07.04.2015р. м. Київ К/800/36825/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіБорисенко І.В.
суддів Кошіля В.В.
Моторного О.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргуКузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби
на постановуЖитомирського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2013
у справі № 2а/1770/1774/2012
за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_4
доКузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби
провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом до Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.02.2012 за №№ 0000301750, 0000022351, 0000032351.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 09.11.2012 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2013 постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 09.11.2012 скасовано, позовні вимоги задоволено та скасовано оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що постанову суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що:
- відповідачем проведено виїзну документальну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «ОСМП» за період з 01.07.2007 по 31.12.2010, за результатами якої складено акт № 35/17-3025510034 від 01.02.2012;
- актом перевірки встановлено порушення позивачем:
абз.2 ст.1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», а саме, - перевищення доходу, отриманого ФОП ОСОБА_4, у 2008 році. Перевищення відбулося у ІІ кварталі 2008 році (станом на 20.05.2008 обсяг виручки від провадження підприємницької діяльності становив 504253,51 грн.);
абз. «а» п.19.1 ст.19, пп.9.12.1 п.9.12 ст.9, пп.7.1 ст.7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ст.13, абз. «б» п.1 ст. «Про прибутковий податок з громадян», а саме, внаслідок відсутності ведення обліку доходів та витрат, перекручення даних декларації про доходи не оподатковано суму чистого доходу, отриману в період з 01.01.2008 по 30.06.2008 у розмірі 652,78 грн., у період з 01.10.2009 по 31.12.2009 - 349,00 грн., у І-IV кв. 2010 року - 0,00 грн.;
пп.2.3.1 п.2.3 ст.2, абз.2 п.9.3, п.9.4 ст.9, абз.1 пп.7.8 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме, - позивачем 01.07.2008 не подано до Кузнецовської ОДПІ заяву про реєстрацію платником ПДВ;
абз.1 пп.7.8.1 п.7.8 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», абз. «а» пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме, - неподання декларацій з ПДВ до Кузнецовської ОДПІ за липень 2008 року - грудень 2010 року;
пп.2.3.1 п.2.3 ст.2, абз.2 и.9.4 ст.9, п.9.3 ст.9, пп.6.1.1 п.6.1 ст.6, абз.1 пп.7.8.1 п.7.8 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», абз."а" пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», внаслідок чого встановлено заниження позивачем податкових зобов'язань на загальну суму ПДВ 1047668 грн.;
п.1 ст.3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» - здійснення торгівельної діяльності з продажу товарів (електронних ваучерів тощо) на семи програмно-технічних комплексах самообслуговування різних типів без придбання відповідних торгових патентів;
п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме, - здійснення розрахункові операції з продажу електронних ваучерів на семи програмно-технічних комплексах самообслуговування шляхом роздрукування квитанції з кодом передплачених послуг (мобільних ваучерів) через не зареєстровані, не опломбовані у встановленому порядку та не переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій;
- на підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:
1) № 0000301750 від 09.02.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1314345,00 грн. (з яких: 1047668,00 грн. - за основним платежем та 266677,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);
2) № 0000022351 від 09.02.2012, яким до позивача застосовані штрафні санкції за порушення п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у розмірі 1,00 грн.;
3) № 0000032351 від 09.02.2012, яким до позивача застосовані штрафні санкції за порушення п.1 ст.3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» у розмірі 39200,00 грн.
Позиція податкового органу полягає в тому, що, оскільки позивач, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, у ІІ кв. 2008 року перевищив гранично допустимий обсяг виручки - 500 тис. грн. (станом на 20.05.2008 обсяг виручки (дохід) ФОП ОСОБА_4 від підприємницької діяльності становив 504253,51 грн.), з ІІІ кв. 2008 року він зобов'язаний був зареєструватись платником податку на додану вартість згідно пп.2.3.1 п.2.3 ст.2, п.9.4 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість». При цьому, податковим органом зазначено, що при перевірці правильності визначення обсягу виручки позивача, відображеного в звіті платника єдиного податку за період з 01.01.2008 по 31.12.2008 від здійснення торгівельної діяльності, надання агентських послуг (надання інших комерційних послуг), з даними про суми обсягу виручки, встановленими в ході перевірки, виявлено розбіжність на загальну суму обсягу виручки (доходу) у розмірі 1745914,18 грн. (в т.ч., II-IV кв. 2008 - в сумі 1602404,78 грн.).
Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції погодився з висновками контролюючого органу про те, що позивач повинен був зареєструватись платником податку на додану вартість, оскільки загальна сума від здійснення операцій з реалізації припейд-продукції протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищила 300 000 грн., з огляду на що нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням визнав таким, що здійснене відповідачем у відповідності до чинного законодавства. Крім того, судом першої інстанції також визнані обґрунтованими висновки податкового органу про порушення позивачем правил патентування та здійснення розрахункові операції з продажу електронних ваучерів на семи програмно-технічних комплексах самообслуговування шляхом роздрукування квитанції з кодом передплачених послуг (мобільних ваучерів) через незареєстровані, не опломбовані у встановленому порядку та не переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що, оскільки відповідачем не доведено факту передачі права власності позивачу, існування відносин купівлі-продажу та реалізацію припейд-продукції позивачем, то у відповідача відсутні підстави стверджувати про наявність у позивача об'єкту оподаткування податком на додану вартість, а, відтак, необґрунтованим є висновок про донарахування позивачу податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням. Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що вимоги Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» на сферу діяльності позивача не поширюються, оскільки він не є особою, яка здійснює чи надає послуги споживачам, а тому спірне рішення відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій є протиправним та підлягає скасуванню. Також, суд апеляційної інстанцій дійшов висновку, що оскільки позивач не здійснює торгівельну діяльність, тому відсутні підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення правил патентування.
Суд касаційної інстанції погоджується з даним висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями та вбачається з матеріалів справи, позивач у періоді, що перевірявся, здійснював підприємницьку діяльність із застосуванням спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності (сплачував єдиний податок). Види діяльності підприємця за КВЕД наступні: 52.11.0 - роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту, 52.62.0 - роздрібна торгівля з лотків на ринках, 74.87.0 - надання інших комерційних послуг.
На підставі заяви ФОП ОСОБА_4 про приєднання від 18.01.2008, між ним та ТОВ «ОСМП» укладено договір № 0801/01-21 від 21.01.2008 приєднання до агентського договору з реалізації припейд-продукції, згідно п.2 якого позивач зобов'язався за дорученням та від імені ТОВ «ОСМП» здійснювати реалізацію припейд-продукції.
Для здійснення вказаної господарської діяльності (отримання грошових коштів, сплачених покупцями за послуги, з наступним переказом ТОВ «Укртерміналс» та ТОВ «ОСМП») позивач використовував власні сім терміналів самообслуговування - програмно-технічні комплекси самообслуговування (ПТКС), які розміщував у орендованих приміщеннях у м. Кузнецовськ.
Судами також встановлено, що позивач здійснював агентські послуги з приймання платежів від платників через термінали і здійснення інформаційної й технологічної взаємодії між платниками і оператором платіжної системи на підставі договору на приєднання до агентського договору з приймання платежів № 0801/01-21 від 21.01.2008 і заяви на приєднання до агентського договору від 18.01.2008, виконанням дій, які супроводжуються реалізацією «припейд-продукції», забезпечує інформаційну та технологічну взаємодію між платниками та оператором системи під час реалізації «припейд-продукції» на підставі заяви на приєднання до агентського договору від 18.01.2008 і договору на приєднання до агентського договору про реалізацію «припейд-продукції».
Організатором і оператором системи з приймання платежів є ТОВ «ОСМП». У період, що перевірявся, позивач здійснював послуги з інформаційної і технологічної взаємодії між платниками, ТОВ «ОСМП», банками і провайдерами при прийманні платежів для їх подальшого перерахування за допомогою терміналів. При цьому, особливості агентських послуг, які виконував позивач для ТОВ «ОСМП», полягають в тому, що, забезпечуючи інформаційну та технологічну взаємодію між платниками та оператором системи під час приймання платежів та реалізації «припейд-продукції», позивач не отримує цих коштів на власний рахунок, а забезпечує їх перерахування за допомогою терміналів.
До обсягу виручки від реалізації послуг ФОП ОСОБА_4 на протязі 2008-2010 років, зараховуються кошти, що дійсно надійшли на рахунки ФОП ОСОБА_4 у вигляді агентської винагороди.
Скасовуючи судове рішення суду першої інстанції, судом апеляційної інстанції встановлено, що у період з 01.07.2007 по 31.12.2010 TOB «ОСМП» поставлено позивачу продукцію згідно із реєстром податкових накладних на загальну суму 5353184,53 грн. Розрахунки позивача з TOB «ОСМП» за поставлену припейд-продукцію здійснено у безготівковій формі на суму 5729988,89 грн. Також судом встановлено, що отриманою сумою виручки від надання агентських послуг у 2008 - 17560,18 грн.; у 2009 - 31080,19 грн.; у 2010 - 3773,98 грн. Отже виручка позивача у 2008-2010 була у межах максимально допустимого рівня для платників єдиного податку, тобто, менше ніж 500 000 грн. на рік.
Відповідно до ст.1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується, зокрема, для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їхніх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 000 грн.
Згідно ст.6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником, зокрема, податку на додану вартість (крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 відсотків) та податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб - суб'єктів малого підприємництва).
Згідно ст.5 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).
За змістом пп.2.3.1 п.2.3 ст.2 Закону України «Про податок на додану вартість» особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).
Згідно п.9.3 ст.9 названого Закону особи, які підпадають під визначення пункту 2.3 статті 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання).
За змістом п.9.4 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість»:
- якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, не більше ніж у два рази, така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом (ч.2 п.9.4 ст.9);
- якщо особа укладає одну чи більше цивільно-правових угод (договорів), унаслідок виконання яких планується здійснення оподатковуваних операцій, обсяг яких перевищуватиме протягом звітного податкового періоду у два чи більше разів суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, то така особа зобов'язана зареєструватися як платник цього податку до кінця такого звітного податкового періоду (ч.3 п.9.4 ст.9);
- особа, що не надсилає таку заяву у таких випадках та у такі строки, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування (ч.4 п.9.4 ст.9).
Враховуючи наведені приписи податкового законодавства, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що загальну суму від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), встановлену пп.2.3.1 п.2.3 ст.2 Закону України «Про податок на додану вартість», слід відраховувати з моменту перевищення суб'єктом підприємницької діяльності граничного обсягу виручки, передбаченого Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», тобто, з моменту виникнення у платника податків обов'язку перейти на загальну систему оподаткування.
З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи, що позивач не перевищив граничний розмір виручки в 500 000 грн., встановлений Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», колегія судів касаційної інстанції вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про скасування спірного податкового повідомлення-рішення № 0000301750 від 09.02.2012.
Також суд касаційної інстанції вважає правильними висновки суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог щодо скасування рішень податкового органу про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000032351, № 0000022351 від 09.02.2012 у зв'язку з відсутністю порушень позивачем правил патентування та вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного, не спростованого доводами касаційної скарги, висновку щодо відсутності порушень позивачем норм податкового законодавства, у зв'язку з чим колегія суддів касаційної інстанції не вбачає передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.
Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваного судового рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Касаційну скаргу Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення.
2. Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2013 залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.В. Борисенко
Судді В.В. Кошіль
О.А. Моторний