08.04.2015р. м. Київ К/800/42317/14
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,
при секретарі Ігнатенко О.В.,
за участю представників сторін:
позивача - Фоменка М.С.,
відповідача - Стеценка М.В.,
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - Інспекція)
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2014
у справі № 826/16071/13-а
за позовом дочірнього підприємства закритого акціонерного товариства Теувес Холдінг "Тегра Україна ЛТД" (далі - Товариство)
до Інспекції
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
У жовтні 2013 року Товариство звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішенні від 02.10.2013 № 61426552203 та від 02.10.2013 № 61526552203.
Постановою Окружного адміністративного суду від 17.12.2013 у позові відмовлено з тих мотивів, що установлені під час податкової перевірки та не спростовані позивачем обставини щодо умов провадження товариством з обмеженою відповідальністю «Інтелпромсервіс» (далі - ТОВ «Інтелпромсервіс») господарської діяльності та порядку оформлення спірних операцій свідчать про їх безтоварний характер та виключають право позивача на податковий кредит за цими операціями.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2014 назване рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено. У прийнятті цієї постанови суд апеляційної інстанції виходив з того, що подані платником первинні документи підтверджують фактичне виконання операцій з поставки позивачеві товару (сої) у рамках правовідносин з ТОВ «Інтелпромсервіс» та використання придбаного товару в господарській діяльності позивача, що обумовлює правомірність формування позивачем податкового кредиту за розглядуваними операціями.
Посилаючись на невідповідність висновків апеляційного суду положенням чинного законодавства та дійсним обставинам справи, Інспекція звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва зі спору.
Товариством у відповідності до статті 216 Кодексу адміністративного судочинства України подано заперечення на касаційну скаргу, в якому позивач зазначає про правильність та обґрунтованість висновків апеляційного суду та просить залишити оскаржувану постанову без змін, а скаргу - без задоволення.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням такого.
Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків ТОВ «Інтерпромсервіс» за лютий, березень 2012 року.
За результатами цієї перевірки податковим органом складено акт від 20.09.2013 № 411/26-55-22-03/21670383 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.10.2013 № 61426552203, згідно з яким Товариству визначено суму завищення бюджетного відшкодування з ПДВ за березень 2012 року в розмірі 368 282 грн. із застосуванням 184 141 грн. штрафних санкцій, а також податкове повідомлення-рішення від 02.10.2013 № 61526552203, за яким позивачеві визначено суму завищення від'ємного значення ПДВ за лютий-березень 2012 року в загальному розмірі 1 768 381 грн.
Підставою для прийняття зазначених актів індивідуальної дії став висновок Інспекції про те, що сформований позивачем податковий кредит за операціями з придбання товару (сої) у рамках господарських правовідносин з ТОВ «Інтелпромсервіс» не підтверджується документально, оскільки зазначений контрагент не має матеріальних, трудових та інших ресурсів для виконання фактичних поставок товару в адресу позивача, не перебуває за місцезнаходженням, на час проведення перевірки визнаний банкрутом. Також відповідач наголосив на тому, що позивачем не подано документів на підтвердження дотримання фітосанітарних та сертифікаційних вимог під час виконання цих поставок, прийняття за кількістю та якістю придбаного товару в установленому порядку з видачею довіреності матеріально-відповідальній особі тощо.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з пунктом 198.3 цієї ж статті Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
В силу вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
З наведених законодавчих положень вбачається, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на додану вартість на суму понесених витрат по сплаті ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.
Слід зазначити, що адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм та повинен встановити, дослідити та оцінити фактичні правовідносини продавця і покупця, наявність належним чином оформлених документів, які достовірно засвідчують фактичне виконання господарської операції.
Керуючись наведеними правилами оподаткування при оцінці господарських операцій між позивачем та заявленим контрагентом (ТОВ «Інтерпромсервіс»), суд апеляційної інстанції цілком об'єктивно визнав подані платником видаткові накладні, податкові накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні (складенням яких опосередковувалося виконання розглядуваних операцій) належним свідченням дотримання платником вимог щодо реальності та документальної підтвердженості господарських операцій, з якими чинне податкове законодавство пов'язує право платника на податковий кредит.
Інспекцією, у свою чергу, не подано належних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у зазначених документах, є недостовірними, неповними або суперечливими.
Посилання відповідача на те, що платник не мав фактичної (реальної) господарської діяльності з названим контрагентом з огляду на відсутність у останнього трудових ресурсів, виробничих активів, основних фондів, складських приміщень, за недоведеності Інспекцією зв'язку цього факту з неможливістю виконати ТОВ «Інтерпромсервіс» договірних зобов'язань перед позивачем, не можуть слугувати достатнім свідченням безтоварності розглядуваних операцій та недобросовісності Підприємства як платника податків. Крім того, для здійснення торговельно-закупівельної діяльності наявність значного штату персоналу та основних засобів не вимагається. Основні та транспортні засоби необов'язково повинні перебувати у власності суб'єкта господарювання, позаяк можуть бути орендовані або взяті у лізинг у третіх осіб, а необхідні для виконання операцій особи можуть бути залучені платником за цивільно-правовими договорами.
Так само і неперебування контрагента за юридичною адресою, вказаною в установчих документах, свідчить лише про недотримання цим контрагентом порядку державної реєстрації або внесення змін до установчих документів, однак не доводить того, що товар насправді не поставлявся позивачеві.
Відсутність у платника документів на підтвердження дотримання фітосанітарних та сертифікаційних вимог під час виконання спірних поставок також не може слугувати підставою для позбавлення його права на податковий кредит, позаяк чинним податковим законодавством не визнано передумовою реалізації такого права дотримання учасниками господарської операцій законодавчих вимог у сфері фітосанітарного контролю.
З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для невизнання права позивача на податковий кредит за операціями з названим постачальником, і правомірно задовольнив позов.
Норми права при вирішенні спору застосовані апеляційним судом правильно. Порушень процесуальних норм, що тягнуть скасування оскаржуваного судового акта, не виявлено.
У зв'язку з цим передбачених законом підстав для задоволення касаційної скарги Інспекції не вбачається.
Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.
2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2014 у справі № 826/16071/13-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді:І.О. Бухтіярова
І.В. Приходько