25.03.2015р. м. Київ К/9991/28252/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.
розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 19.10.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2012 по справі №2а-1791/11/1070 за позовом Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агро-Трейд» про стягнення коштів отриманих за нікчемним правочином.
Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія
На розгляд суду передано вимоги Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області (далі - ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області, позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агро-Трейд» (далі - ТОВ «Торговий дім «Агро-Трейд», відповідач) про стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином від 01.02.2009 №01/02-09М у розмірі 1179772,38грн.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 19.10.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2012, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовано тим, що позивачем не доведено наміру ТОВ «Торговий дім «Агро-Трейд» діяти з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, порушувати публічний порядок при укладанні спірного правочину. Суди спростувати доводи податкового органу щодо нікчемності укладеного правочину між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сістайл» (далі - ТОВ «Сістайл»).
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач 24.04.2012 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 22.05.2012 прийняв її до свого провадження.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 19.10.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2012, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 203, 207, 215 Цивільного кодексу України, статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.
Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період 10.11.2010 по 12.12.2010 уповноваженими особами ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Торговий дім «Агро-Трейд», зокрема, з питань правових відносин з ТОВ «Сістайл» за період з 01.10.2007 по 31.03.2010, за результатами якої контролюючим органом складено акт №903/23-2/32837481 від 21.12.2010.
Перевіркою встановлено, що між ТОВ «Торговий дім «Агро-Трейд» та ТОВ «Сістайл» було укладено договір про надання маркетингових послуг від 01.02.2009 №01/02-09М.
Звертаючись з даним позовом до суду податковий орган виходив з того, що під час укладання вказаного договору ТОВ «Торговий дім «Агро-Трейд» та ТОВ «Сістайл» не мало мети дійсного отримання результатів маркетингових досліджень, наслідком яких мала бути оптимізація роботи товариства, збільшення доходів, розширення ринку збуту товарів, а фактично переслідувалась мета зменшення об'єкту оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість, що завідомо суперечить інтересам держави, порушують публічний порядок, а тому є нікчемними.
Відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Разом з тим, санкції, встановлені частиною першою статті 208 Господарського кодексу України, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, та не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими як такі, що відповідають визначенню частини першої статті 238 Господарського кодексу України. З огляду на це, такі санкції можуть застосовуватися лише протягом строків, встановлених статтею 250 цього Кодексу.
Судами встановлено, що спірний договір укладено Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агро-Трейд» з контрагентом 01.02.2009, проте з вимогою про застосування санкцій позивач звернувся до суду лише в квітні 2011 року, тобто поза межами граничного річного строку від вчинення правопорушення, передбаченого статтею 250 Господарського кодексу України.
Враховуючи викладене, зважаючи на те, що застосування санкцій статті 208 Господарського кодексу України можливе лише в межах строків, передбачених статтею 250 цього Кодексу, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 210, 2201, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби залишити без задоволення.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 19.10.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2012 по справі №2а-1791/11/1070 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: __________________ Т.М. Шипуліна
Судді: __________________ Л.І. Бившева
__________________ А.М. Лосєв