґрунтовано відхилили посилання Інспекції на наявність ознак фіктивного підприємництва у діяльності названого постачальника як доказ безтоварності господарських операцій.
Адже відсутність контрагента за юридичною адресою, вказаною в установчих документах, свідчить лише про недотримання цим контрагентом порядку державної реєстрації або внесення змін до установчих документів, однак не доводить того, що товар насправді не поставлявся позивачеві.
Такі обставини, як відсутність у контрагента трудових ресурсів, мінімальна кількість працівників, відсутність у власності основних засобів, майна також не можуть спростовувати фактичне виконання спірних операцій з поставки, оскільки специфіка підприємницької діяльності з купівлі-продажу товару, полягає у тому, що підприємству, яке реалізує товарно-матеріальні цінності та є перепродавцем товару, як правило, не вимагається ані значної кількості працівників, ані наявності основних засобів, складських приміщень та транспорту для виконання взятих на себе зобов'язань. Особливістю поставки товару за участю транзитних постачальників є те, що даний вид діяльності може здійснюватися без попереднього зберігання товару, а перевезення виконуватися транспортними засобами, що належать третім особам (як це фактично і сталося у розглядуваному випадку).
Доводи Інспекції про відсутність у цього постачальника трудових ресурсів, основних засобів, майна не спростовують фактичне виконання спірних операцій з поставки, оскільки специфіка підприємницької діяльності з купівлі-продажу товару, полягає у тому, що підприємству, яке реалізує товарно-матеріальні цінності та є перепродавцем товару, як правило, не вимагається ані значної кількості працівників, ані наявності основних засобів, складських приміщень та транспорту для виконання взятих на себе зобов'язань.
До того ж, суди встановили, що Інспекцією не доведено неможливості здійснення цим контрагентом розглядуваних поставок наявними у нього силами та засобами.
З урахуванням викладеного суди попередніх інстанцій цілком об'єктивно зазначили про відсутність підстав для визнання необґрунтованою податкової вигоди, отриманої Товариством за наслідками виконання спірних операцій, та правомірно визнали протиправними оспорювані податкові повідомлення-рішення.
З огляду на відповідність висновків судів по суті спору вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам даного спору, правильність ухвалених у справі судових актів підстави для скасування оскаржуваних постанови та ухвали судів першої і апеляційної інстанцій та задоволення касаційних вимог відсутні.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
1. Касаційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.
2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.03.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2013 у справі № 820/1285/13-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді:І.О. Бухтіярова
І.В. Приходько