06 квітня 2015 року м. Київ справа № 800/110/15
Суддя Вищого адміністративного суду України Ліпський Д.В., перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 та 50 інших осіб до Президента України, Верховної Ради України, Вищої ради юстиції, треті особи: Венеціанська комісія Ради Європи, Міністерство юстиції України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання виконати певні дії, -
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Президента України, Верховної Ради України, Вищої ради юстиції, треті особи: Венеціанська комісія Ради Європи, Міністерство юстиції України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання виконати певні дії, а саме просить:
- встановити наявність у солідарних відповідачів компетенції діяти згідно Конституції України та законів України при прийнятті заяви № 13 від 13 січня 2015 року;
- визнати солідарну бездіяльність відповідачів протиправною;
- зобов'язати солідарних відповідачів вчинити за заявою № 13 від 13 січня 2015 року певні дії, передбачені нормами міжнародного і міждержавного права, Конституції України, законів України.
Відповідно до частини першої статті 2, пункту першого частини першої статті 3, частини першої статті 17 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із здійсненнями суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єктами владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Отже, необхідною ознакою для розгляду справи за правилами адміністративного судочинства є здійснення суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а саме: коли хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти, відповідно, зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта. При цьому ці функції повинні здійснюватись суб'єктом саме у тих правовідносинах, в яких виник спір.
У позовній заяві позивач просить визнати протиправною бездіяльність Верховної Ради України та Президента України, Вищої ради юстиції щодо встановлення наявності у відповідачів компетенції діяти згідно Конституції України при розгляді заяви № 13 від 13 січня 2015 року.
Визнання солідарної бездіяльності відповідачів протиправною, зобов'язання відповідачів вчинити дії за заявою, відповідно нормам міжнародного права, Конституції України та законів України, зобов'язання відповідачів утриматись від саботажу обумовлених норм міжнародного права, Конституції України, законів України.
За змістом статті 75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України, яка, реалізовуючи повноваження по здійсненню законодавчої влади, розглядає і вирішує питання державного і суспільного життя, що потребують врегулювання законами України, тобто реалізує законодавчі повноваження, а також здійснює установчі та контрольні повноваження, передбачені Конституцією України.
Згідно з пунктом 1 частини п'ятої статті 89 Закону України "Про Регламент Верховної Ради України" № 1861-VI від 10 лютого 2010 року (далі - Закон № 1861-VI) право законодавчої ініціативи здійснюється шляхом внесення до Верховної Ради, зокрема, проектів законів, постанов.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 89 Закону № 1861-VI законопроект - проекти законів, постанов Верховної Ради, які містять положення нормативного характеру.
З наведеного видно, що процедура прийняття актів Верховною Радою України, зокрема законів (вияв законодавчої ініціативи, реєстрація законопроекту, розгляд законопроекту, прийняття закону, його підписання і оприлюднення), є здійсненням Верховною Радою України законотворчої функції, а не владних управлінських функцій.
Повноваження Президента України врегульовано статтею 106 Конституції України, згідно якої він є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України; призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил України, інших військових формувань; здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави; очолює Раду національної безпеки і оборони України; вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни та у разі збройної агресії проти України приймає рішення про використання Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань; приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України; приймає у разі необхідності рішення про введення в Україні або в окремих її місцевостях надзвичайного стану, а також оголошує у разі необхідності окремі місцевості України зонами надзвичайної екологічної ситуації - з наступним затвердженням цих рішень Верховною Радою України.
Отже, діяльність Президента України та його повноваження закріплені в Конституції України і не є управлінськими функціями.
Статтею 3 Закону України ,,Про Вищу раду юстиції" визначено повноваження Вищої ради юстиції: вносить подання Президенту України про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад; розглядає справи і приймає рішення стосовно порушення суддями прокурорами вимог щодо несумісності; здійснює дисциплінарне провадження стосовно суддів Верховного Суду України і суддів вищих спеціалізованих судів; розглядає скарги на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів апеляційних та місцевих судів, а також прокурорів.
Позивачем у позовній заяві не наведено обставин, якими він обґрунтовує свої вимоги до Вищої ради юстиції.
Згідно пункту 1 частини1 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі лише, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
За таких обставин, приходжу до висновку про необхідність відмови позивачу у відкритті провадження у справі.
Крім цього, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду у разі відмови у відкритті провадження у справі.
Керуючись статтями 17, 109, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 та 50 інших осіб до Президента України, Верховної Ради України, Вищої ради юстиції, треті особи: Венеціанська комісія Ради Європи, Міністерство юстиції України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання виконати певні дії.
Повернути ОСОБА_1 судовий збір у сумі 73,08 грн., сплачений ним згідно квитанції № 37 від 31 березня 2015 року.
Ухвала набираєчинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та у порядку встановленому статтями 237- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
С У Д Д Я : Д.В. Ліпський
Суддя Д.В. Ліпський