30 березня 2015 року м. Київ К/800/1964/14
Вищий адміністративний суд України у складі суддів:
головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач),
Ланченко Л.В.,
Пилипчук Н.Г.,
розглянувши у попередньому провадженні адміністративну справу
за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління Міндоходів у Львівській області
на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28.04.2010 року
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2013 року
у справі № 2а-1098/10/1370
за позовом Комунального підприємства «Червоноградтеплокомуненерго»
до Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління Міндоходів у Львівській області
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,
встановив:
Комунальне підприємство «Червоноградтеплокомуненерго» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Червонограді про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28.04.2010 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2013 року, позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 21.07.2009 року № 0004941501/0, від 25.09.2009 року № 0004941501/1, від 23.10.2009 року № 0004941501/2, від 11.01.2010 року № 0004941501/3.
Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 28.01.2014 року замінено Державну податкову інспекцію у м. Червонограді правонаступником - Державною податковою інспекцією у м. Червонограді Головного управління Міндоходів у Львівській області.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток КП «Червоноградтеплокомуненерго» відповідачем складено акт від 09.07.2009 року № 1108-139/15-016/23966248, яким встановлено порушення п. 10.1 ст. 10, ст. 15 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого позивачем занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток за І квартал 2009 року в розмірі 790, 00 грн.
На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.07.2009 року № 0004941501/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 829, 50 грн., в тому числі за основним платежем - 790, 00 грн. та 39,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
За результатом апеляційного узгодження в адміністративному порядку суми податкового зобов'язання, скарги позивача залишені без задоовлення та надіслано податкові повідомлення-рішення від 25.09.2009 року № 0004941501/1, від 23.10.2009 року № 0004941501/2, від 11.01.2010 року № 0004941501/3.
Підставою для визначення позивачеві за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням податкового зобов'язання з податку на прибуток слугували висновки перевірки про неправомірне застосування пільги з податку на прибуток, встановлену рішенням сесії міської ради.
Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами норм матеріального права, на які посилається податкова інспекція в касаційній скарзі, та вважає, що суди повно встановили обставини та надали їм правову оцінку.
Встановлено, що КП «Червоноградтеплокомуненерго» засноване на комунальній формі власності рішенням виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області від 30.10.2000 року № 414 та підпорядковане йому.
Рішенням Червоноградської міської ради Львівської області від 15.01.2009 року № 381 про встановлення пільги щодо податку на прибуток та відрахування частини прибутку до місцевого бюджету встановлено пільгу КП «Червоноградтеплокомуненерго» по сплаті податку на прибуток підприємств комунальної власності та відрахуванні частини прибутку до місцевого бюджету у розмірі 90% від суми нарахованих податків на протязі 2009 року, які виникають у зв'язку із сезонним виробництвом теплової енергії для надання послуг теплопостачання та підігріву води.
Частиною другою ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування» передбачено право Верховної Ради Автономної Республіки Крим, сільських, селищних, міських рад встановлювати додаткові пільги щодо оподаткування у межах сум, що надходять до їх бюджетів.
Відповідно до приписів ч. 3 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законами України крім законів про оподаткування.
Статтею 15 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що ставки податку на прибуток, пільги щодо податку, об'єкт оподаткування, порядок обчислення оподатковуваного прибутку, строки і порядок сплати та зарахування податку до бюджетів можуть встановлюватися та змінюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону.
У резолютивній частині Рішення Конституційного Суду України від 16 лютого 2010 року № 5-рп/2010 викладено думку про те, що положення частини другої статті 1 Закону України «Про систему оподаткування» № 1251-XII та статті 15 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР у системному зв'язку з положеннями статей 5, 7, 8, 67, 92, 140, 142, 143 Конституції України, статей 7, 9, 69, 96, 97, 103, 108 БК, статей 16, 61, 62, 63, 66 Закону України «Про місцеве самоврядування» № 280/97-ВР треба розуміти так, що Верховна Рада Автономної Республіки Крим, сільські, селищні, міські ради мають право безпосередньо на підставі частини другої статті 1 Закону України «Про систему оподаткування» №1251-XII встановлювати пільги щодо загальнодержавного податку на прибуток підприємств комунальної власності, якщо він згідно із законами України справляється до бюджету Автономної Республіки Крим, сільських, селищних, міських бюджетів, у межах сум, які підлягають зарахуванню до цих бюджетів.
Пунктом 15 ч. 1 ст. 69 Бюджетного кодексу України встановлено, що податок на прибуток підприємств комунальної власності зараховується до місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів.
Таким чином, виходячи з наведеного, висновок судів попередніх інстанцій про безпідставність визначення позивачеві податкових зобов'язань та застосування штрафних санкцій є обґрунтованими.
При цьому скасування рішення Червоноградської міської ради Львівської області від 15.01.2009 року № 381 «Про встановлення пільги щодо податку на прибуток та відрахування частини прибутку до місцевого бюджету» її ж рішенням від 01.10.2009 року №450, правомірно не прийнято судами до уваги, оскільки воно є правовим актом індивідуальної дії органу місцевого самоврядування та немає зворотної сили.
За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.
З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено обґрунтовані рішення, які постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.
Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління Міндоходів у Львівській області відхилити.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28.04.2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2013 року у справі № 2а-1098/10/1370 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Ю.І.Цвіркун
Судді Л.В.Ланченко
Н.Г.Пилипчук