09 квітня 2015 року м. Київ К/800/5865/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючої судді - Васильченко Н.В.,
суддів: Калашнікової О. В., Леонтович К.Г.,
провівши попередній розгляд справи за касаційною скаргою заступника прокурора міста Києва на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2015 року у справі №826/5046/14 за позовом заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна", Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, третя особа ОСОБА_1 про скасування рішення, -
У квітні 2014 року заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся в суд з позовом до комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна", Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, третя особа ОСОБА_1, в якому просив: визнати протиправними дії комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" щодо реєстрації 14.12.1992 за ОСОБА_2 права власності на гараж, розташований по АДРЕСА_1 (запис в реєстраційній книзі №8 за реєстровим №3192), а також поновлення такої реєстрації у 2010 році; скасувати записи про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на гараж, розташований по АДРЕСА_1, вчинені у 1992 та 2010 роках.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що реєстрація права власності за ОСОБА_2 на гараж, розташований по АДРЕСА_1, у 1992 році, а також її поновлення у 2010 році проведена відповідачем з порушенням вимог законодавства, оскільки згідно з умовами чинного на той час законодавства, яке врегульовувало питання реєстрації прав власності на нерухоме майно, вказаний гараж взагалі не підлягав реєстрації.
Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2015 року, відмовлено в задоволенні позовних вимог.
Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями заступник прокурора міста Києва звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням виконкому Жовтневої Ради народних депутатів від 14.05.1990 №238 дозволено гр. ОСОБА_2, як виняток, перенести належний йому гараж за власний рахунок на земельній ділянці згідно з генеральним планом будівництва по АДРЕСА_2
На підставі вказаного рішення виконкомом ради народних депутатів ОСОБА_2 видане свідоцтво від 14.12.1992 №135 про право особистої власності на індивідуальний гараж, який розташований по АДРЕСА_1. Як зазначено у свідоцтві, вказаний гараж зареєстрований в бюро технічної інвентаризації на праві особистої власності за ОСОБА_2, та записаний в реєстрову книгу №8 за реєстровим №3192 від 14.12.1992.
Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 5 лютого 2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2008 року, визнана бездіяльність комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" щодо скасування реєстрації будинку АДРЕСА_1, зобов'язано відповідача скасувати реєстраційні записи про право власності ОСОБА_2 на будинок по АДРЕСА_1, визнані протиправними дії відповідача щодо видачі ОСОБА_2 свідоцтва від 14.12.1992 №135 про право особистої власності на гараж та визнано вказане свідоцтво недійсним.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 5 травня 2010 року, скасовані постанова Шевченківського районного суду міста Києва від 5 лютого 2008 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2008 року та закрите провадження у справі №2а-216/08, в зв'язку з чим право власності ОСОБА_2 на гараж, розташований по АДРЕСА_1 було поновлене.
Реєстрація права власності на гараж за ОСОБА_2 здійснене відповідно до Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої заступником Міністра комунального господарства Української РСР В. Романовим 31.01.1966 та погодженої заступником Голови Верховного суду Української РСРР Сіденко 15.01.1966.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що неможливість реєстрації окремо від будинку службових будівель та споруд, до яких також може відноситись гараж, стосується лише тих будівель і споруд, які знаходяться на одній земельній ділянці з будинком та належать до нього, що свідчить про правомірність реєстрації від 14.12.1992 за ОСОБА_2 права власності на гараж. При цьому дії відповідача з поновлення у 2010 році реєстрації від 14.12.1992 за ОСОБА_2 права власності на гараж, розташований по АДРЕСА_1 є правомірними з огляду на скасування судового рішеня, яким було визнане недійсним свідоцтво від 14.12.1992 №135 про право особистої власності ОСОБА_2 на гараж.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.
Згідно п. 1 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої Заступником Міністра комунального господарства Української РСР В. Романовим 31.01.1966 та погодженої Заступником Голови Верховного суду Української РСР Р. Сіденко 15.01.1966 реєстрацію будинків з обслуговуючими їх будівлями і спорудами та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР провадять бюро технічної інвентаризації виконкомів місцевих Рад депутатів трудящих.
Відповідно п. 2 Інструкції об'єктами реєстрації є будинки та домоволодіння з окремим порядковим номером по вулиці, провулку, площі. Під будинком, як об'єктом правової реєстрації, розуміється один будинок з приналежними до нього службовими будівлями та спорудами (чи без таких), що розташовані на одній земельній ділянці, під самостійним порядковим номером по вулиці, провулку, площі. Під домоволодінням розуміється два і більш будинків з приналежними до них надвірними будівлями (чи без таких), що розташовані на одній земельній ділянці під одним порядковим номером по вулиці, провулку, площі.
Згідно п. 4 Інструкції реєстрації підлягають всі будинки і домоволодіння в межах міст і селиш міського типу УРСР, що належать місцевим Радам депутатів трудящих, державним, кооперативним і громадським установам, підприємствам і організаціям, а також ті будинки і домоволодіння, які належать громадянам на праві особистої власності.
Будинки, що підлягають реєстрації, повинні бути закінчені будівництвом і прийняті в експлуатацію за актом, затвердженим виконкомом місцевої Ради депутатів трудящих. Різні службові будівлі та споруди (сараї, літні кухні та ін.) не можна реєструвати окремо від жилого будинку.
Разом з цим, відповідно до частини першої статті 15 Закону України "Про власність" від 07.02.1991 №697-XII (чинного на час реєстрації права власності на гараж, розташований по АДРЕСА_1, за ОСОБА_2.), член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.
Колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що з аналізу вищенаведених норм вбачається, що неможливість реєстрації окремо від будинку різних службових будівель та споруд, до яких також може відноситись гараж, стосується лише тих будівель і споруд, які знаходяться на одній земельній ділянці з будинком та належать до нього.
При цьому, скасування постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 5 лютого 2008 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2008 року, на підставі яких був скасований запис про державну реєстрацію права власності на гараж за ОСОБА_2, є підставою для поновлення у реєстрі відповідного запису про реєстрацію його права власності.
Враховуючи вищенаведене суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до вірного висновку, що поновлення запису про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на гараж у зв'язку із скасуванням рішень на підставі яких дане право власності було скасоване, є правомірним.
Згідно ч.3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
Касаційну скаргу заступника прокурора міста Києва відхилити.
Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2015 року у справі №826/5046/14 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним судом України з підстав, в порядку та у строки, визначені ст.ст. 236 - 239-1 КАС України.
Судді: