"31" березня 2015 р. м. Київ К/800/60307/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Кошіля В.В.
Суддів Моторного О.А.
Олендера І.Я.
при секретарі Калініні О.С.
за участю представника позивача - Салазького О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області
на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.09.2014
та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22.05.2014
у справі № 805/5252/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКО-ТРЕЙДІНГ»
до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області
про скасування податкової вимоги та зобов'язання вчинити певні дії
Товариство з обмеженою відповідальністю «МАКО-ТРЕЙДІНГ» звернулось до суду з позовом про скасування податкової вимоги Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області № 387-25 від 31.03.2014; зобов'язання здійснити коригування даних в картці особового рахунку шляхом виключення з неї відомостей про наявність податкового боргу з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 21 738 664,92 грн.; звільнення майна з податкової застави.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22.05.2014, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.09.2014, позов задоволено частково, скасовано спірну податкову вимогу, в іншій частині позовних вимог відмовлено.
В касаційній скарзі відповідач просить змінити рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині скасування податкової вимоги № 387-25 від 31.03.2014, а в іншій частині судові рішення - залишити без змін, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, як такі, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 23.01.2013 позивачем подано до ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2012 рік, у рядку 20 якої зазначено суму авансового внеску при виплаті дивідендів, що має бути сплачена у звітному (податковому) періоді за місцезнаходженням юридичної особи в розмірі 30 819 919 грн.; у рядку 34 Авансовий внесок (1/12 нарахованої до сплати загальної суми податку на прибуток за звітний (податковій) рік), що підлягатиме сплаті щомісяця у березні - грудні 2013 року та у січні-лютому 2014 року, відображено суму 8 531 162 грн.
26.02.2014 позивачем подано до ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2013 рік за реєстраційним № 9090664795, у рядку 11 податок на прибуток від діяльності, що не підлягає патентуванню нарахований податок на прибуток за 2013 рік зазначено суму 132 151 221 грн.
Відповідно до платіжних доручень платником ТОВ «МАКО-ТРЕЙДІНГ» сплачено податок за 2013 рік, призначення платежу податок на прибуток за кодом 11021000: платіжне доручення № 120 від 18.01.2013 на суму 7 850 000 грн. податок на прибуток за січень 2013 року; за призначенням платежу авансовий внесок з податку на прибуток, код 11024000: платіжне доручення № 334 від 14.02.2013 в сумі 7 850 000 грн. за лютий 2013 року, платіжне доручення № 759 від 29.03.2013 в сумі 1 496 132 грн. за березень 2013 року, платіжне доручення № 909 від 12.04.2013 в сумі 2 000 000 грн. за квітень 2013 року, платіжне доручення № 967 від 19.04.2013 в сумі 5 000 000 грн. за квітень 2013 року, платіжне доручення № 1046 від 25.04.2013 в сумі 1 531 162 грн. за квітень 2013 року, платіжне доручення № 1286 від 30.05.2013 в сумі 8 531 162 грн. за травень 2013 року, платіжне доручення № 1513 від 25.06.2013 в сумі 241 624,74 грн. за червень 2013 року, платіжне доручення № 1667 від 05.07.2013 в сумі 2 000 000 грн. за липень 2013 року, платіжне доручення № 1851 від 20.07.2013 в сумі 6 531 162 грн., платіжне доручення № 2339 від 06.09.2013 в сумі 3 500 000 грн. за вересень 2013 року, платіжне доручення № 2411 від 13.09.2013 в сумі 3 000 000 грн. за вересень 2013 року, платіжне доручення № 2705 від 11.10.2013 в сумі 4 000 000 грн. за жовтень 2013 року, платіжне доручення № 2766 від 18.10.2013 року в сумі 4 531 162 за жовтень 2013 року, платіжне доручення № 3123 від 29.11.2013 в сумі 4 000 000 грн. за грудень 2013 року, платіжне доручення № 3292 від 13.12.2013 в сумі 1 000 000 грн. за грудень 2013 року, платіжне доручення № 3339 від 20.12.2013 в сумі 3 531 162 грн. за грудень 2013 року; платіжним дорученням № 2558 від 27.09.2013 в сумі 2 031 162 грн. сплачено за кодом 11021000 авансовий платіж з податку на прибуток за 9 місяців 2013 року при виплаті дивідендів; платіжне доручення № 422 від 22.02.2013 в сумі 7 035 030 грн. сплачено за кодом 11021000 авансовий внесок з податку на прибуток за 4 квартал 2012 року при виплаті дивідендів; платіжне доручення № 1432 від 14.06.2013 в сумі 2 500 000 грн. сплачено за кодом 11024000 авансовий внесок з податку на прибуток за 2013 року при виплаті дивідендів, платіжне доручення № 1437 від 17.06.2013 в сумі 500 000 грн. сплачено за кодом 11024000 авансовий внесок з податку на прибуток за 2013 року при виплаті дивідендів, платіжне доручення № 1574 від 27.06.2013 в сумі 5 289 537,26 грн. сплачено за кодом 11024000 авансовий внесок з податку на прибуток за 2013 рік при виплаті дивідендів, платіжне доручення № 2059 від 14.08.2013 в сумі 10 711 568 грн. сплачено за кодом 11024000 авансовий внесок з податку на прибуток за 2013 року при виплаті дивідендів, платіжне доручення № 2980 від 08.11.2013 в сумі 10 000 000 грн. сплачено за кодом 11021000 авансовий платіж з податку на прибуток за 9 місяців 2013 року при виплаті дивідендів, платіжне доручення № 3014 від 15.11.2013 в сумі 13 628 329 грн. сплачено за кодом 11021000 авансовий платіж з податку на прибуток за 9 місяців 2013 при виплаті дивідендів.
Всі сплачені суми з податку на прибуток, зі сплати авансового внеску податку на прибуток відображено у витязі з особової картки платника податків ТОВ «МАКО-ТРЕЙДІНГ» за 2014 рік за кодом платежу 11024000, 11021000.
31.03.2014 ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області винесено податкову вимогу № 387-25 про визначення позивачу суми податкового боргу у розмірі 21 738 664,92 грн., в т.ч.: 21 738 573,07 грн. основного платежу та 91,85 грн. пені., що утворився через несплату податку за узгодженим грошовим зобов'язанням, а саме з податку на прибуток приватних підприємств за кодом бюджетної класифікації 11021000.
31.03.2014 за № 9872/10/05-62-25-01 на адресу Керівника ТОВ «МАКО- ТРЕЙДІНГ» за підписом заступника начальника ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька направлено лист про надання інформації щодо надання податковому керуючому переліку майна, товарів або запасів на суму, визначену в податковій вимозі, яке перебуває у власності для складання акту опису майна для подальшого включення їх до податкової застави.
31.03.2014 за № 9873/10/05-62-25-01 заступником начальника ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька прийнято рішення про опис майна у податкову заставу відповідно до ст. 89 Податкового кодексу України.
10.04.2014 податковим органом складено акт опису № 8 майна позивача, а саме грошових коштів на суму 21 738 664,92 грн.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суди попередніх інстанцій виходили з того, що довідкою від 23.04.2014 за № 264/05-62-22-01/37967910 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «МАКО-ТРЕЙДІНГ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01 по 31.12.2013», встановлено, що за перевіряємий період позивач задекларував податок на прибуток у розмірі 132 151 221 грн. та не встановлено його заниження або завищення податку на прибуток; сума податку на прибуток сплачена в повному обсязі, що також підтверджується платіжними дорученнями, що долучені до матеріалів справи; згідно акту звірення розрахунків з бюджетом станом на 21.05.2014 за період з 01.01 по 21.05.2014 з податку на прибуток приватних підприємств за кодом платежу 11021000 - сальдо на 21.05.2014 - 21 738 573,07 грн., з авансових внесків з податку на прибуток за кодом платежу 11024000 - складає 26 049 915,73 грн.; станом на 01.05.2014 позивач має переплату з податку на прибуток в сумі 4 311 342,66 грн.; оскільки спірна вимога підлягає скасуванню, а тому скасовується і сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі, на підставі чого і заходи здійснені податковим органом підлягають скасуванню самим податковим органом; відповідачем не доведено правомірність винесення вимоги та здійснення відповідних заходів.
Однак, такий судовий висновок є передчасним та таким, що зроблений без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.
Так, статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають.
Відповідно до пп. 153.3.1 п. 153.3 ст. 153 Податкового кодексу України у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, визначеними статтею 152 цього Кодексу, чи ні.
Крім випадків, передбачених підпунктом 153.3.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку в розмірі ставки, встановленої пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, нарахованої на суму дивідендів, що фактично виплачуються, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів (пп. 153.3.2 п. 153.3 ст. 153 ПК України).
Згідно з пп. 153.3.3 п. 153.3 ст. 153 зазначеного Кодексу платник податку - емітент корпоративних прав, державне некорпоратизоване, казенне чи комунальне підприємство зменшує суму нарахованого податку звітного періоду на суму авансового внеску, попередньо сплаченого протягом такого звітного періоду у зв'язку з нарахуванням дивідендів згідно з підпунктом 153.3.2 цього пункту. Не дозволяється проведення зазначеного заліку з податком, передбаченим статтею 156 цього Кодексу.
Таким чином, сума визначеного платником податку на прибуток до сплати звітного податкового періоду зменшується на суму нарахованого таким платником податку авансового внеску з податку на прибуток у зв'язку з прийняттям рішення про виплату дивідендів.
Відповідно до абз. 1, 4, 9 п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації. У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань.
Джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів (п. 87.1 ст. 87 ПК України).
До 17.01.2013 для сплати податку на прибуток застосовувалась бюджетна класифікація, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2011 № 11 «Про бюджетну класифікацію», у якій не було виділено окремо кода для сплати авансових внесків з податку на прибуток, а був загальний (11021000) - податок на прибуток приватних підприємств.
Наказом Міністерства фінансів України від 17.01.2013 № 19 «Про затвердження змін до бюджетної класифікації» був виділений спеціальний код бюджетної класифікації (11024000) - авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств. Для чого Державною казначейською службою України відкритий відповідний рахунок для сплати платниками щомісячних авансових внесків з податку на прибуток.
Таким чином, нормами чинного законодавства не передбачено автоматичне зарахування переплати з податку на прибуток в рахунок авансових внесків з податку на прибуток, у зв'язку з наявністю різних рахунків, однак, таке зарахування можливе на підставі поданої платником податків заяви про таке зарахування.
В даному випадку судами обох інстанцій не досліджено платіжних доручень для встановлення факту належної сплати авансових внесків з податку на прибуток за 2013 рік по правильному платежу за кодом бюджетної класифікації - 11024000 та не встановлено чи подавалась заява позивачем про зарахування переплати з податку на прибуток в рахунок сплати авансових внесків з податку на прибуток.
Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.
Також, судами обох інстанцій не досліджено питання щодо наявності підстав для прийняття спірної податкової вимоги, з дослідженням правомірності нарахування в ній суми податкового боргу та пені у відповідності до вимог Податкового кодексу України.
При цьому, судам належить встановити узгоджену суму грошового зобов'язання авансового внеску з податку на прибуток за 2013 рік та суму фактичної несплати позивачем такого зобов'язання з урахуванням граничних строків сплати, визначених в Податковому кодексі України для переведення такого зобов'язання до категорії податкового боргу.
Однак, встановлення зазначених обставин має важливе значення для правильного вирішення даної справи по суті.
Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів обох інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області задовольнити частково.
Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.09.2014 та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22.05.2014 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий В.В. Кошіль
Судді О.А. Моторний
І.Я. Олендер