30 березня 2015 року м. Київ К/800/60938/13
Вищий адміністративний суд України у складі суддів:
головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач),
Ланченко Л.В.,
Пилипчук Н.Г.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу
за касаційною скаргою Бершадської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області
на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22.10.2013 року
та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.11.2013 року
у справі № 802/3269/13-а
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
до Бершадської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області
про скасування податкових повідомлень-рішень,
встановив:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом до Бершадської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області про скасування податкових повідомлень-рішень.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 22.10.2013 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.11.2013 року, позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Тростянецької об'єднаної державної податкової інспекції (Ладижинське відділення) Вінницької області Державної податкової служби від 21.05.2013 року №0000521720, №0000501720, №0000471720.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 00.01.2007 року по 31.12.2012 року, відповідачем складено акт від 22.04.2013 року № 91-17/НОМЕР_1, яким встановлено , зокрема, порушення: - п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України, в результаті чого платником податків не забезпечено зберігання та не надано на перевірку виписки з банку про рух грошових коштів по відкритих розрахункових рахунках; - п. 4 ч. 1 п. 291.5.1, п. 293.4 ст. 293 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено єдиний податок на суму 26 809, 80 грн., - пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298, п.п. 177.1, п. 177.2 ст. 177, п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на доходи з фізичних осіб на суму 29 453, 32 грн.
На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 21.05.2013 року: - № 0000521720, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: єдиний податок з доходів фізичних осіб в сумі 33 512, 25 грн., з яких за основним платежем - 26 809, 80 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями - 6 702, 45 грн.; - № 0000501720, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, в сумі 36 816, 65 грн., з яких за основним платежем - 29 453, 32 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 7 363, 33 грн.; - № 0000471720, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: адміністративні штрафи та інші санкції в сумі 510, 00 грн.
Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку щодо відсутності порушень позивачем вимог податкового законодавства у періоді, що перевірявся, та неправомірного прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.
Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій
Підпунктом 2 п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України визначено, що друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1000000 гривень.
В силу пп. 4 пп. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу України не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення.
Відповідно до пп. 4 п. 293.4 ст. 293 Податкового кодексу України ставка єдиного податку встановлюється для платників єдиного податку першої, другої і третьої груп у розмірі 15 відсотків до доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування.
Згідно із пп. 5 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу України платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки: у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до наявного у матеріалах справи свідоцтва платника єдиного податку позивач з 01.01.2012 року перебуває на спрощеній системі оподаткування, належить до другої групи платників єдиного податку та має право здійснювати наступні види господарської діяльності: 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; 32.12 виробництво подібних і ювелірних виробів; 47.19 інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах.
Висновок податкового органу про донарахування позивачу єдиного податку за ставкою 15% до доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, та збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, оскільки, на думку податкового органу, при здійсненні в першому кварталі 2012 року виду діяльності - виробництво ювелірних виробів, які не дають право застосовувати спрощену систему оподаткування, позивач не перейшов з другого кварталу 2012 року на спрощену систему оподаткування, зроблені на підставі наданих до перевірки договорів між ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на поставку ювелірних виробів.
Судами встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідні договори не виконувалися та розрахунки за ними не проводились, а позивач в 1 кварталі 2012 року здійснював господарську діяльність з надання побутових послуг населенню, передбачених п.п. 28, п. 29 п. 291.7 ст. 291 Податкового кодексу України: виготовлення ювелірних виробів за індивідуальним замовленням, послуги з ремонту ювелірних виробів, що відповідає вимогам п. 291.4 Податкового кодексу України.
В свою чергу, податковим органом відповідні обставини, на які здійснено посилання в акті перевірки, не доведено.
Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про протиправність податкових повідомлень-рішень від 21.05.2013 року №0000521720 та №0000501720.
Що стосується податкового повідомлення рішення від 21.05.2013 року № 0000471720.
Згідно із п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами.
Відповідно до пп. 296.1.1 п. 296. 1 ст. 296 Податкового кодексу України платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої та п'ятої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів. Форма книги обліку доходів, порядок її ведення затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Таким чином, законом передбачено ведення платником єдиного податку лише книги обліку доходів і витрат, яка і відображає отриманні ним доходи.
Встановлено, що Книга обліку доходів та витрат надавалися позивачем до перевірки.
Отже, судами зроблено вірний висновок про те, що отримання та зберігання платником єдиного податку виписок з банку про рух грошових коштів не є обов'язковими, оскільки зазначені виписки не являються первинними документами та документами, які пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.
З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено обґрунтовані рішення, які постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.
Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Касаційну скаргу Бершадської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області відхилити.
Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22.10.2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.11.2013 року у справі № 802/3269/13-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Ю.І.Цвіркун
Судді Л.В.Ланченко
Н.Г.Пилипчук