"02" квітня 2015 р. м. Київ К/800/68524/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючої: Гончар Л.Я.,
Суддів: Конюшка К.В.,
Чалого С.Я.
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва на постанову Заводського районного суду м. Миколаєва від 28 травня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, -
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва провести перерахунок його пенсії з урахуванням пільгового стажу.
Постановою Заводського районного суду м. Миколаєва від 28 травня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2013 року, позов задоволено: зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва здійснити перерахунок (нарахування) та виплату пенсії ОСОБА_2 згідно з його заявою від 09.06.2011 із зарахуванням до страхового стажу періоду військової служби в районах Крайньої Півночі колишнього СРСР в порядку і на умовах, передбачених постановою Ради Міністрів СРСР від 10.11.1982 № 986, зарахувавши період служби на пільгових умовах: один місяць служби за два місяці.
Постановою Вищого адміністративного суду України від 08 травня 2014 року постанову Заводського районного суду м. Миколаєва від 28 травня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2013 року скасовано, постановлено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду України від 09 грудня 2014 року постанову Вищого адміністративного суду України від 08 травня 2014 року скасовано, справу направлено на новий касаційний розгляд.
Відповідно до частини першої статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
У поданій касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, застосування судами норм процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що з 05.08.1968 по 29.11.1994 ОСОБА_2 проходив військову службу в Радянській Армії та Збройних Силах України, у тому числі з 28.08.1973 по 16.05.1987 ніс службу на півострові Камчатка - районі Крайньої Півночі колишнього СРСР. За розрахунком органу Міністерства оборони України від 14.12.1994 позивач при звільнені з військової служби мав загальну вислугу 40 років 12 днів, з урахуванням пільгового обчислення вислуги (один місяць служби за два місяці) за час служби на півострові Камчатка. Виходячи з вказаної вислуги, позивач отримував пенсію військовослужбовця (за вислугу років), перебуваючи на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області.
09.06.2011 позивача взято на облік в Управлінні Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва, де йому з 09.06.2011 призначена пенсія за віком із зарахуванням до стажу роботи 26 років 7 місяців 19 днів військової служби, тобто, без пільгового обчислення військової служби за час служби в районі Крайньої Півночі колишнього СРСР.
Вважаючи відмову відповідача зарахувати до стажу роботи ОСОБА_2 у кратному розмірі час його служби в районі Крайньої Півночі колишнього СРСР незаконною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідно до чинного законодавства стаж військової служби до 01.01.1991 слід зараховувати до трудового стажу осіб на умовах, визначених законодавством, що діяло до 01.01.1991, зокрема, один місяць військової служби в районі Крайньої Півночі колишнього СРСР зараховувати за два.
Колегія суддів виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, погоджується з висновками судів попередніх інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.
За змістом статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також військова служба, незалежно від місця проходження служби.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що період роботи до 01.01.1991 в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього СРСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.1991.
Частиною першою статті 52 Закону СРСР «Про державні пенсії» визначено, що пенсійне забезпечення генералів, адміралів офіцерів, військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу надстрокової служби і прирівняних до них осіб, а також пенсійне забезпечення їх сімей здійснюється в порядку і розмірах, встановлених Радою Міністрів СРСР.
Відповідно до пункту 55 Положення про пенсійне забезпечення осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців надстрокової служби та їх сімей, затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР від 10.11.1982 № 986, окремі періоди служби при обрахунку вислуги років для призначення пенсії зараховуються на пільгових умовах, зокрема, один місяць служби в Камчатській області за два місяці.
Аналіз наведених норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин та чинного до 01.01.1991 року законодавства свідчить, що особи, які проходили військову службу в районі Крайньої Півночі колишнього СРСР при обчисленні стажу для призначення пенсії за віком мають право на зарахування строку служби в зазначених регіонах у кратному (пільговому) розмірі.
З огляду на наведене, обґрунтованим є висновок судів першої та апеляційної інстанції щодо протиправності відмови Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва зарахувати до стажу ОСОБА_2 строк військової служби на півострові Камчатка у кратному (пільговому) розмірі.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову.
Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.
Правова оцінка встановлених обставин справи судам першої та апеляційної інстанцій дана вірно, порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій не допущено.
Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва залишити без задоволення, а постанову Заводського районного суду м. Миколаєва від 28 травня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2013 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку статей 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: