30 березня 2015 року м. Київ К/800/1512/14
Вищий адміністративний суд України у складі суддів:
головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач),
Ланченко Л.В.,
Пилипчук Н.Г.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу
за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області
на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.06.2013 року
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2013 року
у справі № 814/2219/13-а
за позовом Приватного підприємства «Вікі»
до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області
про скасування податкового повідомлення-рішення,
встановив:
Приватне підприємство «Вікі» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.06.2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2013 року, позовні вимоги задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби від 29.04.2013 року № 0002201501.
Не погоджуючись із рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права.
Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 10.01.2014 року замінено Державну податкову інспекцію у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби правонаступником - Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток ПП «Вікі» за ІІІ квартал 2010 року - декларації з податку на прибуток №9004955333 від 09.11.2010 року складено акт від 16.04.2013 року №1163/151/24055786, яким встановлено порушення термінів сплати, визначених п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, самостійно визначеної суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 24 488, 00 грн.
На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.04.2013 року № 0002201501, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20 % у сумі 4 897, 60 грн. за затримку на 581 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 24 488,00 гривень.
Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до висновків щодо відсутності порушень позивачем вимог податкового законодавства та протиправності прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення.
Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи таке.
Відповідно до пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами» платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 п.4.1 ст.4 цього Закону для подання податкової декларації.
Узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, згідно із пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 цього Закону, визнається сумою податкового боргу платника податків.
З аналізу вищезазначеного Закону вбачається, що одним із обов'язків платника податків є своєчасна сплата узгоджених грошових зобов'язань перед бюджетом.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за ІІІ квартал 2010 року у декларації №9004955333 від 09.11.2010 року ПП «Вікі» самостійно визначена сума грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 24 488, 00 грн. Відповідно до платіжного доручення від 18.11.2010 року №241 платником податків своєчасно та повністю сплачений податок на прибуток, визначений у зазначеній вище декларації, з призначенням платежу «податок на прибуток за ІІІ квартал 2010 року».
Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами» є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначає вичерпний перелік заходів контролюючих органів з метою погашення платниками податків податкового боргу. Нормами зазначеного вище Закону не передбачено зміна призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.
Пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами» визначено принцип рівності бюджетних інтересів. З цією метою встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.
Разом з цим, колегія суддів зазначає, що у постанові Верховного Суду України від 27.10.2009 року № 21-1326во09 викладено позицію, відповідно до якої пункт 7.7 статті 7 Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами» не дає податковому органу право самостійно змінювати призначення платежу, визначеного платником податків при їх сплаті, зокрема з метою погашення податкового боргу.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що кошти, сплачені позивачем відповідно до платіжного доручення від 18.11.2010 року №241, всупереч визначеному позивачем призначенню платежу, спрямовані податковим органом на погашення податкового неузгоджених податкових зобов'язань минулих періодів.
Отже, суди попередніх інстанцій, з урахуванням встановлених обставин, дійшли до правильних висновків, щодо протиправності спірного податкового повідомленні-рішення.
Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.
За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено обґрунтовані рішення, які постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.
Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області відхилити.
Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.06.2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2013 року у справі № 814/2219/13-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Ю.І.Цвіркун
Судді Л.В.Ланченко
Н.Г.Пилипчук