16.03.2015р. м. Київ К/9991/57334/11
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого судді Пилипчук Н.Г.
суддів Ланченко Л.В.
Цвіркуна Ю.І.
за участю секретаря Ковтун О.С.
представника відповідача Ясніцької Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області
на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20.06.2011
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.08.2011
у справі № 2а/0570/6177/2011
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Класика»
до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області
про скасування податкових повідомлень-рішень, -
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20.06.2011, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.08.2011, позов задоволено повністю. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Ворошиловському районі м.Донецька від 16.03.2011 № 0000912340 про визначення ТОВ «Класика» податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 2864583,75 грн., від 16.03.2011 № 0000902340 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2291667,50 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати в сумі 3,40 грн.
Державна податкова інспекція у Ворошиловському районі м.Донецька подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. Посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права: п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР та п.п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, ст. 203, ч. 1 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні здійснено заміну відповідача у справі - Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька її правонаступником - Державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.
ДПІ у Ворошиловському районі м.Донецька проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ «Класика» з питань дотримання вимог законодавства за операціями з ТОВ «Фирма «Альфа-Имекс» за період: січень-лютий 2010 року, за результатами якої складено акт від 21.02.2011 № 202/23-3/13522421. На підставі акту перевірки складено оспорювані податкові повідомлення-рішення.
Підставою для визначення ТОВ «Класика» за податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Ворошиловському районі м.Донецька від 16.03.2011 № 0000912340 податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 2864583,75 грн., в т.ч. 2291667,00 грн. основного платежу та 572916,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки перевірки про порушення вимог п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, а для визначення за податковим повідомленням-рішенням від 16.03.2011 № 0000902340 податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2291667,50 грн., в т.ч. 1833334,00 грн. основного платежу та 458333,50 грн. штрафних санкцій, - порушення вимог п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР.
За висновками перевірки порушення вказаних норм законів полягало у неправомірному віднесенні до складу валових витрат та податкового кредиту витрат за І квартал 2010 року в сумі 9166666,67 грн. та податку на додану вартість за січень та лютий 2010 року в сумі 1833333 грн. відповідно за операціями з придбання товарів у ТОВ Фірми «Альфа-Імпекс» за договорами від 18.012010 № А-0118 та від 01.02.2010 № АИ-0102, які не мали реального характеру.
Висновки про нереальний характер господарських операцій обґрунтовані таким: договори не містять таких істотних умов як предмет договору та ціна товару; зобов'язання з поставки товару постачальником не виконані; податкові зобов'язання продавця у січні-лютому за операціями з позивачем згідно з актом перевірки такого продавця є непідтвердженими.
При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.
Для надання правової оцінки формуванню платником податку на прибуток валових витрат слід застосовувати положення ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, а формуванню платником податку на додану вартість податкового кредиту - положення п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР.
Відповідно до абзаців 1 та 2 п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) (далі - Закон № 168/97-ВР) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Абзацом 4 п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) (далі - Закон № 334/94-ВР) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до п.п. 11.2.1. п. 11.2 ст. 11 Закону № 334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;
або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Аналізуючи наведені норми законів, суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що необхідною умовою для віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту звітного періоду витрат та податку на додану вартість відповідно є їх сплата (нарахування) у такому звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) з метою використання в господарській діяльності. При цьому право віднести до складу валових витрат та податкового кредиту звітного періоду витрат та податку на додану вартість відповідно вказані вище закони не пов'язують з фактичним одержанням товару покупцем у такому ж звітному періоді.
Таким чином, віднесення платником податків до складу валових витрат та податкового кредиту звітного періоду сум витрат та податку на додану вартість відповідно, сплачених у такому звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів, що призначалися для використання в господарській діяльності, за правилом першої із подій, а саме: на дату списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), є правильним.
При цьому з виникненням у покупця права на валові витрати та податковий кредит на дату списання коштів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів у продавця товару відповідно до вимог п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону № 334/94-ВР та вимог п.п. 7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону № 168/97-ВР виникають податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість відповідно.
Отже, проведення платником податку у звітному періоді авансових платежів за товари, що придбаваються, зі сплатою витрат та податку на додану вартість постачальнику без отримання на кінець такого звітного періоду таких товарів, само собою не свідчить про їх придбання без мети використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності чи про нереальне вчинення господарських операцій.
Невиконання продавцем товару взятих на себе зобов'язань за договором щодо поставки товару в обумовлений договором строк також не може беззаперечно свідчити про нереальний характер господарських операцій між ним та покупцем товару.
Висновки про нереальність господарських операцій з придбання платником податків товару мають підтверджуватися належними та допустимими доказами і не можуть обґрунтовуватись лише тим, що продавцем не виконані зобов'язання за договором поставки товару, а також податкові зобов'язання за операціями з поставки товару.
Порушення постачальником товару податкового законодавства щодо декларування та сплати податкових зобов'язань не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати та податковий кредит. Зменшення валових витрат та податкового кредиту покупця у зв'язку з такими порушеннями, за відсутності інших підстав вважати валові витрати та податковий кредит не підтвердженими, законами не передбачено. У разі коли контрагент не виконав свого обов'язку щодо звітування та сплати податків до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, адже законами іншого не передбачено.
За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товару, у межах господарської діяльності, за відсутністю з боку такого платника порушення вимог наведених норм закону при формуванні валових витрат та податкового кредиту, підстави для позбавлення його права на валові витрати та податковий кредит відсутні.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, між сторонами укладені договори поставки товару, найменування, кількість та ціна якого визначені у специфікаціях, що є невід'ємними додатками до договорів. Визначення найменування товарів, кількості та ціни у додатках до договорів узгоджується з умовами таких договорів. Товар придбавався з метою використання в господарській діяльності, а саме з метою подальшого продажу задля отримання прибутку, у зв'язку з чим позивачем укладалася попередня угода від 17.02.2010 з ТОВ «Укрметалл трейдинг», предметом якої був намір позивача продати той товар, що придбавався позивачем у ТОВ «Фирма «Альфа-Имекс». Однак продавець не виконав взяті на себе зобов'язання з постачання товару, у зв'язку з чим позивач направив йому претензії.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 12.03.2011 у справі № 42/26Б порушено справу про банкрутство ТОВ «Фирма «Альфа-Имекс», а ухвалою цього ж суду від 24.03.2011 - ТОВ «Фирма «Альфа-Имекс» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру з призначенням ліквідатором - ТОВ «Амальте-Я». Позивачем направлено на адресу ліквідатора заяву про визнання його кредитором, заява ліквідатором задоволена, кредиторські вимоги позивача до банкрута включені до четвертої черги задоволення вимог кредиторів.
Суд касаційної інстанції з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій наведені вище обставини вважає, що суди належно дослідили обставини щодо невиконання продавцем умов договорів щодо поставки товару та дійшли обґрунтованих висновків про те, що позивач вчиняв господарські операції з авансової оплати товару на користь ТОВ «Фирма «Альфа-Имекс», маючи на меті фактичне отримання такого товару з метою використання в господарській діяльності, а те, що не здійснення продавцем поставки товару є невиконанням взятих за договорами зобов'язань.
Суди правильно застосували норми матеріального права, що врегульовують спірні правовідносини при формуванні платником податків валових витрат та податкового кредиту, до повно вставлених обставин. Діючи у межах, визначених у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20.06.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.08.2011 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук
Судді Л.В. Ланченко
Ю.І. Цвіркун