01.04.2015р. м. Київ К/9991/21336/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.
розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українське ремонтно-будівельне підприємство «Шлях» на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2012 по справі №2-а-11377/11/2070 за позовом Приватного акціонерного товариства «Українське ремонтно-будівельне підприємство «Шлях» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення.
Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія
На розгляд передано вимоги Приватного акціонерного товариства «Українське ремонтно-будівельне підприємство «Шлях» (далі - ПАТ «Українське ремонтно-будівельне підприємство «Шлях», позивач) до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова (далі - ДПІ у Ленінському районі м. Харкова, відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 11.05.2011 №0000021540, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 144169,85грн., у тому числі 115335,88грн. - основний платіж та 28833,97грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи).
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2012, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ПАТ «Українське ремонтно-будівельне підприємство «Шлях» 20.03.2012 звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 23.03.2012 прийняв її до свого провадження.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2012, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 27, 121, 126,203, 215, 219, 221, 224, 226, 228, 247, 249, 547, 586, 614, 633, 661, 698, 719, 720, 739, 780, 787, 867, 981, 898, 998, 1008, 1055, 1056, 1059, 1060, 1061, 1107, 1109, 1111, 1112, 1113, 1118, 1122, 1136, 1137, 1139, 1142, 1157, 124, 1257, 1307 Цивільного кодексу України, підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 №327, статей 69, 71, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.
Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що уповноваженими особами ДПІ у Ленінському районі м. Харкова було проведено документальну невиїзну перевірку ПАТ «Українське ремонтно-будівельне підприємство «Шлях» з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 по 31.12.2010, за результатами якої контролюючим органом складено акт №679/15-412/19466876 від 20.04.2011.
На підставі висновків викладених у вказаному акті перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.05.2011 №0000021540, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 144169,85грн., у тому числі 115335,88грн. - основний платіж та 28833,97грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи).
Правовою підставою для визначення позивачу суми податкового зобов'язання став висновок податкового органу про порушення ПАТ «Українське ремонтно-будівельне підприємство «Шлях» вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок заниження позивачем податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 115335,88грн. по правовідносинам із ТОВ «Українське ремонтно-будівельне підприємство «Шлях».
Фактично висновок податкового органу про порушення ПАТ «Українське ремонтно-будівельне підприємство «Шлях» вимог податкового законодавства ґрунтується на неправомірному формуванні податкового кредиту за спірними господарськими операціями з огляду на нікчемність укладених правочинів, як таких що не створюють юридичних наслідків, та не пов'язані з господарською діяльністю позивача.
Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.
Проте, слід наголосити, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.
Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.
Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.
В процесі розгляду даної справи суди попередніх інстанцій, дотримуючись вищезазначеного, з достатньою повнотою дослідивши первинні документи, складені за наслідками здійснення операцій з поставки спірного товару та надання послуг позивачеві, дійшли висновку про відсутність факту реального виконання спірних операцій, виходячи не лише з якогось окремого недоліку, а усіх доказів у їх сукупності, зокрема, з огляду на відсутність сертифікатів якості на поставлений товар, актів про фактичну якість та комплектність отриманого товару, що є підставою вважати, що вказані поставки товару не мають відношення до укладених позивачем договорів з ТОВ «Українське ремонтно-будівельне підприємство «Шлях»; відсутність у позивача транспортних та супроводжувальних документів, які передбачено вимогами діючого законодавства, недоведеність фактичного виконання робіт, відсутність у контрагента позивача необхідних умов для ведення господарської діяльності.
Враховуючи викладене, висновки судів попередніх інстанцій щодо правомірності визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість згідно податкового повідомлення-рішення від 11.05.2011 №0000021540 є правильними.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 210, 2201, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українське ремонтно-будівельне підприємство «Шлях» залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2012 по справі №2-а-11377/11/2070 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: __________________ Т.М. Шипуліна
Судді: __________________ Л.І. Бившева
__________________ А.М. Лосєв