01.04.2015р. м. Київ К/800/51623/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.
розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20.05.2013 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2013 у справі №1570/4664/2012 за позовом Приватного підприємства «Міхаель Компані» до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень.
Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, колегія
На розгляд суду передано вимоги Приватного підприємства «Міхаель Компані» (далі - ПП «Міхаель Компані», позивач) до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС, відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 08.02.2011 №0000862310, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 1195575,00грн.; №0000852310/0, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 10443358,грн., у тому числі 8354686,00грн. - основний платіж та 2088672,00грн. - штрафні (фінансові) санкції; №0000862310/0, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 3690808,00грн., у тому числі 2919733,00грн. - основний платіж та 771075,00грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20.05.2013, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2013, позовні вимоги задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 08.02.2011 №0000862310 та №0000852310/0. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач 14.10.2013 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 12.11.2013 прийняв її до свого провадження.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20.05.2013 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2013, прийняти нове рішення про відмову у задоволені позовних вимог.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 129 Конституції України, пунктів 56.18, 56.19 статті 56 Податкового кодексу України, пункту 1.31 статі 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.6.1 пункту 7.6 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», статей 7, 69, 70, 71, 99, 100, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.
Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 30.11.2010 по 12.01.2011 уповноваженими особами ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС було проведено планову виїзну перевірку ПП «Міхаель Компані» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 по 30.06.2010, за результатами якої контролюючим органом складено акт №82/23-3/33311140 від 19.01.2011.
На підставі висновків викладених у вказаному акті перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 08.02.2011 №0000852310/0, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 10443358,грн., у тому числі 8354686,00грн. - основний платіж та 2088672,00грн. - штрафні (фінансові) санкції; №0000862310/0, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 3690808,00грн., у тому числі 2919733,00грн. - основний платіж та 771075,00грн. - штрафні (фінансові) санкції; №0000862310, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 1195575,00грн.;
Листом ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 11.03.2011 №14314/10/23-329, на виконання листа Державної податкової адміністрації в Одеській області від 28.02.2011 №6897/7/23-3009, відкликано податкове повідомлення-рішення від 08.02.2011 №0000862310/0.
Правовою підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання та зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування став висновок податкового органу про порушення ПП «Міхаель Компані» вимог підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.6.1 пункту 7.6 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 8354686,00грн. та зменшено розмір від'ємного значення об'єкта оподаткування за І квартал 2008 року на 777448,00грн., за ІІІ квартали 2008 року на 78,00грн., за 2008 рік на 79811,00грн., за ІІІ квартали 2009 року на 617877,00грн., за 2009 рік на 423785,00грн., за І квартал 2010 року на 328755,00грн., за півріччя 2010 року на 691979,00грн.; пункту 3.1 статті 3, підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4, підпунктів 6.3.1, 6.3.3 («е»), 6.3.4 пункту 6.3 статті 6, підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8, пункту 16.1 статті 16 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» внаслідок порушення вимог податкового законодавства щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету за 2009 рік на суму 544,45грн. Також, податковим органом встановлено наявність фінансових операцій, які відповідають критеріям, регламентованим Положенням про банк сумнівних фінансових операцій, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 21.05.2003 №233.
Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.
Згідно з пунктом 4.1 статті 4 зазначеного Закону валовий дохід - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.
Відповідно до підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий дохід включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді, зокрема, вартості матеріальних цінностей, переданих платнику податку у відповідальне зберігання та використаних ним у власному виробничому чи господарському обороті.
Відповідальне зберігання - господарська операція платника податку, що передбачає передання згідно з договорами схову матеріальних цінностей на зберігання іншій особі без права їх використання у господарському обороті такої фізичної чи юридичної особи, з подальшим поверненням цих матеріальних активів платнику податку без зміни їх якісних або кількісних характеристик (пункт1.24 статті 1 вказаного Закону).
Згідно підпункту 7.9.1 пункту 7.9 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв'язку з залученням платником податку майна на підставі договору концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання), а також згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно, з урахуванням положень підпункту 7.9.6 цього пункту.
Судами встановлено, що між ПП «Міхаель Компані» та ПП «Бонус Плюс», ТОВ «УКР МЕТ ПЛЮС», ТОВ «Аллегрон», ПП «Клуб Мягков» було укладено договори доручення, за якими позивач виступає повіреною особою, яка від імені та за рахунок довірителя - ПП «Бонус Плюс», ТОВ «УКР МЕТ ПЛЮС», ТОВ «Аллегрон», ПП «Клуб Мягков» зобов'язується вчинити певні дії, а саме: укласти договори на придбання будівельних матеріалів та будівель під офіс.
Також, договір доручення було укладено між позивачем та ТОВ «Фіорандо-Україна», за яким ПП «Міхаель Компані» виступає довірителем, який доручає від свого імені та за свій рахунок повіреному - ТОВ «Фіорандо-Україна», вчинити дії відповідно до договору.
На виконання умов договорів з ПП «Бонус Плюс», ТОВ «УКР МЕТ ПЛЮС», ТОВ «Аллегрон», ПП «Клуб Мягков» на розрахункові рахунки позивача було перераховано кошти у загальному розмірі 32393223,45грн.
За умовами вказаних договорів повірений у разі невиконання договору зобов'язаний повернути грошові кошти, отримані від довірителя до закінчення строку вказаного в договорі.
У зв'язку з невиконанням зазначених договорів доручення позивачем було повернуто ПП «Бонус Плюс», ТОВ «УКР МЕТ ПЛЮС», ТОВ «Аллегрон», ПП «Клуб Мягков» кошти отримані за договорами доручення до закінчення строків вказаних у договорах.
Таким чином, висновок податкового органу про те, що кошти, отримані позивачем від довірителів, згідно договорів доручення, використано ним у власному господарському обігу, а не за цільовим призначенням довірителів, і тому не можуть бути віднесені до валового доходу є помилковим, оскільки ПП «Міхаель Компані» було повернуто грошові кошти у зв'язку з невиконанням зазначених договорів.
До того ж, доказів на підтвердження того, що ПП «Міхаель Компані» використало у власному господарському обігу саме кошти отримані за зазначеними договорами доручення суду не надано.
Відповідно до підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.
Згідно пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Судами встановлено, що ПП «Міхаель Компані» для здійснення власної господарської діяльності отримував кредити у АКБ «Фінбанк», кошти по яких використовувались на придбання цінних паперів (векселів), та сплачував відсотки за користування вказаними кредитами.
Натомість, податковим органом не надано доказів на підтвердження того, що ПП «Міхаель Компані» використовувало отримані у АКБ «Фінбанк» кредитні кошти не у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.
Враховуючи вищевикладене, за встановлених обставин, позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат відсотки за користування кредитними коштами.
Також, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції стосовно необґрунтованості доводів податкового органу щодо пропуску позивачем строку на звернення до суду, оскільки строк звернення платника податків з позовом до адміністративного суду щодо оскарження рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання визначається на підставі пункту 56.18 статті 56 та статті 102 Податкового кодексу України і становить 1095 днів після отримання відповідного податкового повідомлення.
З огляду на викладене, висновок судів попередніх інстанцій щодо протиправності податкових повідомлень-рішень від 08.02.2011 №0000862310 та №0000852310/0 є правильним.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 210, 2201, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20.05.2013 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2013 у справі №1570/4664/2012 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: __________________ Т.М. Шипуліна
Судді: __________________ Л.І. Бившева
__________________ А.М. Лосєв