30.03.2015р. м. Київ К/800/61355/13
Вищий адміністративний суд України у складі суддів:
головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач),
Ланченко Л.В.,
Пилипчук Н.Г.,
при секретарі судового засідання Міщенко Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області
на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22.04.2013 року
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2013 року
у справі № 815/1543/13-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Паритет»
до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Паритет» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22.04.2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2013 року, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби від 31.01.2013 року №0000061505 в частині нарахування 555 894, 17 грн.; від 06.02.2013 року №0000071505 та №0000006505.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить залишити без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій.
Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 10.12.2013 року замінено Державну податкову інспекцію у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби правонаступником Державною податковою інспекціїєю у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області.
У судовому засіданні представники позивача касаційну скаргу підтримали та просили її задовольнити. Представник відповідача проти касаційної скарги заперечував та просив у її задоволенні відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила наступне.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування ТОВ «Паритет» з питання достовірності формування залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р. 24), за серпень 2012 року, відповідачем складено акт від 07.11.2012 року №68/15-510/24527686, яким встановлено порушення п. 200.4 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем у декларації за серпень 2012 року завищено значення у рядку 24 (залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду) у сумі 561 041, 00 грн.
На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.01.2013 року №0000061505, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 561 041, 00 грн.
За результатами документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування ТОВ «Паритет» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість в наступних звітних періодах: жовтень 2012 року, відповідачем складено акт від 23.01.2013 року №8/15-510/24527686, яким встановлено порушення: - п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у декларації за жовтень 2012 року в розмірі 365 716, 00 грн.; - п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит (р.17) на суму 15 263, 29 грн. За результатами перевірки підприємством ТОВ «Паритет» занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті (р.25) по декларації за жовтень 2012 року на 155 259, 00 грн.
На підставі зазначеного акта 06.02.2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення №000071505, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмір 365 716, 00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 182 858, 00 грн. та податкове повідомлення-рішення №0000006505, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 155 259, 00 грн. за основним платежем та 77 629, 50 за штрафними (фінансовим) санкціями.
В межах даної справи позивачем оскаржено податкові повідомленні-рішення від 31.01.2013 року №0000061505 в частині нарахування 555 894, 17 грн. та від 06.02.2013 року №0000071505, №0000006505 повністю.
Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку щодо відсутності порушень позивачем вимог податкового законодавства та неправомірного прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень.
Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на таке.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно із п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.
В силу п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Підтвердженням прийняття податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України).
Пунктом 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України визначено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Відповідно до п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що встановлені в акті перевірки доводи податкового органу про те, що позивачем під час перевірки не було надано оригінал вантажно-митної декларації від 20.08.2012 року № 21287 від постачальника «EUROGLAS POLSKA (Польща) на загальну суму 923 649, 42 грн., у тому числі ПДВ 153 941, 57 грн., спростовані витребуваною у Південній митниці інформаційною довідкою, а саме листом від 14.03.2013 року №11/4.2-13/3436, у якому зазначено про те, що інформація щодо постачань від компанії EUROGLAS POLSKA Sp.z о.о (Polska) на адресу TOB «Паритет» за період з 01.08.2012 року по 31.08.2012 року у Південної митниці відсутня.
Встановлено, що представник позивача у судовому засіданні при розгляді справи судами попередніх інстанцій наполягав на тому, що TOB «Паритет» взагалі не отримувало від компанії «EUROGLAS POLSKA» (Польща) будь-який товар у вищенаведений період.
Крім того, встановлено, що податкова накладна за № 43/9 (видана TOB «Хілал Алюмініум Юкрейн») була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, про що свідчить Витяг з Єдиного реєстру податкових накладних № 14094022 від 18.02.2013 року.
Таким чином, встановлено та з чим погодився позивач, що ним було завищено податковий кредит по рядку 10.1 декларації за серпень 2012 року на загальну суму 5 146, 83 грн., а не на суму 5 716, 08 грн., що призвело до заниження різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового періоду (рядок 18) на 5 146, 83 грн.
На підставі наявних у матеріалах справи документів, зокрема, податкових накладних, які були надані позивачем під час перевірки, судами встановлено, що вони оформлені належним чином, що свідчить про відсутність зазначених у акті перевірки від 07.11.2012 року №68/15-510/24527686 порушень вимог ст. 201, п. 198.6 ст. 198, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України.
Крім того, відсутність окремих реквізитів у первинних документах або помилки в їх оформленні є лише окремим недоліком та не може спростовувати наявності у підприємства відповідних господарських операцій.
Таким чином, з урахуванням того, що судом встановлено, що факт здійснення господарських операцій ТОВ «Паритет» відповідачем не заперечується, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про те, що висновки, відображені в акті перевірки від 07.11.2012 року, не знаходять свого підтвердження щодо завищення TOB «Паритет» податкового кредиту у сумі 555 894, 17 грн.
Щодо позовних вимог про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 06.02.2013 року № №000071505 та №0000006505 судами встановлено таке.
Перевіркою правомірності визначення податкових зобов'язань та податкового кредиту, розрахунків з бюджетом та показників, відображених у декларації за жовтень 2012 року, встановлено, що в порушення п. 198. 6 ст. 198 Податкового кодексу України позивачем завищено податковий кредит на суму 15 263, 29 грн. в результаті включення податкових накладних, які оформлені з порушенням вимог Податкового кодексу України, а саме через ненадання їх оригіналів.
Судами встановлено, що дані твердження спростовуються наявним в матеріалах справи та наданим під час перевірки реєстром отриманих податкових накладних за жовтень 2012 року, який підписано державним податковим інспектором Соколовою Н.С.
Крім того, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про неправомірність використання податковим органом показників акта перевірки від 07.11.2012 року № 68/15-510/24527686, оскільки на момент проведення перевірки правомірності нарахування TOB «Паритет» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за жовтень 2012 року, було відсутнє податкове повідомлення-рішення за результатами попередньої перевірки. Податкове повідомлення-рішення про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 561 041, 00 грн. по акту перевірки від 07.11.2012 року № 68/15-510/24527686 було прийнято відповідачем 31.01.2013 року.
Таким чином, судами попередніх інстанцій, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, оцінка яким дана з дотриманням ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, зроблений правильний висновок про недоведеність відповідачем, на якого в силу норми частини 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається обов'язок доказування, правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень.
За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.
З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено обґрунтовані рішення, які постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.
Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.
Стаття 224 КАС України передбачає, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22.04.2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2013 року у справі № 815/1543/13-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Ю.І.Цвіркун
Судді Л.В.Ланченко
Н.Г.Пилипчук